Передмова до Вчення про десять сфірот. Частина п’ята

Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.

Продовження. Четверту частину читайте тут.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

26. Розглянемо тепер друге питання: адже написано, що необхідно спочатку “наповнити шлунка Талмудом і законами”. Це, зрозуміло, так, – за загальним твердженням. Однак, звичайно ж, все це сказано на той випадок, якщо ви вже удостоїлися навчання лішма, або навіть ло лішма, – якщо ще не завершили трьох або п’яти років. З іншого боку, по закінченні цього періоду часу, як попереджає вас сама Барайта, не побачите більше хорошої ознаки ніколи. І тому зобов’язані ви спробувати щастя у вивченні Кабали.

27. І ще необхідно знати, що є дві частини в Істинній мудрості:

– першу частину, яка називається “таємниці Тори”, заборонено розкривати інакше як натяком з вуст мудреця-кабаліста тому, хто розуміє сам, своїм розумом; і “Маасе Меркава” (Дія творення), і “Маасе Берешит” (Первинна дія) також відносяться до цієї частини; і мудреці Зогар називають цю частину ім’ям “три перші сфіри” – “Кетер, Хохма, Біна”, та іменується також “головою парцуфа”;
– другу частину, яка називається “смаки Тори”, можна розкривати, і більш того, її розкриття є великою заповіддю; і йменується в Зогар (ця частина) “сім нижніх сфірот парцуфа”. І називається також “тілом парцуфа”.

Бо в кожному з парцуфів святості є десять сфірот, званих: Кетер, Хохма, Біна, Хесед, Ґвура, Тіферет, Нецах, Год, Єсод і Малхут. З них три перші сфіри йменуються “головою парцуфа”. А сім нижніх сфірот іменуються “тілом парцуфа”. І навіть в душі нижньої людини також є категорії цих десяти сфірот з вищеозначеними назвами. І так – в кожній категорії: як в вищих, так і в нижчих.

А сенс того, що сім нижніх сфірот, котрі є тілом парцуфа, називаються “смаками Тори”, в тому, що сказано: “Піднебіння їжу куштувати буде…”. Тому що світла, що розкриваються під трьома першими сфірот, які є головою парцуфа, іменуються “смаками”, а Малхут голови називається “піднебінням”. І тому називаються “смаками Тори”, тобто вони розкриваються від “піднебіння”, що в “голові”, котре є джерелом всіх смаків і представляє собою “Малхут голови”. Звідти й нижче немає жодної заборони для їхнього розкриття. І більш того: винагорода тим, хто розкриває їх, є великою безмежно та безмірно.

Ці три перші та сім нижніх сфірот, – будь то в загальній будові, або в кожній з усіх окремих деталей, на які тільки можна розділити, – розташовуються таким чином, що навіть три перші сфіри Малхут, що в кінці світу Асія, відносяться до частини “таємниць Тори “, і заборонено розкривати їх, а сім нижніх сфірот, що знаходяться в Кетері голови світу Ацилут, відносяться до частини “смаків Тори”, яку можна розкривати. І питання ці висвітлюються в книгах з Кабали.

28. А джерело цього знайдеш в трактаті Псахім (стор.119): “Сказано (Єшаягу, 23):” І буде торгівля його присвячена Господу; не будуть вони їм такими, що збираються та зберігаються, бо для тих, хто живе перед Господом буде торгівля його, аби їсти досита та утаювати Прадавнього (івр. “Атік”; також: “відокремлений)”. Що таке “утаювати Прадавнього”? Це – той, хто вкриває речі, які утаїв Прадавній (Атік Йомін). А що це таке? Таємниці Тори. А є ті, хто стверджує: “Це той, хто розкриває речі, які утаїв Прадавній”. Що це? Смаки Тори”.

І пояснив Рашбам (рабейну Шмуель бен Меїр): “Прадавній” (Атік Йомін) – це Творець, як сказано: “І Прадавній сидить”. Таємниці Тори – це “Маасе Меркава” (Дія Творення) і “Маасе Берешит” (Первинна дія). А “ім’я”, – як в написаному: “Це – Ім’я моє для світу”. “Той, хто покриває”, – тобто той, хто не передає їх кожній людині, а лише тому, чиє серце є неспокійним. “Цей, хто розкриває речі, котрі утаїв Прадавній” означає: приховування таємниць Тори, які були утаєні від початку, а Прадавній розкрив їх та дав право розкрити їх. А той, хто розкриває їх, удостоюється того, що сказано в цьому вислові.

29. Звідси очевидною є величезна різниця між таємницями Тори, – за приховання та укриття яких той, хто їх осягає, бере всю величезну винагороду, – та їхньою протилежністю, – смаками Тори: той, хто їх пізнає, отримує величезну винагороду за їхнє розкриття іншим. І сказано: не оспорюють первинної думки, а лише досліджують зміст між ними. Тоді, досліджуючи кінець первинного вислову: “того, хто утаює Прадавнього”, – роблять висновок про отримання великої винагороди тим, хто приховує таємниці Тори. А є такі, що досліджують вислів: “Та їсти буде досхочу”, – що означає смаки Тори, і це – таємниця написаного: “І піднебіння їжу куштувати буде”, – бо світло “таамім” (івр. “смаки”) називаються їжею. І звідси виводять отримання великої винагороди, про яку йде мова у вислові про того, розкриває смаки Тори. (Між ними немає протиріччя, просто одне каже про таємниці Тори, а друге говорить про смаки Тори.) Але і ті, й інші вважають, що таємниці Тори зобов’язані приховувати, а смаки Тори – розкривати.

30. Ось тобі чітка відповідь на четверте і п’яте питання, що наведені на початку “Передмови”: те, що знайдеш ти в промовах мудреців і в святих книгах вислови про те, що передають Тору лише тим, чиє серце є неспокійним, – так це ту частину, яка називається “таємниці Тори”, тобто три перші сфіри і “голову”, яку передають лише скромним і на відомих умовах; і в усіх написаних та надрукованих книгах з Кабали не знайдеш навіть згадки про них, бо це – ті речі, що приховав Прадавній, як сказано в Ґмарі.

І навпаки: скажи, хіба можна засумніватися в усіх цих святих й відомих праведниках – найбільших (людях) нації, обраних з обраних, таких як автори книг “Книга Єцира”, “Книга Зогар”, “Барайта” рабі Ішмаеля; і рав Хай Гаон, і рабі Хама Гаон, і рабі з Гарміза, та й інші Перші (Рішонім), до Рамбана і Бааль-Туріма, і Бааль Шульхан Арух, – до Віленського Гаона і Гаона з Ляди, та інших праведників, нехай буде благословенна пам’ять всіх них, – від яких виходить для нас вся відкрита Тора, з промов яких ми живемо і дізнаємося про діяння, які треба здійснювати, щоб здобути милість в очах Творця, – адже всі вони писали і друкували книги з Кабали. А немає більшого розкриття, ніж написання книги: той, хто пише її, – не знає, хто вивчає його книгу; і може бути, – не дай Бог, – закінчені грішники подивляться в неї, а раз так, – то немає більшого розкриття таємниць Тори.

Але як можна навіть подумати, що ці святі й чисті мудреці порушать навіть саму малість з того, про що детально написано в Мішні та Ґмарі, – що не можна їх розкривати, як сказано в трактаті Хаґіґа, в “Ейн доршин”.

Звідси ясно, що неодмінно усі написані та надруковані книги – суть смаки Тори, які “Прадавній” (парцуф Атік світу Ацилут) приховав від початку, а потім розкрив, як сказано: “Піднебіння їжу куштувати буде”. І таємниці ці не тільки немає заборони розкривати, але навпаки, розкривати їх – велика заповідь, як сказано в трактаті Псахім (п.119). І винагорода того, хто вміє розкривати та розкриває їх, є дуже великою. Бо від розкриття цього світла багатьом, – і саме багатьом, – залежить прихід праведного рятівника незабаром в наші дні. Амен.

31. І необхідно пояснити колись, чому залежить прихід праведного рятівника від поширення багатьом (необхідності) вивчання Кабали, що так добре відомо з Зогару і з усіх книг з Кабали. А маси нехтують цим до нестерпності.

І роз’яснення цього питання наводиться в “Тікуней Зогар”: “І дух Всесильного витає на поверхнею води”, – що таке “І дух”? А це, звичайно: в той час, коли Шхіна спускається у вигнання, – дух цей віє на тих, хто займається Торою, оскільки Шхіна оселилася між ними… “Вся плоть – трава”, – всі є подібними до худоби, що поїдає траву. “І вся милість його – як польова колючка”, – вся милість, яку роблять – для себе роблять… І навіть ті, хто докладає зусиль в Торі, вся милість, яку роблять – для себе роблять. В цей час: “І пам’ятав, що плоть вони – дух відходить та не повернеться”, – не повернеться в світ. І це – дух Машиаха. Горе їм, – тим, хто робить так, що піде зі світу (дух Машиаха) і не повернеться в світ. А це ті, хто робить Тору сухою і не бажає докласти зусиль у (вивчанні) мудрості Кабали. Вони роблять так, що уходить джерело мудрості (Хохми), тобто буква “йуд” імені Творця. І цей дух, що відходить – це дух Машиаха, і це – дух святості, і це – дух мудрості (Хохма) та розуміння (Біна), дух думки і мужності (Ґвура), і дух знання (Даат) і трепоту перед Творцем. “І сказав Бог: “Нехай буде світло”, і стало світло”, – це любов. Це – любов милості. Як сказано (Пророки, Єрміягу, 31:2): “Любов’ю вічною полюбив Я тебе і тому пригорнув Я тебе милістю”. І про неї сказано: “Не будіть і не турбуйте любов, доки не побажає вона”. Любов і трепіт – основа цього. І тому сказав Творець: “Заклинав я вас, дочки єрусалимські, газелями і ланями польовими: не будіть і не тривожте любов, доки не побажає вона”. І це – любов без нагороди, а не заради винагороди. Бо любов і трепіт заради отримання нагороди – належить служниці (Писання, Мішлей, 30:21). “Під трьома трясеться земля… Під рабом, що царює… І служницею, що господині своїй спадкує”.