Передмова до Вчення про десять сфірот. Частина третя

Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.

Продовження. Другу частину читайте тут.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

14. І подібно до вищеописаного питання я роз’яснив колись вислів мудреців: “Той, для кого Тора його – це ремесло його”. У зайнятті Торою пізнається величина віри його, оскільки слово “ремесло його” (“умануто”) складається з тих же букв, що і “віра його” (“емунато”). Це подібно до того, як людина, яка вірить своєму товаришеві, позичає йому гроші. Можливо, вона повірить йому лише на одну ліру, а якщо той попросить дві ліри, – то відмовиться позичити. А може, вона повірить йому на сто лір, але не більше цього. А може, довірить йому в борг до половини своїх статків, але не всі статки цілком. А можливо також, що вірить йому так, що довірить йому все, що має, без будь-якої тіні страху, – і цей останній вид віри розглядається як досконала віра. Однак в попередніх випадках вважається вірою недосконалою, а частковою, – не важливо, більшою вона є, чи меншою.

Так, одна людина, виходячи з величини своєї віри в Творця, приділяє лише одну годину в день зайняттям Торою і роботою. Інша – дві години, відповідно до міри своєї віри в Творця. А третя не нехтує жодною миттю свого вільного часу для занять Торою і роботою. І мовиться, що лише віра останньої людини є досконалою, оскільки вірить Творцеві у розмірі всіх своїх статків. Тоді як віра першої та другої поки ще є не зовсім досконалою.

15. Таким чином чітко прояснилося, що нема чого людині очікувати, що зайняття Торою й заповідями ло лішма призведе її до лішма, доки не дізнається в душі своїй, що удостоїлася віри в Творця і Тору Його, як годить. Тому що тоді світло Тори повертає її до джерела, і удостоїться дня Творця, який весь – світло. Тому що святість віри очищає очі людини аби насолодилася світлом Його, – аж до того, коли світло, що в Торі, повертає її до джерела.

Однак ті, хто позбавлений віри, є подібними до кажанів, котрі не можуть бачити в світлі дня, оскільки перевертається для них світло дня на морок жахливіший, ніж пітьма ночі, бо живляться лише від нічної тьми. Так само й ті, хто позбавлений віри, – очі їхні сліпнуть при світлі Творця. І тому обертається для них світло на темряву, і еліксир життя перетворюється для них на смертельну отруту. І про них каже написане: “Горе тим, хто жадає дня Господня! Навіщо він вам, день Господній? Це морок, а не світло!”. Тому необхідно спочатку вдосконалити себе довершеною вірою.

16. І цим пояснюється проблема з Тосфот (трактат Тааніт, 7): “Кожен, хто займається Торою лішма, – Тора його стає для нього еліксиром життя. А кожен, хто займається Торою ло лішма, – Тора його стає для нього смертельною отрутою. І запитали: “Хіба не сказано, що “завжди буде людина займатися Торою, хоча б і ло лішма, тому що від ло лішма прийде до лішма”?

І згідно з роз’ясненим слід провести простий поділ на:

– того, хто займається Торою заради заповіді вивчання Тори, – який в будь-якому випадкові повинен вірити у винагороду й покарання, хоча і поєднує самонасолоду та особисту вигоду з наміром завдати насолоди Творцеві своєму, – тому світло, що в ній, повертає його до джерела, і він приходить до лішма;

– того, хто займається Торою не заради заповіді вивчання Тори, – оскільки він не вірить у винагороду й покарання до такої міри, щоб докласти для неї стільки зусиль, але лише заради свого власного задоволення докладає зусиль, – і тому стає для нього (Тора) отрутою смерті, бо світло, що в ній, обертається для нього на пітьму.

17. І згідно з цим зобов’язується той, хто вивчає, перш ніж приступати до навчання, зміцнитися у вірі в Творця та в Його управління винагородою й покаранням, як сказано мудрецями: “Вірним є Той, на Кого ти працюєш, щоб дати тобі винагороду за працю твою” (Піркей Авот – “Речення отців”, гл.6, п.5). І спрямує зусилля свої заради заповідей Тори. І на цьому шляху удостоїться насолодитися світлом, що в ній, – так, що і віра його зміцниться та зросте чудесною дією цього світла. Як сказано: “Лікуванням буде це для тіла твого та відсвіженням для кісток твоїх” (Писання, Мішлей, 3:8).

І тоді безумовно буде готовим серце його, бо з ло лішма прийде до лішма. Так, що навіть у того, хто знає сам, що ще не удостоївся віри, є надія досягти цього за допомогою занять Торою. Бо якщо зверне серце своє і розум свій на те, щоб удостоїтися з її допомогою віри в Творця, – то немає вже для тебе заповіді більшої за цю; як сказали мудреці: “Прийшов Хавакук і поставив (заповіді) на одну: праведник вірою своєю жити буде” (трактат Макот, 24).

І більш того, немає для нього іншої ради, крім цієї, як сказано (трактат Бава Батра, 16:1): “Сказав Раба: “Просив Йов звільнити весь світ від категорії суду. Сказав перед Ним: “Владика світу, Ти створив праведників, Ти створив грішників, хто ж стане на заваді Тобі!?”. Пояснює Раші: “Ти створив праведників доброю основою, створив грішників злою основою, тому ніхто не буде врятований від руки Твоєї, бо хто ж стане на заваді Тобі? Мимоволі грішать ті, хто грішать!”. І що відповіли товариші Йова? (Писання, Йов, 15:4): “При тому знищуєш ти страх перед Богом і молитву до Бога перетворюєш на ніщо”. “Створив Творець злу основу, і створив Тору в приправу, на протидію йому”. Коментує Раші: “Створив Він Тору – приправу, яка скасовує “злочинні роздуми”. Як сказано (трактат Кідушин, 30): “Якщо нашкодив тобі цей нечестивець, тягни його в бейт-мідраш. Якщо камінь він – розтане”. Тому не є підневільними вони, бо можуть врятувати себе”.

18. І ясно, що вони не можуть звільнити себе від суду, якщо скажуть, що прийняли цю приправу; адже все ще є в них злочинні роздуми. Тобто вони перебувають ще в коливаннях, не доведи Боже, і все ще зла основа не зникла. Бо ясно, що Творець, благословен Він, Який створив злу основу й дав їй силу, – знав і те, як створити вірні ліки та приправу аби виснажити сили злої основи та винищити її абсолютно.

І якщо хтось займався Торою та не зміг віддалити від себе злу основу, то це тому лише, що або не доклав через недостатність зусиль і праці, обов’язкових для заняття Торою (як сказано: не вір тому, хто каже: “Не трудився і знайшов”), або, можливо, – вони набрали необхідну “кількість” зусиль, але недбалими були в “якості”. Тобто не звернули розум свій і серце своє протягом часу заняття Торою на те, щоб удостоїтися притягнути світло, що в Торі, яке приносить віру в серце людини, а займалися, відволікаючи свою увагу від головного, що вимагається від Тори, – а це світло, котре приводить до віри. І хоча спочатку мали його на увазі, – відвернули свою увагу від нього під час навчання.

Але так чи інакше, не слід звільняти себе від суду під приводом примусу, оскільки зобов’язують мудреці твердженням: “Створив Я злу основу, – створив йому Тору в приправу”. Бо якби було тут якесь виключення, то питання Йова залишалося б в силі.

19. І всім тим, що прояснилося досі, я усунув величезну претензію, котра пред’являється у зв’язку з тим, що написано равом Хаїмом Віталем у передмові до книги Шаар aкдамот (“Врата передмов”) і в передмові до книги Ец Хаїм (“Древо життя”):

“І нехай не скаже людина: “Піду я та буду займатися мудрістю Кабали”, перш ніж позаймалася Торою, Мішною і Талмудом. Бо вже сказали наші мудреці: хай не увійде людина в сад (“пардес”), доки не наповнить шлунка свого м’ясом і вином. Оскільки це подібно до душі без тіла, для якої немає винагороди, діяння і розрахунку, доки не зв’яжеться з тілом, – ставши єдиним цілим, – що виправлене заповідями Тори, 613 заповідями. А також навпаки: якщо займається мудрістю Мішни та Вавилонським Талмудом і не приділяє час вивченню таємниць Тори та вкритої її частини, – це подібно до тіла, що сидить у пітьмі без душі людської – свічі Творця, котра світить в ньому. І тоді тіло висихає, не вдихаючи від джерела життя.

Тому учень Мудреця, котрий займається Торою лішма, повинен спочатку займатися мудрістю Тори, Мішни і Талмуда, – скільки зможе розум його витримати це; а потім буде займатися пізнанням свого Владики шляхом вивченням Істинної мудрості. Як наказав цар Давид синові своєму Шломо: “Пізнай Бога – отця твого, і служи Йому” (Писання, Діврей га-ямім, 28:9). Але якщо людині цій буде тяжко і важко при вивченні Талмуда, краще їй відкласти його, після того як спробувала в ньому своє щастя, та зайнятися Істинною мудрістю.

І це те, про що сказано: “І тому той, хто вивчає, і який не побачив гарної ознаки в навчанні своєму за п’ять років, – вже не побачить її (трактат Хулін, стор. 24). Але кожен, кому легко дається вивчення, зобов’язаний приділяти одну або дві години на день вивченню Галахи та докласти зусиль у вирішенні складних питань, що виникають в простому розумінні (пшат) Галахи”.