Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.
Продовження. Першу частину читайте тут.
Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
7. Тепер ти осмислиш обидві сторони монети в питанні про заняття Торою і заповідями. Одна сторона – шлях Тори, тобто велика підготовча робота, коли людина повинна підготувати чистоту тіла свого, перш ніж удостоїться саме виконання Тори і заповідей. І тоді, безумовно, займається Торою і заповідями не лішма, а з домішками наміру заради власного задоволення: адже ще не встиг очистити тіло своє від бажання отримувати насолоди від суєт цього світу. І в цей час покладено на нього жити життям страждань і працювати в Торі, як сказано в Мішні.
Однак коли закінчив і завершив шлях Тори, і вже очистилося тіло його, та воно підготовлене для того, щоб виконувати Тору і заповіді лішма, – аби надати задоволення Творцеві його, – саме тоді він приходить до іншої сторони монети: до життя в насолоді та великому спокої, що і було задумом творіння “принести благо створінням Його”, – тобто до найщасливішого життя і в цьому світі, і в світі майбутньому.
8 І ось чітко прояснюється велика різниця між наукою Тори та іншими науками світу: бо осягнення інших наук світу зовсім не покращує життя в цьому світі, оскільки навіть просто забезпечення не дадуть йому за муки й страждання, які терпить протягом днів свого життя. Тому не зобов’язаний він виправляти тіло своє, а достатньо йому лише праці, яку виконує задля них. Такими є всі придбання цього світу, що купуються за допомогою зусиль і праці, котрі до них вкладені.
Однак не такою є справа із заняттям Торою та заповідями, все завдання яких – підготувати людину, щоб була гідною отримати все те благо, котре вміщене в задумі творіння “принести благо створінням Його”. Тому, звичайно, повинна очистити своє тіло, аби була достойною та гідною цього Божественного блага.
9. І так само чітко прояснюється те, про що говорить Мішна: “Якщо зробиш так – щасливий ти в цьому світі”. Оскільки саме це мали на увазі (мудреці): вказати, що щасливе життя в цьому світі уготоване лише для того, хто завершив шлях Тори. Тоді як обмеження в їжі, питті, сні та життя в стражданнях, що вказані тут, мають місце тільки під час його перебування на шляху Тори. І це в точності мали на увазі, кажучи: “Такий шлях Тори”.
Коли ж закінчив цей шлях в “ло лішма”, живучи в стражданнях та обмеженнях, то завершує Мішна словами: “Щасливий ти в цьому світі”, оскільки удостоїшся того щастя і блага, які вміщені в задумі творіння, і весь світ набуде для тебе сенсу. Тобто навіть цей світ. І, тим більш, – світ майбутній.
10. І сказано в книзі Зогар (глава Берешит, 31, стор.2) про написане в (Торі, главі) Берешит: “І сказав Всесильний: “Нехай буде світло!”, і виникло світло”: “Нехай буде світло” – для цього світу, “і виникло світло”, – для світу майбутнього”. Сенс в тому, що при первісній дії в образі своєму створені були, і у всій висоті своїй створені були, – тобто в усій досконалості та пишноті своїй. І відповідно до цього світло, що створене в перший день творіння, вийшло у всій своїй досконалості, включаючи також і життя в нашому світі у всій витонченості та принаді, – в мірі, що виражена в словах: “Нехай буде світло”.
Але щоби підготувати місце для вибору і роботи, зупинився та приховав його для праведників, на майбутнє, як сказали мудреці. Тому сказали вони чистою мовою своєю: “Нехай буде світло” – для цього світу”. Але не залишилося так, а (додалося): “І виникло світло” – для світу майбутнього”. Тобто ті, хто займаються Торою і заповідями лішма, удостоюються його тільки в майбутньому, що означає: коли прийде час в майбутньому, після закінчення очищення тіла їхнього на шляху Тори; причому стають тоді гідними того великого світла і в цьому світі, як сказано мудрецями: “Світ свій побачиш за життя свого”.
11. Однак ми знаходимо і бачимо в сказаному мудрецями Талмуда, що полегшили нам шлях Тори більш, ніж мудреці Мішни, оскільки сказали: “Завжди буде займатися людина Торою і заповідями навіть ло лішма, і від ло лішма прийде до лішма внаслідок того, що світло, яке в ній, повертає його до Джерела”.
І цим надали нам новий засіб замість обмежень, наведених у вищезгаданій Мішні (Авот), – засіб, званий “світло, що в Торі”, в якому є достатня сила, аби повернути людину до Джерела та привести її до зайняття Торою і заповідями лішма. Адже не згадали тут обмежень, а вказали лише, що при одному лише зайнятті Торою і заповідями достатньо йому того самого світла, котре повертає його до Джерела, щоби зміг займатися Торою і заповідями заради доставляння радості Сотворителю своєму, а зовсім не для власного задоволення, – що і зветься “лішма”.
12. Але, на перший погляд, слід задуматися над цими їхніми словами: хіба ми не знайшли деяких учнів, яким не пішло на користь заняття Торою, щоб удостоїтися за допомогою світла, що в ній, прийти до лішма? Однак заняття Торою і заповідями ло лішма означає, що людина вірить у Творця, в Тору, у винагороду й покарання, і займається Торою тому, що Творець повелів займатися нею, але поєднує самонасолоду із завданням насолоди Творцеві своєму.
І якщо після всіх зусиль людини в зайнятті Торою та заповідями їй стане ясно, що не отримала вона за допомогою цього заняття й цього великого занепокоєння ніякої особистої вигоди, – вона жалкує про всі свої зусилля, яких доклала. Бо катувала себе з самого початку, вважаючи, що вона теж отримає задоволення в результаті турбот своїх. І в такому випадку мова йде про ло лішма. Та, незважаючи на це, дозволили мудреці починати займатися Торою і заповідями також ло лішма, оскільки від ло лішма приходять до лішма.
Однак безсумнівно, – якщо той, хто займається Торою, не заслужив поки ще віри в Творця і Тору Його, а, не дай Бог, перебуває в сумнівах, – то не про нього сказали мудреці, що “від ло лішма приходить до лішма”. І не про нього сказали: “Завдяки тому, що займаються Торою, світло, що в ній, повертає їх до Джерела”. Бо світло, що в Торі, світить лише тим, хто володіє вірою. І більш того: величина цього світла відповідає силі його віри. А ті, хто позбавлений віри, навпаки, отримують пітьму з Тори, і темніє в очах у них.
13. І вже наводили мудреці красиву притчу з цього питання про уривок: “Горе тим, хто жадає дня Господня! Навіщо він вам, день Господній? Це морок, а не світло!” (Пророки, Амос, 5:18). Притча про півня і кажана, які чекали на світло. Сказав півень кажану: “Я чекаю на світло тому, що світло, – воно моє. А тобі навіщо світло?” (трактат Сангедрін, 98, стор.2). І ясна річ, що якщо учні не удостоїлися від ло лішма прийти до лішма, – так це від того, що вони позбавлені віри (не доведи Б-же) і тому не отримали ніякого світла від Тори й тому в пітьмі ходити будуть та помруть не в мудрості.
Однак тим, хто удостоївся досконалої віри, – обіцяно мудрецями, що навіть якщо займаються Торою ло лішма, світло, що в ній, повертає їх до джерела. І удостояться, – навіть без передування муками та життям у стражданнях, – Тори лішма, котра приводить до життя у щасті й добрі як в цьому світі, так і в світі прийдешньому. І про них сказано: “Тоді насолоджуватися будеш в Господі, і Я зведу тебе на висоти землі” (Пророки, Йешаягу, 58:14).
Далі буде…
Також рекомендуємо: “Лішма“, “Хто свідчить про людину“, “Нагорода в роботі“, “Зогар про місце осягнення Творця“.