Передмова до Вчення про десять сфірот. Частина перша

Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

1. Перш за все, я знайшов для себе вкрай необхідним зруйнувати залізну стіну, що відокремлює нас від мудрості Кабали з часів руйнування Храму аж до нашого покоління, та викликає тривогу, – як би зовсім не забулася ця мудрість Ісраелєм.

І коли я звертаюся до серця кого-небудь щодо її вивчення, то ось яким є перше питання: “А навіщо мені знати, скільки ангелів на небі і як звуться вони по іменах? Хіба не зможу я виконувати всю Тору в усіх її деталях та подробицях без цих знань?”.

По-друге, запитає він: “Хіба не ухвалили вже мудреці, що треба спершу наповнити черево Талмудом і законами, – а хто зможе обдурити самого себе, сказавши, що вже завершив всю відкриту Тору і лише вкритої Тори бракує йому?”.

Третє: він боїться, – як би не упустити чогось, не приведи Бог, через це зайняття. Адже бувало вже, що люди сходили зі шляху Тори через заняття Кабалою: “А якщо так, – то навіщо мені ця напасть? І який дурень піддасть себе небезпеці просто так?”.

Четверте: навіть ті, хто захоплені її вивченням, не дозволяють його нікому, окрім святих слуг Всесильного; і не кожен бажаючий знайти ім’я Творця прийде та знайде Його.

П’яте і головне: “Адже існує правило: за будь-якого сумніву – вийди і подивися, що каже народ. А очі мої бачать, що поборники Тори в моєму поколінні – всі зі мною в єдиній думці та уникають вивчення прихованої частини, а запитувачам їхнім відповідають, що, без усяких сумнівів, краще вивчити сторінку Ґмари замість цього зайняття”.

2. Проте, якщо ми спрямуємо свою увагу до відповіді лише на одне відоме питання, – впевнений я, що всі інші питання і сумніви зникнуть з поля зору; і подивившись туди, де вони були, ти побачиш, що немає їх.

Йдеться про кричуще питання, котре задається всіма, які спустилися в цей світ, – питання: “У чому сенс нашого життя?”. Ось роки цього нашого життя, що коштують нам так дорого, завдають в основному страждань і мук, щоб в результаті примиритися з ними, – так хто ж насолоджується ними? Або, якщо точніше: кому я завдаю насолоди?

І правда в тому, що вже стомилися дослідники різних поколінь міркувати над цим питанням; і немає потреби говорити про наше покоління, в якому не захоче ніхто навіть подумати про нього. І разом з тим, суть питання залишилася незмінною в усій своїй силі та гіркоті, бо іноді застигає воно нас зненацька, пропалюючи наш розум і принижуючи до праху, перш ніж щастить нам знайти всім відомі “хитрощі”: тягнутися, не розмірковуючи, в потоках життя , як і вчора.

3. Саме задля розв’язання цієї туманної загадки сказано: “Скуштуйте та уздріть, що добрий Творець”. Бо ті, хто виконує Тору і заповіді як личить, – вони куштують смак життя і вони бачать та свідчать, що добрий Творець. Як сказали мудреці: “Він створив світи аби принести добро Своїм створінням, – бо звичай Доброго приносити добро”.

Але звичайно ж, той, хто ще не скуштував життя у виконанні Тори й заповідей, не може зрозуміти та відчути, що Творець добрий, як сказали мудреці: “…і весь намір Творця, коли творив його, був – лише принести йому благо. І тому немає йому іншої ради, окрім як йти виконувати Тору та заповіді як годить”.

І про це написано в Торі: “Дивись, запропонував Я тобі сьогодні життя і добро, та смерть і зло” (Тора, Дварім, 30:15). Тобто до вручення Тори не було перед нами нічого, крім смерті і зла, як сказали мудреці: “Грішники за життя свого називаються мерцями”. Оскільки смерть їхня краща за їхнє життя, бо страждання і муки, які відчувають заради підтримки свого життя, перевершують у багато разів те мале задоволення, котре відчувають у цьому житті.

Однак тепер удостоїлися ми Тори і заповідей, виконуючи які ми удостоюємось істинного життя, – радісного, такого, що радує його володільця, – як сказано: “Скуштуйте та уздріть, що добрий Творець”. І тому сказано: “Дивись, запропонував Я тобі сьогодні життя і добро, та смерть і зло” – те, чого у вас насправді взагалі не було до дарування Тори.

І цим закінчується написане: “Обери ж життя, аби жив ти й нащадки твої”. Адже здавалося б, це тавтологія: “Обери ж життя, аби жив ти й нащадки твої”? Однак тут мається на увазі життя у виконанні Тори і заповідей, – тоді живуть істинно. Тоді як життя без Тори і заповідей, – воно є важчим за смерть. І про це сказали мудреці: “Грішники за життя своє називаються мерцями”.

І про це сказано: “Аби жив ти й нащадки твої”, – тобто життя без Тори не тільки позбавлене всякої насолоди для його володільця, але й не може втішити інших; іншими словами, навіть від синів, яких породжує, немає йому задоволення, бо життя синів цих теж є важчим від смерті. І який же дар він передає їм у спадок?

Однак той, хто живе Торою і заповідями, не лише сам удостоївся насолодитися власним життям, – він радий до того ж породити синів та передати їм наділ від цього хорошого життя. І про це сказано: “Аби жив ти й нащадки твої”, – бо є в нього додаткова насолода в житті синів його, оскільки він став її причиною.

4. Зі сказаного зрозумій речення мудреців про висловлення: “Обери життя”. І ось вони: “Я вказую вам, щоб ви вибрали частину, що зветься “життя”, – як людина, яка каже синові: “Обери собі прекрасну частину у спадщині моїй”. І ставить його над цією прекрасною частиною та каже йому: “Це вибери собі”. І про це сказано: “Творець – уділ мій та приречення моє, Ти підтримуєш долю мою. Поклав Ти руку мою на добру долю, кажучи: “Це візьми собі”.

І на перший погляд незрозумілими є ці слова; адже написано: “Обери ж життя”, і сенс в тому, що людина вибирає сама. А мудреці кажуть, що Він ставить людину над прекрасною частиною. Якщо так – то вже немає тут вибору? І мало того, – кажуть, що Творець покладає руку людини на добру долю. Це дуже дивно: адже якщо так, – то де ж вибір, який належить людині?

І з витлумаченого зрозумій слова їх буквально. Бо істинно це і дуже вірно, що Творець Сам покладає руку людини на добру долю – тим, що дає їй життя у задоволенні та втісі всередині матеріального життя, повного страждань й мук та позбавленого всякого змісту. І неодмінно людина зривається та біжить від нього, тільки-но покажуть їй, – хоча б як тому, хто визирає в віконце, – покажуть якесь спокійне місце, і хоче вислизнути туди від цього життя, яке є важчим за смерть. І немає для тебе зі сторони Творця покладання руки людини більшого, ніж це.

Вибір же людини полягає лише в питанні зміцнення, оскільки звичайно, велика робота і численні зусилля потрібні тут, доки не очистить тіло своє і не зможе виконувати Тору й заповіді як личить, – тобто не заради самонасолоди, а для того, щоб завдати радості Творцеві своєму, – як то кажуть, – “лішма”; і лише так удостоюється щасливого й приємного життя, яке є супутнім виконанню Тори.

Але перш ніж досягає такого очищення, вдається, звичайно, до вибору, аби зміцнюватися на доброму шляху за допомогою всіляких засобів та хитрощів. Та нехай зробить все, що знайде в своїх силах, доки не завершить роботу по очищенню; і нехай не впаде, не доведи Боже, під вагою поклажі своєї посередині шляху.

5. І з цих роз’яснень зрозумій слова мудреців в трактаті Авот: “Такий шлях Тори: хліб з сіллю їж, води трохи пий, на землі спи, стражданнями живи і в Торі працюй. Якщо зробиш так – щасливий ти і добре тобі. Щасливий ти в цьому світі й добре тобі в світі майбутньому”.

І слід запитати у зв’язку з цими їхніми словами: чим же відрізняється наука Тори від інших наук світу, що вимагають не аскетизму й життя у стражданнях, а однієї лише праці, щоб осягнути їх? В науці ж Тори, хоча ми дуже багато працюємо, цього все ще недостатньо, щоб удостоїтися її, якщо не вдатися до таких обмежень, як хліб з сіллю, життя в стражданнях і т.п.? А закінчення висловлювання є ще більш дивним: “Якщо зробиш так – щасливий ти в цьому світі і добре тобі в світі майбутньому”. Припустимо, що в майбутньому світі мені, можливо, і буде добре. Однак в цьому світі, в той час, як я катую себе в їжі, питті та сні і живу великими стражданнями, – щоб про таке життя сказали: “щасливий ти в цьому світі”? Хіба таке життя буде назване щасливим в розумінні цього світу?

6. І тим не менш, виходячи з вищесказаного про заняття Торою та виконання заповідей, – за найсуворішої умови, що це робиться заради того, аби завдати втіхи Творцеві своєму, а не з метою самонасолоди, – неможливо досягти цього інакше, як за допомогою великої роботи і численних зусиль по очищенню тіла.

І перша хитрість: привчити себе не отримувати нічого заради власного задоволення навіть у тому, що є дозволеним та необхідним для потреб підтримки тіла людини, як то: їжа, питво, сон і тому подібні життєві атрибути. Таким способом, щоб абсолютно усунути себе від будь-якого задоволення, котре супроводжує його навіть в разі потреби, в процесі забезпечення підтримки життя його, доки не стане жити стражданнями у буквальному сенсі. І тоді, після того як уже звик до цього і немає вже в тілі його жодного бажання отримати якесь задоволення для себе, можна йому, починаючи з цього моменту, займатися Торою та виконувати заповіді тим же способом, – тобто для того, щоб надати задоволення Творцеві своєму, а не для власного задоволення будь-чим.

І коли удостоюється цього, тоді удостоюється скуштувати щасливого життя, сповненого усього блага та насолоди, без жодної вади у вигляді страждання, – життя, що розкривається в занятті Торою і заповідями лішма. Як каже рабі Меїр (трактат “Авот”, 86): “Всякий, хто займається Торою лішма, удостоюється багато чого. І більш того: весь світ набуває для нього сенсу, і розкриваються йому таємниці Тори, і стає він немов джерело, що посилюється”. І про нього написано: “Скуштуйте і побачите, що добрий Творець”, оскільки той, хто пробує смак заняття Торою і заповідями лішма, – саме він удостоюється і бачить самий задум творіння, який є лише в тому аби принести благо створінням Його, бо звичай Доброго – приносити добро. І він веселий та радий в роки життя свого, які подарував йому Творець, і весь світ має сенс для нього.