Книга «Зоар для всех» («Зоар ле-Ам») – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Передмова до Вчення про десять сфірот. Частина перша

kabbala

Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

1. Перш за все, я знайшов для себе вкрай необхідним зруйнувати залізну стіну, що відокремлює нас від мудрості Кабали з часів руйнування Храму аж до нашого покоління, та викликає тривогу, – як би зовсім не забулася ця мудрість Ісраелєм.

І коли я звертаюся до серця кого-небудь щодо її вивчення, то ось яким є перше питання: “А навіщо мені знати, скільки ангелів на небі і як звуться вони по іменах? Хіба не зможу я виконувати всю Тору в усіх її деталях та подробицях без цих знань?”.

По-друге, запитає він: “Хіба не ухвалили вже мудреці, що треба спершу наповнити черево Талмудом і законами, – а хто зможе обдурити самого себе, сказавши, що вже завершив всю відкриту Тору і лише вкритої Тори бракує йому?”.

Третє: він боїться, – як би не упустити чогось, не приведи Бог, через це зайняття. Адже бувало вже, що люди сходили зі шляху Тори через заняття Кабалою: “А якщо так, – то навіщо мені ця напасть? І який дурень піддасть себе небезпеці просто так?”.

Четверте: навіть ті, хто захоплені її вивченням, не дозволяють його нікому, окрім святих слуг Всесильного; і не кожен бажаючий знайти ім’я Творця прийде та знайде Його.

П’яте і головне: “Адже існує правило: за будь-якого сумніву – вийди і подивися, що каже народ. А очі мої бачать, що поборники Тори в моєму поколінні – всі зі мною в єдиній думці та уникають вивчення прихованої частини, а запитувачам їхнім відповідають, що, без усяких сумнівів, краще вивчити сторінку Ґмари замість цього зайняття”.

2. Проте, якщо ми спрямуємо свою увагу до відповіді лише на одне відоме питання, – впевнений я, що всі інші питання і сумніви зникнуть з поля зору; і подивившись туди, де вони були, ти побачиш, що немає їх.

Йдеться про кричуще питання, котре задається всіма, які спустилися в цей світ, – питання: “У чому сенс нашого життя?”. Ось роки цього нашого життя, що коштують нам так дорого, завдають в основному страждань і мук, щоб в результаті примиритися з ними, – так хто ж насолоджується ними? Або, якщо точніше: кому я завдаю насолоди?

І правда в тому, що вже стомилися дослідники різних поколінь міркувати над цим питанням; і немає потреби говорити про наше покоління, в якому не захоче ніхто навіть подумати про нього. І разом з тим, суть питання залишилася незмінною в усій своїй силі та гіркоті, бо іноді застигає воно нас зненацька, пропалюючи наш розум і принижуючи до праху, перш ніж щастить нам знайти всім відомі “хитрощі”: тягнутися, не розмірковуючи, в потоках життя , як і вчора.

3. Саме задля розв’язання цієї туманної загадки сказано: “Скуштуйте та уздріть, що добрий Творець”. Бо ті, хто виконує Тору і заповіді як личить, – вони куштують смак життя і вони бачать та свідчать, що добрий Творець. Як сказали мудреці: “Він створив світи аби принести добро Своїм створінням, – бо звичай Доброго приносити добро”.

Але звичайно ж, той, хто ще не скуштував життя у виконанні Тори й заповідей, не може зрозуміти та відчути, що Творець добрий, як сказали мудреці: “…і весь намір Творця, коли творив його, був – лише принести йому благо. І тому немає йому іншої ради, окрім як йти виконувати Тору та заповіді як годить”.

І про це написано в Торі: “Дивись, запропонував Я тобі сьогодні життя і добро, та смерть і зло” (Тора, Дварім, 30:15). Тобто до вручення Тори не було перед нами нічого, крім смерті і зла, як сказали мудреці: “Грішники за життя свого називаються мерцями”. Оскільки смерть їхня краща за їхнє життя, бо страждання і муки, які відчувають заради підтримки свого життя, перевершують у багато разів те мале задоволення, котре відчувають у цьому житті.

Однак тепер удостоїлися ми Тори і заповідей, виконуючи які ми удостоюємось істинного життя, – радісного, такого, що радує його володільця, – як сказано: “Скуштуйте та уздріть, що добрий Творець”. І тому сказано: “Дивись, запропонував Я тобі сьогодні життя і добро, та смерть і зло” – те, чого у вас насправді взагалі не було до дарування Тори.

І цим закінчується написане: “Обери ж життя, аби жив ти й нащадки твої”. Адже здавалося б, це тавтологія: “Обери ж життя, аби жив ти й нащадки твої”? Однак тут мається на увазі життя у виконанні Тори і заповідей, – тоді живуть істинно. Тоді як життя без Тори і заповідей, – воно є важчим за смерть. І про це сказали мудреці: “Грішники за життя своє називаються мерцями”.

І про це сказано: “Аби жив ти й нащадки твої”, – тобто життя без Тори не тільки позбавлене всякої насолоди для його володільця, але й не може втішити інших; іншими словами, навіть від синів, яких породжує, немає йому задоволення, бо життя синів цих теж є важчим від смерті. І який же дар він передає їм у спадок?

Однак той, хто живе Торою і заповідями, не лише сам удостоївся насолодитися власним життям, – він радий до того ж породити синів та передати їм наділ від цього хорошого життя. І про це сказано: “Аби жив ти й нащадки твої”, – бо є в нього додаткова насолода в житті синів його, оскільки він став її причиною.

4. Зі сказаного зрозумій речення мудреців про висловлення: “Обери життя”. І ось вони: “Я вказую вам, щоб ви вибрали частину, що зветься “життя”, – як людина, яка каже синові: “Обери собі прекрасну частину у спадщині моїй”. І ставить його над цією прекрасною частиною та каже йому: “Це вибери собі”. І про це сказано: “Творець – уділ мій та приречення моє, Ти підтримуєш долю мою. Поклав Ти руку мою на добру долю, кажучи: “Це візьми собі”.

І на перший погляд незрозумілими є ці слова; адже написано: “Обери ж життя”, і сенс в тому, що людина вибирає сама. А мудреці кажуть, що Він ставить людину над прекрасною частиною. Якщо так – то вже немає тут вибору? І мало того, – кажуть, що Творець покладає руку людини на добру долю. Це дуже дивно: адже якщо так, – то де ж вибір, який належить людині?

І з витлумаченого зрозумій слова їх буквально. Бо істинно це і дуже вірно, що Творець Сам покладає руку людини на добру долю – тим, що дає їй життя у задоволенні та втісі всередині матеріального життя, повного страждань й мук та позбавленого всякого змісту. І неодмінно людина зривається та біжить від нього, тільки-но покажуть їй, – хоча б як тому, хто визирає в віконце, – покажуть якесь спокійне місце, і хоче вислизнути туди від цього життя, яке є важчим за смерть. І немає для тебе зі сторони Творця покладання руки людини більшого, ніж це.

Вибір же людини полягає лише в питанні зміцнення, оскільки звичайно, велика робота і численні зусилля потрібні тут, доки не очистить тіло своє і не зможе виконувати Тору й заповіді як личить, – тобто не заради самонасолоди, а для того, щоб завдати радості Творцеві своєму, – як то кажуть, – “лішма”; і лише так удостоюється щасливого й приємного життя, яке є супутнім виконанню Тори.

Але перш ніж досягає такого очищення, вдається, звичайно, до вибору, аби зміцнюватися на доброму шляху за допомогою всіляких засобів та хитрощів. Та нехай зробить все, що знайде в своїх силах, доки не завершить роботу по очищенню; і нехай не впаде, не доведи Боже, під вагою поклажі своєї посередині шляху.

5. І з цих роз’яснень зрозумій слова мудреців в трактаті Авот: “Такий шлях Тори: хліб з сіллю їж, води трохи пий, на землі спи, стражданнями живи і в Торі працюй. Якщо зробиш так – щасливий ти і добре тобі. Щасливий ти в цьому світі й добре тобі в світі майбутньому”.

І слід запитати у зв’язку з цими їхніми словами: чим же відрізняється наука Тори від інших наук світу, що вимагають не аскетизму й життя у стражданнях, а однієї лише праці, щоб осягнути їх? В науці ж Тори, хоча ми дуже багато працюємо, цього все ще недостатньо, щоб удостоїтися її, якщо не вдатися до таких обмежень, як хліб з сіллю, життя в стражданнях і т.п.? А закінчення висловлювання є ще більш дивним: “Якщо зробиш так – щасливий ти в цьому світі і добре тобі в світі майбутньому”. Припустимо, що в майбутньому світі мені, можливо, і буде добре. Однак в цьому світі, в той час, як я катую себе в їжі, питті та сні і живу великими стражданнями, – щоб про таке життя сказали: “щасливий ти в цьому світі”? Хіба таке життя буде назване щасливим в розумінні цього світу?

6. І тим не менш, виходячи з вищесказаного про заняття Торою та виконання заповідей, – за найсуворішої умови, що це робиться заради того, аби завдати втіхи Творцеві своєму, а не з метою самонасолоди, – неможливо досягти цього інакше, як за допомогою великої роботи і численних зусиль по очищенню тіла.

І перша хитрість: привчити себе не отримувати нічого заради власного задоволення навіть у тому, що є дозволеним та необхідним для потреб підтримки тіла людини, як то: їжа, питво, сон і тому подібні життєві атрибути. Таким способом, щоб абсолютно усунути себе від будь-якого задоволення, котре супроводжує його навіть в разі потреби, в процесі забезпечення підтримки життя його, доки не стане жити стражданнями у буквальному сенсі. І тоді, після того як уже звик до цього і немає вже в тілі його жодного бажання отримати якесь задоволення для себе, можна йому, починаючи з цього моменту, займатися Торою та виконувати заповіді тим же способом, – тобто для того, щоб надати задоволення Творцеві своєму, а не для власного задоволення будь-чим.

І коли удостоюється цього, тоді удостоюється скуштувати щасливого життя, сповненого усього блага та насолоди, без жодної вади у вигляді страждання, – життя, що розкривається в занятті Торою і заповідями лішма. Як каже рабі Меїр (трактат “Авот”, 86): “Всякий, хто займається Торою лішма, удостоюється багато чого. І більш того: весь світ набуває для нього сенсу, і розкриваються йому таємниці Тори, і стає він немов джерело, що посилюється”. І про нього написано: “Скуштуйте і побачите, що добрий Творець”, оскільки той, хто пробує смак заняття Торою і заповідями лішма, – саме він удостоюється і бачить самий задум творіння, який є лише в тому аби принести благо створінням Його, бо звичай Доброго – приносити добро. І він веселий та радий в роки життя свого, які подарував йому Творець, і весь світ має сенс для нього.

Читати далі…

Також рекомендуємо: “Бааль Сулам про порядок поєднання виправлення із досягненням мети творіння“, “Рабаш про істинну молитву“, “Зогар: четверо увійшли до Пардесу“.

Оставьте комментарий

Чтобы оставить комментарий, заполните форму.
*Все комментарии проходят модерацию.

Вы можете использовать HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>