Завершення. Першу частину читайте тут.
Глава Берешит, частина 1
Створімо людину
І тому Аба, який відноситься до властивості думки, мовить, а зодчий-Іма призводить цю думку до виконання відразу ж, без зволікання. Тому що захар і некева – як світло й клі, і Аба вважається властивістю вищого світла, а Іма вважається носієм екрану, на який вище світло здійснює зівуґ. І хоча Аба, тобто вище світло, здійснює співударяння з екраном Іми для того, щоб створити кожен зі ступенів світу Ацилут, все ж цей співудар не є співударянням, званим “проголошення вустами”, що відбувається між двома окремими об’єктами, – але так само, як у випадку з думкою людини: як тільки вона вирішила діяти, органи діють. Бо немає такого екрану, який може роз’єднати ці ступені, розділивши їх на два об’єкти.
Тому “коли він прийшов до ступенів світу розділення, – і це світ відокремлених, – сказав зодчий володарю будови: “Створімо людину”1“. Тому що сказане Абою, тобто вищим світлом світу Ацилут, вже перервалося в завершальній парсі світу Ацилут, яка відділяє три світи БЄА та робить їх об’єктами, відокремленими від світу Ацилут. Тому тут не може бути дієвою думка, що відноситься до сказаного Абою, а тільки властивість зівуґу де-акаа, який діє тут, та називається “промовлене Імою”, – що відбувається між двома об’єктами, як при зіткненні двох губ, котре є справжнім реченням, відокремленим і чутним одним об’єктом від іншого.
Тому Іма сказала Абі: “Створімо людину”1, оскільки світло Іми, що є світлом хасадім, може відділитися та увійти в світ відокремлених, тобто в душу Адама світу Брія, але не світло Аби, яке є світлом Хохми, що світить в одному тільки світі Ацилут, і світіння його припиняється над парсою. Але в такому разі, чому вона сказала Абі: “Створімо людину”1, якщо його світло не передається в світ Брія? І відповідь: оскільки “у жінки немає права щось робити без дозволу чоловіка”. Тому сказала Іма: “Створімо людину”1, бо отримала дозвіл від Аби світити йому (Адамові) та підняти його з Брія у світ Ацилут.
І це те, що сказав володар будови: “Звичайно ж, добре створити людину, але в майбутньому вона згрішить перед тобою, тому що вона нерозумна”. Бо Адам властивості “кліпа” зветься “нерозумним”, і він спокусить Адама притягнути до себе світло Ацилуту в БЄА, в кліпот, і тоді називається Адам “сином нерозумного”, оскільки зв’язався з нерозумним. І необхідно знати, що вищі Аба ве-Іма обидва називаються Аба, а ІШСУТ (Ісраель Саба і Твуна) – обидва називаються Іма. Тому сказав Аба: “Він вчинить гріх перед тобою”, – тому що у синів Адама немає ніякого кореня в Аба ве-Імі, а тільки лише в ІШСУТ, тобто в Імі. І тому гріхи людини зовсім не стосуються Аби, а тільки лише Іми.
163) Іма сказала: “Якщо прогріхи його залежать від Іми, а не від Аби, я хочу створити його за образом моїм”. І про це сказано: “І створив Всесильний (Елокім) людину за образом Своїм”. Не сказано: “За образом Нашим”, тому що Іма не хотіла залучати до нього Абу.
Пояснення. Вищі Аба ве-Іма встановилися у властивості “манула”, тобто в Малхут першого скорочення, на яку не відбувається зівуґ. А ІШСУТ встановилися у властивості “міфтеха”, – в Малхут, яка підсолоджена в Біні. Саме про це каже Іма: “Я хочу створити його за образом моїм” – у властивості “міфтеха”, і у нього не буде нічого від Малхут властивості суду, що відноситься до першого скорочення та є властивістю Аби. Адже в такому випадкові він буде абсолютно відділений від кліпот і не прогрішить. Тому сказано[1], що у Адама Рішона не було нічого від цього світу, оскільки він повністю відносився до властивості Іми, тобто Біни, а від Малхут першого скорочення, що є властивістю цього світу, котрий включений до Аби, не було у Адама Рішона нічого, тому що Іма не хотіла залучати властивість Малхут першого скорочення, наявну в Абі.
164) В час, коли згрішив Адам, сказано: “І за злочини ваші вигнана була мати ваша”[2]. Сказав Цар, тобто Аба, Імі: “Хіба не говорив Я тобі, що він прогрішить в майбутньому? Навіщо ти створила його?”. У цю ж мить вигнав Він його та вигнав матір його разом з ним. Тому сказано: “Син мудрий порадує батька, а син нерозумний – прикрість матері його”4. “Син мудрий” – Адам світу Ацилут, тобто Зеір Анпін, а “син нерозумний” – це Адам світу Брія, Адам Рішон, душа якого відноситься до світу Брія.
165) Встали всі товариші і з подивом звернулися до рабі Шимона: “Рабі, рабі ! Хіба поділ між властивостями Аби та Іми настільки великий, що зі сторони Аби походить Адам світу Ацилут, а зі сторони Іми – Адам світу Брія? Адже Аба та Іма обидва є ступенем Біна світу Ацилут?”.
Сказав їм рабі Шимон: “Друзі, друзі! Це пояснюється не так, адже Адам світу Ацилут є властивістю захар і некева зі сторони Аби та Іми, захар – зі сторони Аби, а Нуква – зі сторони Іми”. Про це йдеться в реченні: “І сказав Всесильний (Елокім): “Нехай буде світло!” І з’явилося світло”. “Нехай буде світло!” – сказане зі сторони Аби, “І з’явилося світло” – виконане зі сторони Іми. І Адам цей був створений у властивості двох парцуфів, коли обидва вони були злиті один з одним на одному ступені. Таким чином, захар і некева, що створені від Аби та Іми, обидва були рівнозначними, і це вказує на те, що Аба ве-Іма теж перебували на одному ступені.
166) Однак у Адама світу Брія немає образу й подоби від Аба ве-Іми, тому що він в корені своєму жодним чином не відноситься до Аба ве-Іми, щоби отримувати від них мохін (розум) образу і подоби. Але у вищої Іми була особлива назва, яка дорівнює у числовому значенні “пей-вав (86)”, імені Елокім. І ця назва є світлом та пітьмою.
Пояснення. Є власна назва, і це ім’я відноситься до суті даного ступеню. А є назва, яка означає, що це ім’я запозичене в іншого ступеня. І це означає сказане, що “у вищої Іми”, тобто Біни, “була особлива назва”. І це Малхут, яка за числовим значенням дорівнює імені Елокім, тобто вона піднялася в Біну і взяла у неї ім’я Елокім, оскільки Нуква за своєю суттю не має цього імені, але взяла його у Іми[3]. І тому ім’я Елокім Нукви – це назва від Іми.
І в цій назві, тобто в Нукві, є світло й пітьма. І через пітьму, що міститься в цій назві, сказав Аба, що Адам світу Брія повинен згрішити. Адам світу Брія – це світло вищого облачення, тобто світло Адама походить від облачення, що знаходиться вище від нього, від Нукви, в якій є світло і тьма, і йому доведеться згрішити в майбутньому через пітьму в ній.
Пояснення. Хоча Нуква отримала підсолодження в Іми, та пізнала ім’я Елокім, як і вона, – все ж, остаточно не зникла її власна якість, тобто властивість суду, але її власна якість вкрилася в її внутрішньої суті і не є видною в ній, – а тільки лише властивість милосердя Іми. Таким чином, є у неї світло і пітьма, і якщо він не удостоюється, то розкривається тьма. І з цієї причини сказав Аба, що “Адам повинен згрішити”, тому що Адам створений силою світла вищого облачення. Бо келім Біни, Тіферет і Малхут Нукви, які опустилися під час катнуту в душу Адама Рішона, стали облаченнями для Нукви під час її ґадлуту, і душа Адама Рішона піднімається разом з ними та отримує мохін де-ґадлут за допомогою них. Тому він може оступитися через наявну в ній пітьму.
167) І світло, яке Адам отримує у вищому облаченні, це світло, котре Творець створив в перший день початку творення. І Адам бачив завдяки йому від краю світу і до краю. А потім Він приховав його для праведників, і сказано про нього: “Нехай буде світло!”. А пітьма, яка вкрита в Нукві, – це тьма, яка створена в перший день для грішників. І про неї сказано: “А ті нечестиві у пітьмі загинуть”. І через цю пітьму, яка в майбутньому призведе світло душі Адама до прогріху, Аба не хотів брати участь в ньому – в той момент, коли Іма сказала йому: “Створімо людину!”1.
Тому сказала Іма: “Створімо людину за образом Нашим і подобою Нашою”1. “За образом Нашим” – за допомогою Нашого світла. “І подобою Нашою” – за допомогою Нашої пітьми, яка є облаченням світла, на відміну від тієї пітьми, що була створена в перший день і про яку сказано: “А ті нечестиві у пітьмі загинуть”[4], тому що вона не є облаченням світла, та вводить у гріх Адама. А тьма Іми є облаченням світла так само, як тіло є облаченням душі. Як сказано: “Шкірою і плоттю Ти покрив мене”. Оскільки тьма Іми утворилася в силу підйому до неї Малхут з метою отримання властивості милосердя, що міститься в ній, і тоді опустилися Біна, Тіферет й Малхут Іми в ЗОН, та сховалася її властивість ҐАР.
І це Іма зробила спеціально для того, щоб притягнути мохін і світло в ЗОН. Таким чином, ця тьма є підготовкою та облаченням для світла. Адже ці келім Біна, Тіферет і Малхут, які опустилися від Іми в ЗОН, стали облаченням для Іми потім, під час ґадлуту. І ЗОН є злитими з цим облаченням та отримують світло за допомогою його. Це означає сказане, що “пітьма Іми є облаченням для світла”.
Зраділи всі, вигукнувши: “Благословенна наша доля, бо удостоїлися ми почути слова, які до цього дня ще не були почуті!”.
І тепер прояснилося також і перше питання, яке він задав, – хто це сказав: “Створімо людину”1? Бо всі речення: “І сказав”, що наводяться в дії початку творення, відносяться до Аби, і в такому випадкові, – як може бути, щоб Аба сказав: “Створімо”, адже сама дія відноситься лише до Іми? І відповів рабі Шимон, що це насправді відноситься до Іми, оскільки Іма сказала Абі: “Створімо”.
[1] Зогар, глава Кдошим, п.62.
[2] Пророки, Єшаягу, 50:1. “Адже за гріхи ваші продані були ви, і та за злочини ваші вигнана була мати ваша”.
[3] Див. “Передмову книги Зогар“, стаття “Мати позичає свої шати дочці “, п.17.
[4] Пророки, Шмуель 1, 2:9.
Також рекомендуємо: “Букви рабі Амнона Саби“, “Рабаш про роботу в лініях“, “Бааль Сулам про порядок поєднання виправлення із досягненням мети творіння“, “Рабаш про стани в роботі Творця“.