Книга «Зоар c комментарием Сулам» – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Зогар про складнощі у створенні людини. Частина перша

Глава Берешит, частина 1

Створімо людину

159) У реченні: “І сказав Всесильний (Елокім): “Створімо людину”[1] вміщена таємниця, яка не розкривається нікому, окрім тих, хто боїться Його. Заговорив найстаріший зі старців, сказавши: “Шимон, Шимон! Хто це мовить: “Створімо людину”? Написано про нього: “І сказав Всесильний (Елокім)”. Хто тут під ім’ям Всесильний (Елокім)?”. І як тільки почув рабі  Шимон, що назвав Він його Шимон, а не рабі  Шимон, сказав друзям своїм: “Звичайно ж, це Творець, про якого сказано: “І старець у роках (Атік Йомін) сидить”. Адже нині прийшов час розкрити цю таємницю, бо прихована тут таємниця, яку не дозволено розкривати, а тепер, виходить, дозволено розкрити її”.

Пояснення. Відомо, що таємниці розкривалися мудрецям Зогару завдяки осягненню світел вищих ступенів шляхом осяяння. І є в них “панім (лицьова сторона) та ахораїм (зворотна сторона)”, що означає “вкриття й розкриття”. І відповідно до величини рівня властивості “панім” ступеню, така ж і величина рівня властивості її “ахораїм”. А осяяння “ахораїм ” є відозвою і закликом до осяяння “панім”. І тому вони знали, в залежності від міри вкриття “ахораїм”, яку вони осягали, ту міру розкриття, яку їм належить осягнути.

“Як тільки почув рабі  Шимон, що назвав Він його Шимон, а не рабі  Шимон”, – тобто осяяння “ахораїм”, котре є зверненням, було настільки сильним, що він позбувся всіх ступенів і став простою людиною, – Шимоном з ринку. І дізнався завдяки цьому, що це – відозва і заклик до дуже піднесеного осягнення “панім”.

Тому відразу ж сказав друзям своїм: “Звичайно ж, це Творець, про якого сказано: “І старець в роках (Атік Йомін) сидить”[2], – тобто немає ступеню вищого за Нього. І сказав: “А тепер, значить, дозволене розкриття”, – тобто тепер, ймовірно, він досягнув права розкрити цю піднесену таємницю. Саме це мається на увазі в двох питаннях: хто сказав: “Створімо людину”1, та про яке ім’я Елокім йдеться тут, – ім’я Елокім Біни чи ім’я Елокім Малхут?

160) Заговорив рабі Шимон, сказавши: “Так само, як цар, якому потрібно було побудувати багато будівель, і був у нього зодчий, і цей зодчий не робив нічого інакше, як з дозволу Царя. І про це сказано: “Була я у Нього вихованкою”[3]. Цар – це, звичайно, вища Хохма, Аба. Середній стовп, тобто Зеір Анпін, – це Цар внизу. Ім’я Елокім, яким називають вищого зодчого, – це вища Іма. Ім’я Елокім, яким називають зодчого внизу, – це нижня Шхіна. Оскільки так само, як є дві властивості Царя, є дві властивості зодчого, – тобто імені Елокім. Тому що зодчий властивості Хохма, вищого Царя, – це Іма, звана Елокім, а зодчий властивості Тіферет, нижнього Царя, – це нижня Шхіна, Нуква, теж звана Елокім.

Необхідно як слід зрозуміти ці два питання. Перше питання було наступним: якщо у всіх висловах дії початку творення вислів: “І сказав Всесильний (Елокім)” вважається властивістю Аба ве-Іма, де Аба каже, а Іма виконує, то чому тут мовиться: “І сказав Всесильний (Елокім): “Створімо людину”1? Адже виходить, що також і Аба, який мовить, брав участь у цьому створенні, а такого бути не може. Тому Він запитав його: “Хто це каже: “Створімо людину”? Тобто не можна сказати, що Аба теж говорить: “Створімо”, – адже зі сторони Аби не здійснюється жодної дії, тому що Аба вважається потенційною силою, а Іма – перетворенням у дію.

Друге питання було таким: всі імена Елокім, що виречені в дії початку творення, означають властивість Іми. І відомо, що душі людей – це породження Зеір Анпіну й Нукви. І тому Він запитав: “Хто тут під ім’ям Елокім?” І оскільки ім’я Елокім тут згадується у створенні людини, – не можна сказати, що це Іма, тому що душа людини походить тільки від Нукви, а не від Іми.

І це те, що пояснює (рабі  Шимон), кажучи: “Так само, як цар, якому потрібно було побудувати багато будівель, і був у нього зодчий”. Тому що він уподібнює властивості Аби та Іми царю й архітекторові, від яких виходить вся дія початку творення. Однак так само, як Аба ве-Іма уподібнюються царю і зодчому нагорі, – тобто по відношенню до всіх ступенів ЗОН світу Ацилут, – так само і Зеір Анпін з Нуквою уподібнюються царю та зодчому внизу, – по відношенню до НАРАН людей і до світів БЄА.

Тому що Зеір Анпін і Нуква можуть створити душі людей тільки якщо вони піднімаються і вдягають властивості Аба ве-Іми. А нижній, що піднімається до вищого, стає таким саме, як і він. Таким чином, Нуква в момент створення душі Адама Рішона перебувала на ступеню Іми, тобто перебувала у властивості імені Елокім, і також Зеір Анпін – на ступеню Аба. І прояснюється друге поставлене ним запитання: “Хто тут під ім’ям Елокім?”. Адже насправді, це Нуква Зеір Анпіну, але оскільки вона піднялася та облачила властивості Іми, вона стала як Іма. І далі він продовжує з’ясовувати перше питання.

161) Але у жінки немає права щось робити без дозволу чоловіка. І про всі будови, які зводяться через Ацилут, тобто в світі Ацилут, розповідав Аба, – тільки повідомляючи Імі, що одне буде в такому вигляді, а інше – в такому, і це негайно виконувалося Імою. Як ми бачимо у реченні: “І сказав Всесильний (Елокім): “Нехай буде світло!”. І з’явилося світло”. “І сказав”, – тобто володар будови, Аба, сказав властивості Елокім: “Нехай буде світло”. Володар будови, Аба, сказав, а зодчий-Іма відразу ж виконала. І так відбувалося з усіма будовами, тобто ступенями, які вийшли в світі Ацилут, – Аба говорив: “Нехай буде звід”, “Нехай будуть світила”, і все виконувалося відразу ж, без зволікання.

Пояснення. Тому що Аба – це думка, а Іма – дія. І в усьому світі Ацилут не існує жодної перешкоди. І повідомлення подібне до думки, – так само, як думка людини передається його органам: тільки-но вона вирішила діяти, органи діють. І тому сказано: “І все виконувалося відразу ж, без зволікання”, – тобто немає завади між повідомленням і виконанням, яка здатна перешкодити якимось розділенням. У той же час, (при переході) зі світу Ацилут у світи БЄА, існує затримка і перешкода між повідомленням та виконанням, – в залежності від товщини перепони (масаху), що відокремлює та розділяє між ними. І тут сказане насправді визначається як таке, що повідомляється, що означає зівуґ  де-акаа (ударне з’єднання). Як повеління царя своїм слугам, – тобто два об’єкти, – бо є екран (масах), який розділяє між світом Ацилут і світом Брія, і зівуґ  де-акаа (ударне з’єднання) на цей екран визначається як розмова, або повідомлення.

162) Коли він прийшов до ступенів світу розділення, – і це світ відокремлених, – щоби створити душу Адама, яка знаходиться в світі Брія, і цей світ вже відділений від приналежності до властивостей Творця, і там властивості келім вже не є властивостями Творця, – сказав архітектор володареві будови: “Створімо людину за образом і подобою нашою”1. Тобто, на противагу всій дії початку творення до створення людини, де говорив володар будови, – тут вже сказав зодчий. Відповів володар будови: “Звичайно ж, добре створити людину, але в майбутньому вона згрішить перед тобою, тому що вона нерозумна”. Як сказано: “Син мудрий порадує батька, а син нерозумний – прикрість матері його”[4]. Тобто Аба сказав, що гріх людини стосується лише Іми, адже “син нерозумний – прикрість матері (іми) його”4.

Пояснення сказаного. У світі Ацилут немає ніякого екрану, тому сам він, його світло і його екрани є одним цілим. І хоча ми бачимо, що зівуґи на екрани відбуваються також і в світі Ацилут, однак з’ясовується, що є два види Малхут[5]:

  1. Малхут десяти сфірот рош, що визначається як Малхут, яка здійснює з’єднання з вищим світлом у зівузі де-акаа, та визначається як творець цього парцуфа;
  2. Малхут, яка завершує світіння, – Малхут десяти сфірот властивості гуф.

Під час другого скорочення, внаслідок підйому Малхут в місце Біни, утворилося нове закінчення посередині кожного ступеня, і  Малхут, яка здійснює зівуґ, піднялася у властивість “ніквей ейнаїм (досл. зіниці очей)”, а завершальна Малхут – в місце хазе десяти сфірот гуф. І тоді немає в закінченні Малхут, що розташована в ніквей ейнаїм, ніякого суду та авіют, бо ця Малхут є такою, що здійснює зівуґ, і творцем. І лише завершальна Малхут, що встановилася в хазе, вважається закінченим екраном, тому що сила скорочення, наявна в точці цього світу, піднялася там у хазе та зупинила світло цього ступеню. І цей завершальний екран, який піднявся в хазе, є парсою між світом Ацилут та світом Брія, яка закінчує всі парцуфи в світі Ацилут[6].

Таким чином, всі екрани, які знаходяться в світі Ацилут до парси, відносяться тільки до властивості Малхут, що здійснює зівуґ, котра зовсім не вважається екраном, а навпаки, – вона створює завдяки її зівуґу з вищим світлом ступінь, котрий знаходиться в ній. Тому в усьому світі Ацилут немає насправді жодного (розділювального) екрану, а тільки в парсі, що знаходиться під ним, і є властивістю Малхут, котра закінчує всі ступені світу Ацилут. І тому всі зівуґи де-акаа, здійснювані на екрани світу Ацилут, не є тією розмовою, яка відбувається між двома окремими об’єктами. І власне не є тим екраном, який може розділити між ними, але відноситься до властивості думка, оскільки розмова буває також і в думці, як сказано: “І сказав він в серці своєму”[7].

[1] Тора, Берешит, 1:26. “І сказав Всесильний: “Створімо людину за образом Нашим і подобою Нашою”.
[2] Писання, Даніель, 7:9.
[3] Писання, Притчі, 8:30.
[4] Писання, Притчі, 10:1.
[5] Див. “Вступ до науки Кабала“, п.59.
[6] Див. “Вступ до науки Кабала”, п.67.
[7] Тора, Берешит, 17:17.

Читати далі…

Також рекомендуємо: “Хто свідчить про людину“, “Зогар: Адам – це середня лінія, що містить у собі все“, “Рабаш про категорію пам’ять у внутрішній роботі“, “Зогар про два ступеня уподібнення людини Творцеві“.