Від редакції: Поки йде робота над перекладом українською мовою “Передмови книги Зогар”, – першого тому найвидатнішого кабалістичного джерела, – ми почнемо публікувати окремі уривки з його тексту, які вже перекладені.
Перед вами початок статті “Букви рабі Амнона Саби”. Значна частина тексту тут, по суті є вступом до самої статті, написаним Бааль Суламом в рамках його коментара “Сулам”.
З точки зору кабали букви являють собою символи, образи коренів певних духовних станів, об’єктів. Ці корені складовою “рошим” духовних об’єктів. Вони є одночасно і джерелом і способом, якими вибудовується осягнення людиною духовного. Вони служать також засобами зв’язку, комунікації та розвитку людства як єдиної духовної конструкції. Вони вказують на зв’язок між конкретними якостями (сфірот) будь-якої духовної конструкції. Букви івриту характерні ще й тим, що вони одночасно слугують й цифрами, тобто – визначають потужність духовних процесів чи об’єктів, до яких конкретна буква має відношення.
Не є таємницею те, що будь-який знак, будь-яка літера при написанні починається з крапки. В кабалі крапка символізує, як правило, первісне створіння, або його стан, званий “перше скорочення”. Горизонтальна лінія символізує поширення світла хасадім, тобто процес виправлення створіння, вертикальна лінія – розповсюдження світла хохма, тобто процес набуття створінням великого стану (ґадлут), – стану духовних осягнень. Скісна лінія часто символізує “середню лінію”, а лінія, над якою літери пишуться – “парсу”.
Переклад з видання МАК “Предисловие книги Зоар” здійснений редакцією сайту “Зогар з коментарем Сулам”.
Зогар. Стаття “Букви рабі Амнона Саби”.
(Частина перша)
22) «Спочатку». Рабі Амнон Саба сказав: «Ми знаходимо в словах: “Спочатку створив Всесильний ет” зворотний порядок букв: перше слово починається з “бет ב”, і за ним – теж з “бет ב”, тобто “Берешит (בראשית спочатку) бара (ברא створив)». А потім – з “алеф א” і знову з “алеф א”, тобто “Елокім (אלהים Всесильний) ет (את)”». І пояснив: «коли захотів Творець створити світ, всі букви були ще в утаєнні. І дві тисячі років до створення світу Творець розглядав букви та насолоджувався ними».
Пояснення мовленого. Тут він піднімає два питання:
- Чому на початку Тори літери «алеф א» та «бет ב» слідують в зворотному порядку: спочатку «бет ב» і потім «алеф א»?
- Чому подвоюються ті ж букви: спочатку – дві літери «бет ב» в двох словах «Берешит (בראשית спочатку) бара (ברא створив)», а потім – дві літери «алеф א» в двох словах «Елокім (אלהים Всесильний) ет (את)»?
І відповідає на них: «Коли захотів Творець», Біна, «створити світ», – породити ЗОН, звані «світ», – «всі букви», келім ЗОН, «були ще в утаєнні», – були включені в ҐАР, тобто в Аба ве-Іму, і були непізнані. Хохма з Біною називаються «дві тисячі років», і «до створення світу» були літери ЗОН включені в Хохму та Біну. Тому про включення ЗОН в Хохму й Біну мовиться, що «дві тисячі років до створення світу Творець розглядав букви й насолоджувався ними», – оскільки ЗОН тоді були властивістю МАН в цих «двох тисячах років», в Хохмі й Біні, а МАН завжди завдають насолоди вищому. І тому сказано, що в той час, коли вони були властивістю МАН в Хохмі й Біні, «Творець розглядав букви та насолоджувався ними».
23) І коли Він побажав створити світ, з’явилися перед Ним усі букви, починаючи з останньої та закінчуючи першою. Першою з усіх увійшла буква «тав ת». Сказала: «Владика світів, нехай буде до вподоби Тобі створити мною світ. Адже я – печатка на персні Твоєму, що є істиною (емет אמת)», – тобто остання буква в слові «істина (емет אמת)». «Ти звешся ім’ям “істина”, – тож личить Царю почати зі знака істини і мною створити світ».
Сказав їй Творець: «Прекрасна і пряма ти, але не варта того, щоб створити тобою світ. Бо будеш ти записом на чолі людей віри, які виконали Тору з початку до кінця (досл. від “алеф א” до “тав ת”), і з записом твоїм помруть»[1]. І ще: «Ти ж печатка смерті», – тобто «тав ת» є останньою буквою також і в слові «смерть (мавет מות)», «а оскільки ти є такою, то не є достойною того, щоби створювати тобою світ». Тут же вийшла вона.
Пояснення мовленого. В час, коли Він почав виявляти ЗОН, які звуться «світ», для того щоб створити їх, з’явилися всі букви ЗОН перед Творцем, починаючи з «тав ת», останньої з усіх букв, та закінчуючи «алеф א», першою з усіх букв. І причина їхньої появи «починаючи з останньої та закінчуючи першою», а не в алфавітному порядку, полягає в тому, що вони з’явилися в порядку підйому МАН, де вони шикуються у послідовності «тав-шин-рейш-куф תשרק», а послідовність «алеф-бет-ґімель אבג» зберігається при сходженні [simple_tooltip content=’Досл. “чоловічі води”, – відповідь Вищого на МАН нижнього’]МАД[/simple_tooltip], тобто зверху вниз. Однак при підйомі МАН їхній порядок завжди є протилежним сходженню МАД, бо вони йдуть знизу нагору.
Пояснення цих букв вимагає найглибшого розуміння, і для того, щоби прийти до нього, навіть у самій незначній мірі, потрібна коротка передмова для цього всеосяжного пояснення. Бо «створення світу» означає його вдосконалення й втілення у такий спосіб, щоби світ міг існувати та досягти тієї мети, заради якої він створений. Відомо, що «одне проти іншого створив Творець», – тобто проти кожної сили в святості створив Творець відповідну силу в [simple_tooltip content=’Зворотна сторона, нечиста сила’]сітра ахра[/simple_tooltip], яка протидіє цієї святості. І, так само як є чотири світи АБЄА святості, є, на противагу ним, чотири світи АБЄА нечистоти.
Тому в світі Асія неможливо відрізнити «того, хто служить Творцю від того, хто не служить Йому»[2], – тобто не виявляється відмінність між святістю і нечистотою. Але як же тоді відбудеться становлення світу, якщо ми не вміємо відрізняти добро від зла, святість від кліпи?! Однак є одна дуже важлива перевірка, – як сказано: «Інший бог оскопить себе та стане безплідним», і тому у тих, хто помиляються в ній та йдуть шляхами нечистих світів АБЄА, – висихає їхнє джерело, і немає в них ніяких духовних плодів для благословення, і сили їхні виснажуються, поки не закінчуються зовсім. І повна їхня протилежність – ті, хто прилинули до святості, котрі удостоюються благословення справи рук своїх, як сказано: «Немов дерево, над водним потоком посаджене, що дає плід у строк свій та лист якого не в’яне. І в усьому, що робить, – він досягне успіху»[3].
І це єдина перевірка, яка існує в світі Асія, аби знати, – святість це, чи навпаки. Як сказано: «І тим Мене випробуйте, – сказав Володар воїнств, – чи не відкрию вам вікна небесні та чи не виллю вам благословення понад мірою»[4]. А потім сказано: «І знову розрізняти будете між праведником та грішником, між тими, хто служить Творцю, й тими, хто не служить Йому». Адже пояснено, що взагалі неможливо відрізнити «того, хто служить Творцю від того, хто не служить Йому», але тільки лише за допомогою благословення.
Це є головною суттю всієї статті про букви. Бо з’явилися всі букви разом щоби створити світ, згідно з вимогою ступеню святості, який поставлений над кожною з цих букв. Адже двадцять дві букви – це складові частини всіх рош ступенів, які перебувають в чотирьох світах АБЄА. І кожна з букв звеличувала достойність свого ступеню, аби показати, що за допомогою досягнення її ступеню зможуть жителі світу встановити святість над кліпот, для того, щоби досягти бажаного кінця виправлення. А Творець відповів кожній з них, що є, на противагу їй, така ж сила і в кліпот, і тому за допомогою неї жителі світу не здійснять жодного з’ясування.
Поки не приходить «бет ב». Суть її ступеню – це благословення. І немає для неї жодної протилежності в кліпот тому, що «інший бог оскопить себе та стане безплідним». І тоді сказав їй Творець: «Звичайно ж, тобою Я створю світ». Бо лише нею можна з’ясувати й визначити, якою є відмінність «між тими, хто служить Творцю й тими, хто не служить Йому», – оскільки немає протилежності щодо неї в сітра ахра. І тому за допомогою неї, звичайно ж, буде втілений світ, – з’ясуванням і встановленням святості над будовами (меркавот) нечистоти, поки не «знищить Він смерть навіки»[5], і тоді прийдуть вони до кінця виправлення.
Необхідно також знати розподіл двадцяти двох букв на три ступеня: Біна, Зеір Анпін й Малхут. Оскільки вище від Біни немає келім, тобто букв. І двадцять дві букви в Біні звуться «великими літерами», двадцять дві букви в Зеір Анпіні – це «звичайні літери», а двадцять дві букви в Малхут – це «малі літери». І таким же чином вони діляться в кожному окремому випадкові на три ступеня: Біна, Зеір Анпін й Малхут. Бо в двадцяти двох буквах Біни є Біна, Зеір Анпін й Малхут, а також – в двадцяти двох буквах Зеір Анпіну, і, так само, – в двадцяти двох буквах Малхут. І тому самі двадцять дві букви діляться на три ступеня: «одиниці», «десятки» й «сотні». «Одиниці», від «алеф» до «тет», – це дев’ять сфірот Біни. «Десятки», від «йуд» до «цаді», – це дев’ять сфірот Зеір Анпіну. А «сотні» відносяться до Нукви. І тому в Малхут є лише чотири літери, «куф-рейш-шин-тав», оскільки вона вдягає тільки чотири сфіри Зеір Анпіну, від хазе його й нижче, НЕГІМ (Нецах-Год-Єсод-Малхут). «Куф-рейш» – це Нецах і Год, «шин-тав» – Єсод та Малхут.
І немає протиріччя в тому, що «одиниці» – в Нукві, «десятки» – в Зеір Анпіні, а «сотні» – в Імі. Вся справа в тому, що завжди існує зворотне співвідношення келім й світел, адже в келім спочатку з’являються вищі, і навпаки – в світлі: нижні з’являються першими. І якщо там є лише «одиниці» де-келім, від «алеф א» до «йуд י», – є тільки Малхут світел, а якщо додаються також «десятки» де-келім, то з’являється також світло Зеір Анпіну світел. А якщо заповнюються також «сотні» де-келім, «куф-рейш-шин-тав», то входять світла Біни, які обчислюються в «сотнях». І тому вважаються «сотні» Біною, «десятки» – Зеір Анпіним, а «одиниці» – Малхут. Але що стосується тільки келім, то все навпаки: «одиниці» – в Імі, «десятки» – в Зеір Анпіні, а «сотні» – в Нукві.
[1] Вавилонський Талмуд, трактат Шабат, арк. 55:1.
[2] Пророки, Малахі, 3:18.
[3] Писання, Псалми, 1:3.
[4] Пророки, Малахі, 3:10.
[5] Пророки, Єшаягу, 25: 8. «Знищить Він смерть навіки, й витре Творець сльозу з кожного обличчя».