Передмова до Вчення про десять сфірот. Частина восьма

Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.

Продовження. Сьому частину читайте тут.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

45. І коли ретельно вдивимося в осягнення управління, що приходить у відчуття людей, то знайдемо в них чотири види. Кожен вид приймає на себе управління Творця особливим способом. Таким чином, існують тут чотири рівні осягнення управління. Але, насправді, їх лише два, а саме: приховання лику і розкриття лику. Однак діляться на чотири, бо є:

– два рівня в управлінні прихованням лику, і це – одинарне приховання та приховання всередині приховання;
– два рівня в управлінні розкриттям лику, і це – управління винагородою й покаранням та управління вічністю.

46. І ось сказано (Тора, Дварім, 31:17): “І запалиться Мій гнів на нього в той день, і залишу Я їх, і вкрию лик Мій від них, і буде він відданий на розтерзання, і спіткають його численні біди та нещастя, і скаже він того дня: “Чи не тому, що немає Всесильного мого серед мене, спіткали мене біди ці?”. А Я вкриттям укрию лик Мій в той день за все зло, яке він зробив, коли звернувся до інших богів”.

І, глянувши на це, виявиш, що спочатку написано: “І запалиться Мій гнів… і вкрию лик Мій”, – тобто одинарне приховання. А потім написано: “І спіткають його численні біди і нещастя…. А Я вкриттям укрию лик Мій”, – тобто подвійне приховання. І треба зрозуміти, що таке – це подвійне приховання?

47. Але спочатку зрозуміємо, що значить “лик” Творця, про який написано: “І вкрию лик Мій”. І зрозумієш це на прикладі з людиною: коли бачить вона обличчя товариша, то негайно впізнає його. Тоді як побачивши ззаду, – не впевнена, чи впізнає його, і може поставити під сумнів: можливо, це інший, а не її товариш?

Так само і з тим, що перед нами: адже всі знають і відчувають Творця добрим, а звичай доброго – приносити добро; і тому, коли Творець йде і приносить щедрою рукою добро своїм створінням, які Він утворив, – визначається це так, що Його лик є розкритим Його створінням, бо тоді всі знають та впізнають Його, Котрий веде Себе як личить Його імені, – як роз’яснено вище в питанні про відкрите управління.

48. Однак коли веде себе зі Своїми створіннями зворотним чином від описаного (вище), – тобто коли (люди) отримують страждання й біль в Його світі, то це визначається як зворотна сторона Творця. Бо лик Його, – тобто досконала міра Його блага, – абсолютно прихований від них, а така поведінка не відповідає Його імені. І це подібно до того, хто бачить свого друга ззаду, коли може він засумніватися і подумати: “Можливо, це інший?”.

І про це сказано: “І запалиться Мій гнів.., і вкрию лик Мій від них”, – бо під час гніву, коли створіння отримують страждання й муки, виходить, що Творець вкриває Свій лик, котрий є досконалою мірою Його блага, – і лише Його зворотна сторона є розкритою. І тоді необхідне велике зміцнення у Його вірі, аби уберегтися від злочинних роздумів, бо важко впізнати Його ззаду. І це називається “одинарним прихованням”.

49. Однак коли збільшуються біди і муки у найвищій мірі, то призводить це до подвійного приховання, званого в книгах “приховання всередині приховання”. А це означає, що навіть Його зворотна сторона не є видною, – тобто (люди) не вірять, що Творець сердиться на них та карає їх, а обумовлюють це випадком й природою, та приходять до заперечення Його управління нагородою і покаранням. І про це написано: “А Я вкриттям укрию лик Мій, …коли звернувся до інших богів”. Тобто приходять до заперечення та звертаються до ідолопоклонства.

50. Тоді як раніше, коли говорить Тора про одинарне приховання, то завершує вона: “І скаже він того дня:” Чи не тому, що немає Всесильного мого серед мене, спіткали мене біди ці?”. Тобто, вірять ще в управління винагородою й покаранням та кажуть, що біди і страждання приходять до них через те, що не є злитими з Творцем, як написано: “Чи не тому, що немає Всесильного мого серед мене, спіткали мене біди ці?”, – і це визначається так, що бачать ще Творця, але лише зі зворотної Його сторони. Тому називається це “одинарним прихованням”, – тобто тільки прихованням лику.

51. Отже, прояснилися два рівня сприйняття прихованого управління, яке відчувається створіннями, – одинарне приховання та приховання всередині приховання.

Одинарне приховування означає лише приховання лику, а зворотна сторона – розкрита їм (людям). Тобто вірять вони, що це Творець влаштував їм страждання в покарання. І хоча важко їм постійно впізнавати Творця через Його зворотну сторону, і тому вони приходять до злочину, разом з тим, навіть тоді називаються “незавершеними грішниками”. Тобто ці злочини є подібними до огріхів, оскільки прийшли до них з-за безлічі страждань, але ж в цілому вірять вони у винагороду й покарання.

52. А приховання всередині приховання означає, що навіть зворотна сторона Творця вкрита від них, оскільки не вірять у винагороду і покарання. І злочини, що в їхніх руках, визначаються як зловмисності. І називаються “закінчені грішники”, бо вони бунтують і кажуть, що Творець зовсім не управляє Своїми створіннями, та звертаються до ідолопоклонства, як сказано: “Коли звернувся до інших богів”.

53. І потрібно знати, що вся робота, яка ведеться у виконанні Тори й заповідей шляхом вибору, ведеться головним чином у двох вищезгаданих стадіях прихованого управління. І про той час мовиться: “За стражданням – платіж” (трактат Авот, 5:23). Бо оскільки Його управління не є явним і неможливо бачити Його інакше як у вкритті лику, – тобто лише з Його зворотної сторони, за прикладом людини, яка бачить свого товариша ззаду і тому здатна поставити під сумнів та подумати: “Можливо, це хтось інший?”, – тому в такому випадкові завжди знаходиться вибір в руках людини: виконати Його бажання, чи переступити Його бажання.

Бо лиха й муки, які отримує, приносять їй (людині) сумнів у реальності Його управління Своїми створіннями, – будь то в якості першої стадії, – і це помилки, – або другої стадії, а це – зловмисності. Так, чи інакше, людина перебуває у великому стражданні та величезних зусиллях. І про той час сказано: “Все, що зможе рука твоя зробити своїми силами, – роби” (Писання, Коелет, 9:10), бо не удостоїться розкриття лику, яке означає досконалу міру Його блага, перш ніж постарається і зробить все, що тільки в руках його і в силах його зробити. А по стражданню – платіж.

54. Однак після того, як бачить Творець, що людина завершила міру своїх зусиль і закінчила все, що належало їй зробити силою свого вибору та свого зміцнення у вірі Творця, – тоді допомагає їй Творець, і удостоюється (людина) осягнення явного управління, тобто розкриття лику. І тоді удостоюється досконалого повернення, що означає, що повертається та зливається з Творцем усім серцем, душею і силою, як само собою випливає з осягнення явного управління.

55. І ці згадані осягнення й повернення приходять до людини двома ступенями. Перший – це абсолютне осягнення управління винагородою і покаранням. А крім того, що ясно осягає винагороду за кожну заповідь у майбутньому світі, – удостоюється також осягнути чудову насолоду під час виконання заповіді вже в цьому світі. І крім того, що осягає отримуване після своєї смерті гірке покарання, котре випливає з кожного порушення, удостоюється також відчути гіркий смак кожного порушення ще й за життя. І само собою зрозуміло, що той, хто удостоюється цього явного управління, – впевнений у собі, що він не згрішить більше, як упевнена людина, що не буде різати свої члени та не заподіє собі жахливих страждань. А також упевнений в собі, що не залишить заповідь, не виконавши її відразу, як тільки вона приходить до нього в руки, – як упевнена людина, що не залишить жодної насолоди цього світу, чи великої вигоди, котра йде до неї в руки.

56. І з цього зрозумій сказане мудрецями: “Що значить “повернення”? Коли засвідчить про нього Той, хто знає таємниці, що не повернеться більше до дурості своєї”. На перший погляд, дивними є ці слова, адже якщо так, – то хто підніметься на небеса, щоби почути свідчення Творця? І перед ким повинен Творець свідчити про це? Хіба не досить того, що Сам Творець знає, що людина повернулася всім серцем своїм та не згрішить більше?

Але виходячи з того, що роз’яснене, – це абсолютно просто. Адже людина дійсно не впевнена абсолютно, що вона більше не згрішить, доки не удостоїться осягнення управління винагородою й покаранням, – тобто розкриття лику. А розкриття лику – це те, що зі сторони визволення Творця називається “свідченням”; адже саме те, що Самим Творцем вчинюється визволення його до цього розуміння винагороди й покарання, обіцяє їй (людині), що вона не згрішить більше.

І розкривається тому, що Творець свідчить про неї. І про це сказано: “Що значить “повернення”?. Тобто, – коли буде людина впевнена, що удостоїлася досконалого повернення? Для цього дали їй ясний знак: коли засвідчить про неї Той, Хто знає таємниці, що не повернеться більше до дурості своєї. Тобто, коли удостоїться розкриття лику, і тоді визволення її Самим Творцем свідчить про неї, що не повернеться більше до дурості своєї.