Книга «Зоар c комментарием Сулам» – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Передмова до Вчення про десять сфірот. Частина восьма

Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.

Продовження. Шосту частину читайте тут.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

45. І коли ретельно вдивимося в осягнення управління, що приходить у відчуття людей, то знайдемо в них чотири види. Кожен вид приймає на себе управління Творця особливим способом. Таким чином, існують тут чотири рівні осягнення управління. Але, насправді, їх лише два, а саме: приховання лику і розкриття лику. Однак діляться на чотири, бо є:

 – два рівня в управлінні прихованням лику, і це – одинарне приховання та приховання всередині приховання;
– два рівня в управлінні розкриттям лику, і це – управління винагородою й покаранням та управління вічністю.

46. І ось сказано (Тора, Дварім, 31:17): “І запалиться Мій гнів на нього в той день, і залишу Я їх, і вкрию лик Мій від них, і буде він відданий на розтерзання, і спіткають його численні біди та нещастя, і скаже він того дня: “Чи не тому, що немає Всесильного мого серед мене, спіткали мене біди ці?”. А Я вкриттям укрию лик Мій в той день за все зло, яке він зробив, коли звернувся до інших богів”.

І, глянувши на це, виявиш, що спочатку написано: “І запалиться Мій гнів… і вкрию лик Мій”, – тобто одинарне приховання. А потім написано: “І спіткають його численні біди і нещастя…. А Я вкриттям укрию лик Мій”, – тобто подвійне приховання. І треба зрозуміти, що таке – це подвійне приховання?

47. Але спочатку зрозуміємо, що значить “лик” Творця, про який написано: “І вкрию лик Мій”. І зрозумієш це на прикладі з людиною: коли бачить вона обличчя товариша, то негайно впізнає його. Тоді як побачивши ззаду, – не впевнена, чи впізнає його, і може поставити під сумнів: можливо, це інший, а не її товариш?

Так само і з тим, що перед нами: адже всі знають і відчувають Творця добрим, а звичай доброго – приносити добро; і тому, коли Творець йде і приносить щедрою рукою добро своїм створінням, які Він утворив, – визначається це так, що Його лик є розкритим Його створінням, бо тоді всі знають та впізнають Його, Котрий веде Себе як личить Його імені, – як роз’яснено вище в питанні про відкрите управління.

48. Однак коли веде себе зі Своїми створіннями зворотним чином від описаного (вище), – тобто коли (люди) отримують страждання й біль в Його світі, то це визначається як зворотна сторона Творця. Бо лик Його, – тобто досконала міра Його блага, – абсолютно прихований від них, а така поведінка не відповідає Його імені. І це подібно до того, хто бачить свого друга ззаду, коли може він засумніватися і подумати: “Можливо, це інший?”.

І про це сказано: “І запалиться Мій гнів.., і вкрию лик Мій від них”, – бо під час гніву, коли створіння отримують страждання й муки, виходить, що Творець вкриває Свій лик, котрий є досконалою мірою Його блага, – і лише Його зворотна сторона є розкритою. І тоді необхідне велике зміцнення у Його вірі, аби уберегтися від злочинних роздумів, бо важко впізнати Його ззаду. І це називається “одинарним прихованням”.

49. Однак коли збільшуються біди і муки у найвищій мірі, то призводить це до подвійного приховання, званого в книгах “приховання всередині приховання”. А це означає, що навіть Його зворотна сторона не є видною, – тобто (люди) не вірять, що Творець сердиться на них та карає їх, а обумовлюють це випадком й природою, та приходять до заперечення Його управління нагородою і покаранням. І про це написано: “А Я вкриттям укрию лик Мій, …коли звернувся до інших богів”. Тобто приходять до заперечення та звертаються до ідолопоклонства.

50. Тоді як раніше, коли говорить Тора про одинарне приховання, то завершує вона: “І скаже він того дня:” Чи не тому, що немає Всесильного мого серед мене, спіткали мене біди ці?”. Тобто, вірять ще в управління винагородою й покаранням та кажуть, що біди і страждання приходять до них через те, що не є злитими з Творцем, як написано: “Чи не тому, що немає Всесильного мого серед мене, спіткали мене біди ці?”, – і це визначається так, що бачать ще Творця, але лише зі зворотної Його сторони. Тому називається це “одинарним прихованням”, – тобто тільки прихованням лику.

51. Отже, прояснилися два рівня сприйняття прихованого управління, яке відчувається створіннями, – одинарне приховання та приховання всередині приховання.

Одинарне приховування означає лише приховання лику, а зворотна сторона – розкрита їм (людям). Тобто вірять вони, що це Творець влаштував їм страждання в покарання. І хоча важко їм постійно впізнавати Творця через Його зворотну сторону, і тому вони приходять до злочину, разом з тим, навіть тоді називаються “незавершеними грішниками”. Тобто ці злочини є подібними до огріхів, оскільки прийшли до них з-за безлічі страждань, але ж в цілому вірять вони у винагороду й покарання.

52. А приховання всередині приховання означає, що навіть зворотна сторона Творця вкрита від них, оскільки не вірять у винагороду і покарання. І злочини, що в їхніх руках, визначаються як зловмисності. І називаються “закінчені грішники”, бо вони бунтують і кажуть, що Творець зовсім не управляє Своїми створіннями, та звертаються до ідолопоклонства, як сказано: “Коли звернувся до інших богів”.

53. І потрібно знати, що вся робота, яка ведеться у виконанні Тори й заповідей шляхом вибору, ведеться головним чином у двох вищезгаданих стадіях прихованого управління. І про той час мовиться: “За стражданням – платіж” (трактат Авот, 5:23). Бо оскільки Його управління не є явним і неможливо бачити Його інакше як у вкритті лику, – тобто лише з Його зворотної сторони, за прикладом людини, яка бачить свого товариша ззаду і тому здатна поставити під сумнів та подумати: “Можливо, це хтось інший?”, – тому в такому випадкові завжди знаходиться вибір в руках людини: виконати Його бажання, чи переступити Його бажання.

Бо лиха й муки, які отримує, приносять їй (людині) сумнів у реальності Його управління Своїми створіннями, – будь то в якості першої стадії, – і це помилки, – або другої стадії, а це – зловмисності. Так, чи інакше, людина перебуває у великому стражданні та величезних зусиллях. І про той час сказано: “Все, що зможе рука твоя зробити своїми силами, – роби” (Писання, Коелет, 9:10), бо не удостоїться розкриття лику, яке означає досконалу міру Його блага, перш ніж постарається і зробить все, що тільки в руках його і в силах його зробити. А по стражданню – платіж.

54. Однак після того, як бачить Творець, що людина завершила міру своїх зусиль і закінчила все, що належало їй зробити силою свого вибору та свого зміцнення у вірі Творця, – тоді допомагає їй Творець, і удостоюється (людина) осягнення явного управління, тобто розкриття лику. І тоді удостоюється досконалого повернення, що означає, що повертається та зливається з Творцем усім серцем, душею і силою, як само собою випливає з осягнення явного управління.

55. І ці згадані осягнення й повернення приходять до людини двома ступенями. Перший – це абсолютне осягнення управління винагородою і покаранням. А крім того, що ясно осягає винагороду за кожну заповідь у майбутньому світі, – удостоюється також осягнути чудову насолоду під час виконання заповіді вже в цьому світі. І крім того, що осягає отримуване після своєї смерті гірке покарання, котре випливає з кожного порушення, удостоюється також відчути гіркий смак кожного порушення ще й за життя. І само собою зрозуміло, що той, хто удостоюється цього явного управління, – впевнений у собі, що він не згрішить більше, як упевнена людина, що не буде різати свої члени та не заподіє собі жахливих страждань. А також упевнений в собі, що не залишить заповідь, не виконавши її відразу, як тільки вона приходить до нього в руки, – як упевнена людина, що не залишить жодної насолоди цього світу, чи великої вигоди, котра йде до неї в руки.

56. І з цього зрозумій сказане мудрецями: “Що значить “повернення”? Коли засвідчить про нього Той, хто знає таємниці, що не повернеться більше до дурості своєї”. На перший погляд, дивними є ці слова, адже якщо так, – то хто підніметься на небеса, щоби почути свідчення Творця? І перед ким повинен Творець свідчити про це? Хіба не досить того, що Сам Творець знає, що людина повернулася всім серцем своїм та не згрішить більше?

Але виходячи з того, що роз’яснене, – це абсолютно просто. Адже людина дійсно не впевнена абсолютно, що вона більше не згрішить, доки не удостоїться осягнення управління винагородою й покаранням, – тобто розкриття лику. А розкриття лику – це те, що зі сторони визволення Творця називається “свідченням”; адже саме те, що Самим Творцем вчинюється визволення його до цього розуміння винагороди й покарання, обіцяє їй (людині), що вона не згрішить більше.

І розкривається тому, що Творець свідчить про неї. І про це сказано: “Що значить “повернення”?. Тобто, – коли буде людина впевнена, що удостоїлася досконалого повернення? Для цього дали їй ясний знак: коли засвідчить про неї Той, Хто знає таємниці, що не повернеться більше до дурості своєї. Тобто, коли удостоїться розкриття лику, і тоді визволення її Самим Творцем свідчить про неї, що не повернеться більше до дурості своєї.

Далі буде…

Також рекомендуємо: “Іноді називають духовне ім’ям “нешама“, “Бикви рабі Амнона Саби. Буква алеф“, “Рабаш про роботу в лініях“, “Відмінність між поняттями облачення та пряме світло“.

Оставьте комментарий

Чтобы оставить комментарий, заполните форму.
*Все комментарии проходят модерацию.

Вы можете использовать HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>