Передмова до Вчення про десять сфірот. Частина сьома

Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.

Продовження. Шосту частину читайте тут.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

37. Що ж стосується третього питання, яке полягає у страсі “як би не втратити”, – то немає тут ніякого страху, тому що сходження зі шляху Творця, яке траплялося колись, відбувалося з двох причин:

– або порушили слова мудреців в тих речах, які не можна розкривати;
– або тому, що сприйняли слова Кабали в їхньому зовнішньому значенні, – тобто в матеріальних вказівках, – і порушили (заповідь): “Не роби собі кумира та всілякого зображення” (Тора, Шмот, 20: 4).

І тому дійсно була нездоланною стіна навколо цієї мудрості до сьогоднішнього дня, і багато хто намагався та приступав до навчання, і не могли продовжити його від нестачі розуміння та через матеріальні поняття. І тому я подбав в роз’ясненнях книги Панім меірот у-масбірот про те, щоби витлумачити велику книгу Арі “Древо життя”, абстрагувати матеріальні форми і поставити їх у відповідність до законів духовного, – вище простору й часу, – так, щоби зміг кожен початківець зрозуміти ці речі в їхньому сенсі та обґрунтуванні їхньому, з ясним розумом і з великою простотою, – не гірше, ніж розуміється Ґмара за допомогою тлумачень Раші.

38. Продовжимо розширювати (постулати), які зобов’язують до заняття Торою і заповідями лішма. І слід зрозуміти цю назву: “Тора лішма”. Чому визначається досконала, бажана робота назвою “лішма” (івр. буквально: “заради неї”), а робота, яка є небажаною, – назвою “ло лішма” (буквально: “не заради неї”)? Адже, згідно з простим розумінням, якщо той, хто займається Торою і заповідями, зобов’язується спрямовувати серце своє на те, щоб принести радість Творцеві своєму, а не до власної вигоди, – треба було б дати цьому назву та визначити ім’ям: “Тора лішмо” (буквально: “Тора заради Нього”) і “Тора ло лішмо” (буквально: “Тора не заради Нього”), в сенсі: заради Небес? Чому ж визначається це ім’ям “лішма” та “ло лішма”, в сенсі: заради Тори?

Звичайно ж, присутній тут сенс більший, ніж сказано; адже саме цей вислів засвідчує, що Тори заради Нього (лішмо), – що означає заради доставляння радості Творцю своєму, – все ще недостатньо, а потрібно також, щоб заняття було заради неї (лішма), що означає: заради Тори. І це вимагає роз’яснення.

39. Справа в тому, що, як відомо, Тора називається “Торою життя”, як сказано: “Життя для того, хто знайшов її” (Писання, Мішлей, 4:22), “бо це не пусте слово для вас, але це життя ваше” (Тора, Дварім, 32:47). І оскільки це так, то сенс “Тори лішма” в тому, що заняття Торою і заповідями приносить йому життя та продовження днів, бо тоді Тора відповідає своїй назві. І виходить, що тому, хто не звертає серця свого і розуму свого на сказане вище, заняття Торою й заповідями приносить протилежність життю та продовженню днів, – не приведи Боже, – тобто те, що є абсолютно невідповідним імені її (івр. “ло лішма”), а ім’я її – “Тора життя”, і зрозумій це. І слова ці тлумачаться словами мудреців (трактат Тааніт, 7, стор.1): “Кожен, хто займається Торою ло лішма, – Тора його стає для нього смертельною отрутою. А кожен, хто займається Торою лішма, – Тора його стає для нього еліксиром життя”.

Однак ці їхні слова потребують роз’яснення: треба зрозуміти, як і в чому стає для нього свята Тора смертельною отрутою? Мало того, що трудиться даремно й марно, та немає йому ніякої користі від турбот і старань своїх, – до того ж Тора і робота сама перетворюється для нього на смертельну отруту. І це дуже дивно.

40. І зрозуміємо спочатку слова мудреців (трактат Мегіла, 6, стор.2), які сказали: “Трудився і знайшов – вір. Не трудився і знайшов – не вір”. Слід запитати про висловлення “трудився і знайшов”, яке здається таким, що суперечить самому собі. Адже слово “трудився” говорить про роботу й турботи, які отримують в оплату за кожне бажане придбання; причому для важливішого придбання необхідні більші зусилля, а за менше придбання докладають менше зусиль.

І протилежною цьому є “знахідка”, яка, як правило, надходить до людини абсолютно несподівано, без будь-якої підготовки у турботах, зусиллях і оплаті. А тому як ти скажеш: “працював і знайшов”? Адже якщо є праця тут, – треба було б сказати: “працював і купив” або “працював і удостоївся” і т.п., а не “працював та знайшов”?

41. І ось про сказане: “І ті, хто шукає Мене, знайдуть Мене” запитує Зогар: “Де знаходять Творця?”. І сказали, що не знаходять Його, благословен Він, (ніде), окрім як в Торі. А також сказали про написане: “Істинно, Ти – Бог, який вкривається” (Пророки, Єшаягу, 45:15), що Творець приховує Себе у святій Торі. І слід зрозуміти слова їхні, як годить. Адже, на перший погляд, Творець є вкритим лише в матеріальних речах і шляхах та в усіх суєтах цього світу, котрі поза Торою. І як скажеш ти зворотне: що лише в Торі Він укриває Себе? До того ж, загальне поняття, що Творець вкриває Себе так, що потрібно бажати Його, – навіщо Йому приховання це? А також слова: “Всі бажаючі Його знайдуть Його”, які розуміються зі сказаного: “Всі, хто шукають Мене, – знайдуть Мене”, – потрібно добре зрозуміти суть цього бажання і суть цієї знахідки: чим є вони і для чого вони?

42. І потрібно аби ти знав при тому, що все це віддалення, – коли ми є такими далекими від Творця, і те, що ми до такої міри здатні переступити бажання Його, благословенний Він, – викликане не чим іншим, як лише однією причиною, яка стала джерелом всіх страждань і мук, що ми терпимо, та всіх злих задумів і помилок, на яких ми оступається, не доведи Боже. І разом з тим зрозуміло, що при усуненні цієї причини позбавляються відразу від усякого горя та всілякого страждання, та удостоюються злитися з Ним, благословенний Він, негайно, всім серцем, душею і силою. І скажу я тобі, що тією початковою причиною є не що інше, як “нікчемність нашого розуміння Його управління Своїми створіннями”, – ми не розуміємо Його, як личить.

43. І припустимо, наприклад: якби Творець поводився зі Своїми створіннями відкритим управлінням таким чином, що, кожен, хто з’їв щось заборонене, задихнувся б миттєво на місці, а всякий, хто здійснив заповідь, – знайшов би в ній чудову насолоду, подібну до самих найкращих насолод цього, матеріального світу. І тоді який дурень навіть подумав би про те, щоби скуштувати заборонене, знаючи, що негайно ж втратить через це своє життя, – як не вигадає про те, щоби стрибнути в полум’я? І який дурень залишив би будь-яку заповідь, не виконавши її негайно з усією спритністю, – як не може забаритися або залишити якесь велике матеріальне задоволення, що йде до нього в руки, не отримавши його негайно з усією спритністю, на яку тільки здатний?

Отже, якщо було б перед нами відкрите управління, то були б всі, хто приходить до цього світу, довершеними праведниками.

44. Тому очевидно, що не вистачає нам в нашому світі лише відкритого управління. Оскільки якщо було б відкрите управління, то були б всі, хто входить до цього світу, абсолютними праведниками. І злилися б з Ним, нехай буде Він благословен, у довершеній любові. Бо звичайно, великою честю було б для кожного з нас подружитися (з Ним), і закохатися в Нього всім серцем і всією душею, та злитися з Ним назавжди, не втрачаючи ні миті.

Але оскільки все не так, і нема нагороди за заповідь в цьому світі, та й ті, хто переступає Його бажання, абсолютно не караються у нас на очах, а Творець є терплячим з ними, і більше того, – часом нам здається навпаки, як сказано (Писання, Псалми, 73:12): “Ось ці є лиходіями, але благоденствують у світі цьому, множать багатство”, – тому не кожен бажаючий набути імені (Його), прийде та набуде, а перечіплюємося ми на кожному кроці, не дай Бог, до того, що, як сказали наші мудреці про написане: “Одну людину з тисячі знайшов Я”, – “Тисяча входить до кімнати, однак один виходить до світла”.

Тому розуміння Його управління є причиною всього блага, а нерозуміння – причина всього зла. І виходить, що воно – полюс, навколо якого обертаються всі, які входять до світу, – до покарання або до милості.