Книга «Зоар c комментарием Сулам» – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Передмова до Вчення про десять сфірот. Частина тринадцята

Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.

Продовження. Дванадцяту частину читайте тут.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

100. І з того, що розтлумачене, ти добре зрозумієш, що це вкриття, котрим Творець приховує Себе, щоби забажали Його, означає приховання лику, що має місце з Його створіннями у двох стадіях: одинарне приховання та приховання всередині приховання. І каже нам Зогар: нехай не виникне думки, ніби Творець бажає залишитися в стадії управління укриттям лику від Своїх створінь. Але подібним є це до людини, що навмисно приховує себе, аби його товариш шукав та знайшов його.

Так само і Творець: в той час, коли поводиться зі Своїми створіннями, приховуючи лик, – (робить) це лише тому, що хоче, щоби створіння побажали розкриття Його лику та знайшли Його. Тобто тому, що немає ніякого шляху і підходу у створінь, за яким змогли вони удостоїтися світла лику Царя життя, якби (Він) не вів себе з ними спочатку способом укриття лику. Таким чином, всі приховання – це лише просто підготовка до розкриття лику.

101. І про це сказано, що Творець приховує Себе в Торі. Тому що питання про страждання і муки, які людина отримує в час укриття лику, розрізняється для людини, що порушує та применшує Тору і заповіді, та для людини, яка примножила (зусилля) в Торі і добрих справах. Тому що перша – найбільш підготовлена до того, щоби виправдати свого Владику. Тобто – подумати, що ці страждання прийшли до неї через її порушення та применшення Тори. З іншого боку, другій людині більш важко виправдати свого Владику, адже, за її розумом, вона не заслужила таких важких покарань; і мало того, – бачить, що її товариші, котрі є гіршими, ніж вона, не страждають до такої міри, – як сказано: “нечестивими є вони, – та є вічно спокійними, досягли багатства” (Писання, Псалми, 73:12), а також: “Даремно очищав я серце своє” (Писання, Псалми, 73:13).

І звідси побачиш, що доки людина не удостоюється управління розкриттям лику, – виходить, що Тора й заповіді, в яких примножувала (зусилля), обтяжують їй приховання лику у ще більшій мірі. І про це сказано, що Творець вкриває Себе в Торі. І дійсно, вся ця тяжкість, яку людина найбільше відчуває через Тору, – не що інше, як стадія запрошень, коли свята Тора сама звертається до людини таким способом і пробуджує до того, щоб максимально поспішити й поквапитися, аби докласти суму зусиль, котрі вимагаються від неї, щоби негайно удостоїти її розкриття лику з волі Творця.

102. І про це сказано, що для кожного, хто вивчає ло лішма, Тора його стає смертельною отрутою. Бо крім того, що не виходить він зі стадії приховання лику в розкриття лику, – адже не спрямував свій розум, щоб працювати та удостоїтися розкриття, – але ще й Тора, якою багато (займається), додає йому приховування лику у величезній мірі, – до того що падає у приховання всередині приховання, яке є смертю, бо абсолютно відірваний він від свого кореня. І виходить, що Тора стає йому смертельною отрутою.

103. І цим роз’яснюються два імені, що вживаються в Торі: “розкрите” й “вкрите”. І слід зрозуміти питання про вкриту Тору, – навіщо вона мені? І чому не розкрита вся Тора? Дійсно, тут є глибокий внутрішній зміст, оскільки вкрита Тора натякає на те, що Творець “вкривається в Торі”. І тому називається “вкритою Торою”.

А “розкритою” називається тому, що Творець розкривається через Тору. І тому сказали кабалісти, а також написано в молитовнику Віленського Ґаона, що порядок осягнення Тори починається з таємниці, а закінчується простим змістом (івр. “пшат”). Тобто, як сказано: через необхідні зусилля, які людина докладає з самого початку у вкритій Торі, – удостоюється за допомогою її розкритої Тори, яка є простим сенсом. Таким чином, – починає з прихованого, званого таємницею. А коли удостоюється, – завершує простим змістом.

104. І добре прояснилося, як можна удостоїтися першого ступеня любові, тобто залежної любові. Оскільки стало нам відомо, що хоча немає винагороди за заповідь в цьому світі, – в будь-якому випадкові осягнення винагороди заповіді існує і в житті (цього) світу, та приходить воно до людини через розкриття очей в Торі; і це явне осягнення є абсолютно подібним для нього отриманню винагороди за заповідь негайно ж на місці.

І тому відчуває він Його чудову доброту, що вміщена в задумі творіння: насолодити Його створіння повною, доброю, щедрою Його рукою. А від великого блага, котре він осягає, розкривається між ним і Творцем чудова любов, що проливається на нього безперервно тими ж шляхами і каналами, якими розкривається і природна любов.

105. Однак все це приходить до нього з часу його осягнення і далі. Але (залишається) вся стадія страждань, які обумовлені управлінням вкриття лику, котрі відчував, перш ніж удостоївся згаданого розкриття лику; хоча і не хоче пам’ятати їх, тому що всі злочини покриє любов, проте вважаються, звичайно ж, великою вадою, навіть з точки зору любові між людьми, – та немає потреби говорити щодо істинності Його управління, оскільки Він добрий та приносить добро поганим й хорошим.

І тому слід зрозуміти, – як можна людині удостоїтися любові до Нього в такій стадії, щоб відчувала і знала, що Творець приносив їй чудові блага завжди, – з часу її народження і далі, – та не заподіяв їй жодного зла ніколи за все її життя, – що є другою стадією любові.

106. І щоб зрозуміти це, нам необхідні слова наших мудреців, котрі сказали: “Для того, хто здійснює повернення з любові стали зловмисності як заслуги”. Тобто Творець не лише прощає йому зловмисності, але й усілякі зловмисності й порушення, які вчинив, обертає Творець на заповідь.

107. І тому після того, як удостоїлася людина світла лику в такій мірі, що кожне з порушень, які вчинила, – навіть ті, які зробила зі злим умислом, – перевертаються та стають їй заповіддю, стає вона веселою й радою всім відчуттям мук та гірких страждань, і примноженим турботам, яких зазнала за своє життя, з того часу, як підлягала двом стадіям укриття лику. Оскільки саме вони викликали й принесли їй всі ці зловмисності, котрі обернулися для неї тепер на заповіді з причини світла лику Його, прекрасного на дивo.

І кожне страждання й турбота, що виводили людину з розуму її, коли терпіла невдачі в помилках при одинарному прихованні, чи терпіла невдачі у злих задумах при подвійному прихованні, – обертаються і стають тепер для неї причиною та звичайною підготовкою до виконання заповіді, – щоб отримати за неї велику й чудову винагороду навічно. І тому перевертається для неї кожне страждання на велику радість, а будь-яке зло – на чудесне благо.

108. І це є подібним історії, котру розповідає світ про єврея, що вірно служив в домі одного господаря, і пан любив його, як свою душу. І одного разу сталося, що пан відправився в дорогу та залишив свої справи в руках свого заступника. А людина ця була ненависником (народу) Ісраелю. Що він зробив: поклав на єврея (провину) і вдарив його палицею п’ять разів у всіх на очах аби гарненько принизити його. І коли повернувся господар, пішов до нього єврей і розповів все, що з ним сталося. І дуже розлютився він, і покликав заступника, і наказав тому негайно дати євреєві в руки 1000 дукатів за кожен удар, яким той вдарив його. Взяв їх єврей і повернувся додому. Знайшла дружина його і побачила, що він плаче. Сказала йому: “Що сталося в тебе з паном?”. Розповів він їй. Сказала йому: “Так чому ж ти плачеш?”. Сказав він їй: “Плачу, бо той вдарив мене тільки п’ять разів. Ах, якби вдарив мене хоча б десять разів, – то було б у мене тепер десять тисяч дукатів!”.

109. І ось побачив ти на власні очі, що після того як удостоїлася людина прощення гріхів так, що зловмисності стали їй як заслуги, – тоді удостоюється також прийти з Творцем у стадію любові на другому ступені, котра означає, що улюблений не заподіяв тому, хто його любить, за все його життя ніякого зла та навіть тіні зла, але приносив йому великі й чудові блага з народження та завжди, – так, що повернення з любові та обернення злих намірів на заслуги приходять як одне.

Читати далі…

Також рекомендуємо: “Рабаш про надбання людини в духовній роботі“, “Адам – це середня лінія, що містить у собі все“, “Зогар про місце, з якого виходить управління світом й душами“.