Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.
Продовження. Шістнадцяту частину читайте тут.
Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
134. І бажано знати цей вищий закон: немає для тебе ніякого розкриття, окрім як там, де було вкриття. Як і в справах цього світу, де відсутність передує виникненню; і проростання пшениці розкривається лише там, де була вона посіяна та згнила. Так само і у вищих речах: укриття та розкриття співвідносяться як ґніт і світло, яке горнеться до нього. Бо через будь-яке вкриття, яке приходить до виправлення, розкривається світло, що відноситься до виду цього приховання. І світло, яке розкрилося, горнеться до нього, як вогонь до ґніту. І пам’ятай це на всіх своїх шляхах.
135. І разом з цим зрозумій сказане мудрецями, що вся Тора – це імена Творця. І на перший погляд, слова ці є незрозумілими, оскільки ми знайшли безліч грубих слів, як, наприклад, імена грішників: Фараон, Білам та подібні до них, – і “заборона”, і “скверна”, і жорстокі прокляття в двох умовляннях, і таке інше. І як можна второпати, щоби всі вони були іменами Творця?
136. І щоб зрозуміти це, потрібно знати, що наші шляхи – не Його шляхи. Бо наші шляхи – прийти від недосконалого до досконалості, а Його шляхом приходять до нас всі розкриття з довершеності до недосконалого. Бо спочатку створюється і виходить перед Ним закінчена довершеність, і ця довершеність сходить від Його лику та розповсюджується, скорочення за скороченням, через кілька ступенів, – доки не приходить до останнього, найбільш скороченого етапу, який відповідає нашому матеріальному світові. І тоді розкривається воно нам тут, в цьому світі.
137. Та зі сказаного урозумій, що свята Тора, висоті достойності якої немає межі, не створилася і не вийшла перед Ним відразу такою, якою постає нам тут, у цьому світі; адже відомо, що “Тора і Творець єдині”. А в Торі цього світу непомітно це зовсім. І мало того, для того, хто займається нею ло лішма стає Тора його смертельною отрутою.
Але, як сказано вище, спочатку, коли створилася перед Ним, то створилася і вийшла в абсолютній досконалості, – тобто дійсно в стадії “Тора і Творець єдині”. І це те, що називається Торою світу Ацилут у передмові до “Тікуней Зогар” (стор.3): “Він, Оживлюване, Приналежне – все єдине (в Ньому)”. А потім спустилася від лику Його і поступово скоротилася багатьма скороченнями, доки не була дана на Синаї, коли була написана такою, якою постає нам тут в цьому світі, – у своєму облаченні в грубі вбрання матеріального світу.
138. Однак знай, що хоча відстань від шат Тори в цьому світі до облачень, що в світі Ацилут, є незмірною, разом з тим сама Тора, – тобто те світло, що всередині облачення, – немає в ньому жодної зміни від Тори світу Ацилут до Тори цього світу, як сказано: “Я, Творець, не змінився” (Пророки, Малахі, 3:6).
І більш того, ці грубі вбрання, що в нашій Торі світу Асія (івр. “дії”), анітрохи не є менш цінними порівняно зі світлом, яке вдягається в них. Та навпаки, їхня важливість незмірно перевищує, з точки зору їхнього кінцевого виправлення, всі чисті її вбрання, що в вищих світах.
І це тому, що вкриття є причиною розкриття. Вкриття, після свого виправлення стає розкриттям, як ґніт – світлом, що лине до нього. І чим більшим є приховання, тим, під час його виправлення, розкриється і буде горнутися до нього більше світло. Таким чином, всі ці грубі шати, в які вбралася Тора в нашому світі, є анітрохи не менш цінними, ніж світло, що вбирається в них, а навіть – навпаки.
139. І так переміг Моше ангелів своїм твердженням: “Хіба є серед вас заздрість? Є серед вас зла основа?” (трактат Шабат, 89). Тобто, як пояснюється, більше вкриття розкриває більше світло. І показав їм, що за допомогою чистих убрань, в які одягається Тора в світі ангелів, не можуть розкритися великі світла, як це можливо в облаченнях цього світу.
140. Отже прояснилося, що немає ніякої зміни в будь-чому від Тори світу Ацилут, де “Тора і Творець – єдині”, і до Тори, що в цьому світі. А вся відмінність лише в облаченнях. Оскільки облачення в цьому світі покривають Творця та приховують Його.
І знай, що по імені Його облачення в Тору називається Він ім’ям “Вчитель”, – аби повідомити тобі, що навіть під час приховання лику і навіть в стадії подвійного приховання Творець перебуває в Торі та вдягнений у неї. Бо Він – “Вчитель”, а вона – “Вчення” (івр. “Тора”). Але грубі вбрання Тори перед нашими очима – як крила, що покривають і приховують Вчителя, котрий вдягнений та вкривається в них.
Однак коли удостоюється людина розкриття лику поверненням з любові в четвертій стадії, мовиться про неї (Пророки, Єшаягу 30, 20): “І не буде більше вкриватися Учитель твій, і очі твої будуть бачити Вчителя твого”, – бо з того моменту і далі шати “Вчення” не покривають і не приховують більш “Вчителя”. І відкрилося їй (людині) навіки, що “Тора і Творець – єдині”.
141. І з цього зрозумій сказане: “Мене залишили, а Тору Мою зберегли”. Що означає: “Добре, якби Мене залишили, а Тору Мою зберегли, – світло, що в ній, повертає їх до джерела” (Єрусалимський Талмуд, трактат Хаґіґа, ч.1, закон 7). Що на перший погляд є дивним. Але мається на увазі, що вони постили і мучилися аби знайти розкриття Його лику, як сказано: “Близькості Божої жадають” (Пророки, Єшаягу, 58:2).
А мовить їм написане від імені Творця: “Добре, якби ви залишили Мене, бо всі ваші зусилля марні та не приносять користі, тому що не перебуваю Я ніде, окрім як у Торі. Тому зберігайте Тору. І там шукайте Мене. І світло, що в ній, поверне вас до джерела, і знайдете Мене”, як пояснюється сказаним: “І ті, хто шукає Мене, – знайдуть Мене”.
142. А тепер можна прояснити суть вчення Кабали в певній незначній мірі, – так, щоби вистачило для вірного уявлення про природу цієї мудрості, аби не вводити себе в оману помилковими уявленнями, які маси здебільшого вигадують собі.
І потрібно, щоб ти знав, що свята Тора ділиться на чотири стадії, які охоплюють всю реальність. Бо три стадії розрізняються у всій дійсності цього світу та називаються: світ, рік, душа, а четверта стадія – це шляхи існування тих трьох частин реальності. Тобто – їхнє живлення й управління, та всі їхні події.
143. Зовнішня сторона реальності, наприклад небеса, небокрай, земля, моря і т.п., що згадуються в Торі, – все це називається “світ”.
А внутрішня сторона реальності, тобто людина, тварина, звір, птах, за видами їхніми і т.п., що наводяться в Торі, котрі є у вищезазначених місцях, званих “зовнішньою стороною”, – вони йменуються “душа”.
А розвиток реальності за їхніми поколіннями (іменується) причиною й наслідком: наприклад, розвиток глав поколінь від Першої людини до Єгошуа й Калєва, котрі прийшли в землю (Ісраелю), як це наводиться в Торі; причому батько розглядається як “причина” синові своєму, який “спричинений” ним; і стадія цього згаданого розвитку деталей реальності шляхом причини й наслідку іменується “рік”.
А всі шляхи існування всієї реальності, як із зовнішньої сторони, так і з внутрішньої, котрі згадані вище, – за всіма способам їх ведення та подій їхніх, що наводяться в Торі, – йменуються “існуванням реальності”.
144. І знай, що чотири світи, звані в Кабалі: Ацилут, Брія, Єцира, Асія, в той час коли розповсюдилися і вийшли, – вийшли один з іншого, як печатка та відбиток. Тобто, так само, як все, що записане на печаті, неодмінно розкривається і виходить на її відбитку, – не менше й не більше, – так було і в розповсюдженні світів. Так що всі чотири стадії: світ, рік, душа та їхнє існування, як сказано вище, що знаходилися в світі Ацилут, – всі вони вийшли і закарбувалися, та розкрилися, за їхнім взірцем, так само і в світі Брія. І так само – зі світу Брія у світ Єцира, – до світу Асія.
Таким чином, всі три стадії в реальності, (яка знаходиться) перед нами, звані світ, рік, душа, з усіма шляхами їхнього існування, котрі знаходяться перед нашими очима тут, в цьому світі, постали і розкрилися тут зі світу Єцира. А світ Єцира – з того, що вище від нього.
Так що джерело всіх тих численних деталей, що перед нашими очима, – в світі Ацилут. І мало того, навіть щось нове, що оновлюється і виникає сьогодні в цьому світі, – зобов’язане кожне оновлення розкритися спочатку згори в світі Ацилут. А звідти приходить і розповсюджується, та розкривається нам в цьому світі. І про це сказали наші мудреці: “Немає в тебе жодної травинки внизу, щоб не було у неї долі і наглядача з висі, який вдаряє по ній і каже їй: “Рости!” (Берешит Раба, ч.10). І про це написано: “Не поворухне людина пальцем внизу, доки не проголосять про неї згори” (трактат Хулін, стор.7).
Також рекомендуємо: “Відмінність між поняттями “облачення” та “пряме світло“, “Іноді називають духовне ім’ям “нешама“, “Зогар про місце, з якого виходить управління світом й душами“, “Зогар: четверо увійшли до Пардесу“.