Книга «Зоар c комментарием Сулам» – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Передмова до книги Зогар. Частина сьома

Продовження. Шосту частину читайте тут.
Переклад Міжнародної академії кабали.

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)

59) І от всі, хто є близькими до святого Зогара, тобто розуміють те, що в ньому написано, згодилися одностайно, що святу книгу Зоар склав великий тана[1], рабі Шимон бар Йохай. Окрім тих, хто далекий від цієї мудрості, бо є серед них такі, хто має сумнів щодо цієї належності, і схиляються до ствердження на основі фактів, вигаданих супротивниками цієї мудрості, що автором є кабаліст рабі Моше де Леон або інші, що близькі йому за часом.

60) Але з того дня, коли я сам удостоївся у світлі Творця вдивитися трохи в цю святу книгу, не з’являлося в мене бажання досліджувати її авторство. І це з простої причини, що через зміст цієї книги здійнялася в моєму серці велич і значущість тани Рашбі, незрівнянно більші, ніж щодо всіх святих танаїм. І якби я з’ясував з повною ясністю, що автора звуть якось інакше, – наприклад, рабі Моше де Леон і т.п, – тоді б зросла в мені достойність того чоловіка, рабі Моше де Леона, більше за всіх святих танаїм, включаючи Рашбі.

Проте насправді, згідно з мірою глибини мудрості в цій книзі, якби знайшов я напевно, що автором є один із сорока восьми пророків, було б це мені до серця ще ближче, ніж відносити авторство до одного з танаїм. А тим більше, якби відкрив я, що Моше, проводир наш, отримав цю книгу на горі Синай від Творця особисто, тоді моя думка заспокоїлась би повністю, бо йому личить і до нього подобає цей твір.

І тому, оскільки удостоївся я опорядити достатнє пояснення, гідне кожного, хто уважно вивчає, щоб він зрозумів трохи те, що написано в книзі, я думаю, що вже повністю звільнився від того, аби клопотатися, займаючись цим дослідженням. Бо кожен, хто осягає Зогар, не буде вже мати сумніву, що автором його не може бути людина меншої висоти, ніж святий тана Рашбі.

61) Отже, згідно з цим постає питання: чому не був відкритий Зогар першим поколінням, котрі, безсумнівно, були важливішими своїми достойностями за останні покоління і були більше гідними його. І разом з цим треба запитати: чому не відкрилося пояснення книги Зогар до Арі тим кабалістам, які йому передували. І подив стосується всіх їх: чому не з’явилося пояснення до слів Арі та слів Зогару від часів Арі до цього нашого покоління (читай у моїй передмові до книги «Панім масбірот», п.8). І виникає питання: може це готовність покоління?

А відповідь така, що світ протягом часу його існування, шести тисяч років, подібний до єдиного парцуфа, в котрого є три третини: рош, тох, соф, – тобто ХАБАД ХАҐАТ НЕГІ. І це те, як написано мудрецями (Сангедрін, 97:1): дві тисячі (років) – хаос, дві тисячі – Тора, а дві тисячі – дні Машиаха. Бо в перших двох тисячах років, котрі є рош і ХАБАД, були світла дуже малі, і вважалися як рош без ґуф, в котрому немає більшого, ніж світло нефеш.

Та існує зворотний порядок світла й келім, бо щодо келім правило таке, що перші келім зростають у кожному парцуфі спочатку, а у світел – навпаки. Тобто нижні світла вдягаються у парцуф першими, і виходить, що поки є в парцуфі лише вищі келім, тобто келім ХАБАД, спускаються туди вдягтися у парцуф лише світла нефеш, котрі є найнижчими світлами. І це те, що написано про перші дві тисячі років, котрі є категорією «тогу», тобто хаосу. А у двох наступних тисяч років світу, котрі є рівнем ХАҐАТ келім, спускається і вдягається у світ світло руах, і сутністю цього є Тора. І тому сказали про середні дві тисячі років, що вони – Тора. А дві останні тисячі років, вони є НЕГІМ келім, і тому вдягається у світ у цей час світло нешама, котре є найбільшим світлом, і тому вони – дні Машиаха. І такий самий порядок у кожному окремому парцуфі: в його келім ХАБАД ХАҐАТ, до його хазе, світла приховані, і не починають світити відкриті хасадім, що означає розкриття світіння вищої Хохми. А тільки від хазе і нижче, – тобто в його НЕГІМ.

І це є причиною того, що перш ніж почали розкриватися келім НЕГІМ парцуфа світу, котрі є останніми двома тисячами, була мудрість Зогар взагалі, і мудрість кабали зокрема, приховані від світу. Але за часів Арі, коли вже наблизився час довершення келім, що від хазе і нижче, розкрилося тоді світіння вищої мудрості в світі завдяки високій душі рабі Іцхака Лурії (благословенна його пам’ять), який був готовий отримати це велике світло, і тому розкрив принципи, що в книзі Зогар, а також у мудрості кабали. Так що відставив убік всіх перших, які передували йому. І, разом з тим, оскільки ці келім ще не довершилися остаточно (адже він помер у році 5332-му, як відомо), тому не був світ ще гідним того, щоб розкрилися його слова. І не були святі його слова надбанням усіх, а лише нечисленних обраних, котрим не був даний дозвіл розкривати їх у світі.

А зараз у цьому нашому поколінні, оскільки ми вже є близькими до закінчення останніх двох тисяч, тому наданий зараз дозвіл розкрити його слова і слова Зогару у світі в дуже великій мірі. Так, щоб від нашого покоління й далі почали розкриватися слова Зогару щоразу все більше й більше, аж поки розкриється вся та повна міра, що в бажанні Творця.

63) І згідно з цим зрозумій, що насправді безмежною є перевага перших поколінь над останніми, бо є правило в усіх парцуфах світів й душ, що кожний, що є найбільш чистим, вибирається першим для парцуфа. І тому вибрані спочатку келім ХАБАД зі світу, а також із душ, і згідно з цим були душі перших двох тисячоліть високими безмежно. Але разом з цим не змогли прийняти міру повного світла через нестачу низьких частин у світі і в них самих, – частин, котрими є ХАҐАТ НЕГІМ, як зазначено вище. А також потім, у середньому двохтисячолітті, коли вибрані були келім ХАҐАТ для світу, а від душ були душі дійсно самі по собі ще дуже чистими, бо достоїнства келім ХАҐАТ є близькими до ХАБАД. І через це були світла ще приховані у світі, – через нестачу келім від хазе і нижче в світі і також у душах.

А тому в цьому нашому поколінні при тому, що сутність цих душ є найгіршою в усьому сущому, бо через це й не змогли бути вибраними для святості до цього дня,  разом з цим, вони є тими, котрі довершують парцуф світу і парцуф сукупності душ, в плані келім. І вся робота завершується саме ними, бо нині, коли вже довершені келім НЕГІ, і є тепер всі келім рош, тох і соф у парцуфі, притягуються тепер повні міри світел в рош, тох і соф для всіх, хто вартий їх, тобто повні НАРАН. І згідно з цим лише з осягненням довершеності цими низькими душами можуть вищі світла розкритися, але ніяк не раніше.

64) І, правду кажучи, це утруднення існує ще в словах мудреців (Брахот, 20): «Сказав рав Папа до Абайє: «Чим відрізнялися перші, яким зроблено чудо, і чим ми, котрим не зроблено чуда, – чи це через вивчення Мішни? За часів рабі Єгуди все навчання було в трактаті Незікін, а ми ж вчимо всі шість розділів Мішни. І коли доходив рабі Єгуда до трактату Окцін… говорив: “Утруднення Рава і Шмуеля я бачу тут”, а ми трактат Окцін вчимо з тринадцяти кутів зору. І коли рав Єгуда знімав лише один черевик, вже йшов дощ, а ми обтяжуємо свої душі і волаємо, – і немає нікого, хто б зглянувся на нас». Сказав йому: «Перші (попередники) віддавали душі свої за святість Його імені, а ми не віддаємо душі наші за святість Імені». Отже, незважаючи на те, що вони й виявляли труднощі в тексті, і пояснювали їх, було їм ясно, що попередники, «перші», були важливішими за них.

І при всьому цьому, щодо Тори і мудрості, були рав Папа і Абайє більш значущими за «перших». Адже ясно, що попри те, що перші покоління є важливішими за останні в сутності своїх душ, тому що кожен чистіший вибирається спочатку, щоб прийти у світ, і все ж, щодо мудрості Тори – вона розкривається все більше й більше в останніх поколіннях. І це через те, про що ми вже сказали, оскільки загальна висота все більше довершується саме «останніми», тому притягуються до них світла більш досконалі, попри те, що сама їхня сутність є найгіршою.

65) І не треба згідно з цим утруднювати, мовляв, якщо так, то чому заборонено заперечувати «першим» у відкритій Торі? А справа в тому, що те, що відноситься до довершення практичної сторони заповідей, – там все навпаки, бо «перші» вдосконалені ними більш ніж «останні». І це тому, що категорія дії походить від святих келім сфірот, а тайни Тори і сутності заповіді походять від світел, що у сфірот. А ти вже знаєш, що є зворотний порядок між келім і світлами, бо в келім вищі зростають спочатку, і тому в плані дії «перші» були вдосконаленими більше ніж «останні». Але ж щодо світел, то нижні входять першими. І тому вдосконалюються ними нижні, «останні», більше ніж «перші». І зрозумій це добре.

66) І знай, що в усьому є внутрішнє і зовнішнє, і в загальній будові світу вважаються Ісраель, нащадки Авраама, Іцхака і Яакова, внутрішньою частиною світу, а сімдесят народів вважаються зовнішньою частиною світу. І також у самому Ісраелі є внутрішнє, – і це досконалі робітники Творця, а також є зовнішнє, – ті, хто не віддаються роботі Творця.

Також і в самих народах світу є внутрішнє, і вони – це праведники народів світу, і є зовнішнє, котрими є грубі серед них, шкідливі тощо. Також і серед робітників Творця, що в середовищі Ісраеля, є внутрішнє. Це ті, що удостоюються зрозуміти душу внутрішньої частини Тори та її таємниці. І зовнішні, тобто ті, що займаються лише тільки практичною частиною Тори.

І також у кожній людині в Ісраелі є внутрішнє, і це – категорія «ісраель», що в ній, або ж сутність точки в серці. І зовнішнє, а це – категорія «народів світу», що в людині, або ж тіло. І ці народи світу, що в людині, вважається ґерами. Оскільки вони тісно пов’язані з внутрішнім, вони подібні до праведних ґерів з народів світу, котрі прийшли і злилися зі спільнотою Ісраеля.

67) Коли людина з Ісраеля посилює й шанує свій внутрішній зміст, тобто категорію «ісраель», що в ній, більше, ніж зовнішнє, котрим є категорія «народи світу», тобто віддає більшість своєї роботи і зусиль для збільшення і піднесення свого внутрішнього на користь своєї душі, а невелику роботу в мірі необхідного вона віддає для існування категорії «народи світу», що в ній, тобто на потреби тіла, це означає, як написано (Авот, 1): «Роби Тору свою постійною, а ремесло своє додатковим». І тоді спричинює людина своїми діями також і в зовнішньому та внутрішньому змістах всього світу, що сини Ісраеля підносяться у своїй досконалості все більше вгору, а народи світу, котрі є зовнішнім у загалі світу, визнаватимуть і поважатимуть цінність синів Ісраелю. А якщо навпаки, коли окрема людина з Ісраелю зміцнює та цінує категорію зовнішнього, котрим є народи світу, що в ній, більше за категорію «ісраель», що в ній, то, як написано (Дварім, 28): «Ґер, який у твоєму середовищі», тобто зовнішнє в людині, – «піднесеться над тобою все вище, а ти сам», тобто внутрішнє, котре є категорією «ісраель», що в тобі, – «опускатимешся все нижче». Тоді призводить своїми діями до того, що народи світу, тобто зовнішнє, що в загалі світу, підносяться все вище, і пересилюють Ісраель, і принижують їх до праху, а сини Ісраеля, котрі є внутрішньою частиною світу, спускатимуться все нижче (хай нас омине!).

68) І не дивуйся тому, що окрема людина спричинить своїми діями піднесення або падіння всьому світові. Бо це є неспростовний закон, що ціле і частина є рівними між собою як дві краплі води, і все, що ведеться в загальному, все це ведеться також і в частині, і навпаки, – частини спричинюють все, що є в усьому цілому. Бо не розкриється ціле інакше, як тільки після розкриття елементів, що в ньому, та відповідно до міри і якості елементів. І безумовно дія частини, у своєму масштабі, опускає або піднімає все ціле. І цим з’ясується тобі те, що наведено в Зогарі, що завдяки заняттям книгою Зогар і наукою істини, удостояться вийти з вигнання у повне визволення. Хоча, на перший погляд, який зв’язок вивчення книги Зогар з визволенням Ісраеля з-поміж народів світу?

[1] Тана – один з «танаїм», мудреців 1-2 сторіччя н.е., епохи написання Мішни і книги Зогар

Читати далі…

Також рекомендуємо: “Рабаш про категорії Яков та Ісраель у внутрішній роботі“, “Зогар про утворення світів та їхню будову“, “Зогар про інструменти єднання реальності“.