Продовження. П’яту частину читайте тут.
Єґуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
11) І відповідно до вищесказаного, удостоїлися ми того, що були відкриті нам очі статтею рава Шимона, в Мідраші Раба, розділ 6, про слова “Зробимо людину”, (коли побажав Творець створити людину, і порадився з ангелами служіння), і говорить, що розділилися вони на групи і ґурти. І сказали одні з них: “Буде створена”. А інші сказали: “Не буде створена”. Як сказано: “Милосердя і правда зустрілися, справедливість і мир з’єдналися”. Милосердя сказало: буде створена, тому що людина робить милість. Правда сказала: не буде створена, тому що вся вона – брехня. Справедливість сказала: буде створена, тому що вона вершить справедливість. А Мир сказав: не буде створена, бо вона – суцільні чвари.
Що ж зробив Творець? Взяв і скинув Правду на землю, як сказано: “І послана була Правда на землю”. Звернулися ангели до Творця: “Чому зневажаєш подобою Своєю? Підніми Правду з землі, як сказано: “Правда з землі виросте”.
І ця оповідь ускладнена з усіх сторін.
1) все ще не роз’яснена серйозність сказаного “Зробимо людину”; невже Творець потребує поради так, як сказано: “Визволення – в серці радника”?
2) слова Правди: як можна говорити про весь рід людський, що весь він – брехня, адже немає покоління, в котрому не було б таких, як Авраам, Іцхак і Яаков?
3) і якщо справедливі слова Правди, як же ангели Милосердя і Справедливості погодилися на існування світу, котрий увесь – брехня?
4) чому називається Правда подобою, що означає – печатка, яку ставлять на полях листа, коли, звісно, основне знаходиться за межами печатки, але безсумнівно, що поза межами правди немає жодної реальності?
5) чи можливо, щоби ангели Правди подумали про Того, хто діє правдою, що немає правди в діях Його?
6) за що дано було Правді як важке покарання те, що була вона кинута на землю і всередину землі?
7) чому в Торі не наведена відповідь ангелів так, як наведені питання до них?
І потрібно зрозуміти ці два види управління, що є цілком протилежними один одному, якими є: управління існуванням всієї дійсності цього світу, і управління видами існування, – як вони постають, кожний з тієї дійсності, що перед нами. З одного боку, перед нами постає надійне, з надзвичайно безсумнівним наглядом, управління, котре панує аби дати буття кожному зі створінь дійсності.
Візьмемо, наприклад, порядок буття в існуванні людини. І ось любов та насолода є надійною й істинною першопричиною людини, певною та правильною у виконанні свого призначення. І відразу ж після того, як відокремилася від задуму її батька, управління підготувало їй надійне місце, захищене від будь-якої шкоди в утробі матері так, що ніхто сторонній не може торкнутися її. Там управління щодня забезпечує її хлібом насущним у мірі потреби. Так опікується нею в усіх її потребах, не забуваючи ні на мить, поки не здобуде вона силу з’явитися в нашому сповненому труднощів світі.
І тоді управління дає майбутній людині міць і силу. І вона, як озброєний, досвідчений і звичний до всього боєць, йде та відкриває врата і пробиває стіни. Аж поки не з’явиться серед людей, на яких зможе покластися, які допомагатимуть, поки вона слабка, будучи найдорожчими для неї з усіх мешканців світу, – з любов’ю, милосердям і жагою величезною заради її існування. Так продовжує управління, оберігаючи її, допоки не підготує її до продовження розвитку свого існування після цього. Так само, як у випадку з людиною, і весь тваринний і рослинний види перебувають під надзвичайним наглядом, що забезпечує їхнє існування в реальності, і це відомо всім природознавцям.
А з іншого боку, розглядаючи порядок становлення та забезпечення проявів існування у тій же дійсності, – “від рогів антилопи до яєць вошей”, – ми знаходимо безлад, що подібно до війська, яке біжить з поля бою, побите і хворе, уражене Творцем. І все його життя веде до смерті. Немає в нього права на існування, котрому не передують страждання й біль, і в небезпеці здобуває свій хліб.
І навіть маленька гнида ламає собі зуби, виходячи здобути їжу, і скільки стрибків стрибає, аж поки дістане собі достатньо їжі поїсти для права існувати. І як в неї – така ж доля всіх, від малого до великого. Та годі й говорити про рід людський, обраний з усіх створінь, “рука якого – на всіх, і рука всіх – на ньому”.
12) Однак і в десяти сфірот святості ми розрізняємо дві протилежності: дев’ять перших сфірот – це властивість віддачі, а Малхут – отримання. І дев’ять перших сфірот наповнені світлом, а в Малхут немає від себе самої нічого. І суть в тому, що ми розрізняємо в кожному парцуфі два види світла: внутрішнє світло та навколишнє світло, і два види келім, де внутрішнє клі призначене для внутрішнього світла, а зовнішнє клі – для навколишнього світла.
А причина цього у двох протилежностях, згаданих вище. Бо неможливо двом протилежностям існувати в одному носієві і тому потребують спеціального носія для внутрішнього світла і окремо – носія для навколишнього світла.
Але насправді в духовному вони не є протилежними, бо Малхут знаходиться там у зівузі з дев’ятьма першими сфірот і набуває також властивості віддачі, яка є суттю відбитого світла. Що стосується сітри ахра, немає в ній нічого від дев’яти перших сфірот, а основа будови її – порожній простір, що є величезним бажанням отримувати, на яке й було зроблене перше скорочення. І навіть тоді, коли приходить світіння лінії всередину решимо, цей корінь залишається без світла. І тому вона від початку до кінця є протилежною життю і святості за суттю написаного: “Одне на противагу іншому створив Творець”. І тому “називаються мертвими”.
Так ось, з’ясовано вище, в пункті 6, що призначенням скорочення було прикрасити душі тотожністю властивостей з Творцем, тобто перетворення клі отримання на властивість віддачі.
А в згаданому стані мета ця досі є недосяжною:
– як відносно будови духовних парцуфів, де немає нічого від порожнього простору, котрим є величезне бажання отримувати, і на яке й було зроблене скорочення, а тому не може статися виправлення того, чого там не існує;
– так і відносно будови сітри ахра, – звісно ж немає там ніякого виправлення, незважаючи на те, що є там порожній простір, бо характер її абсолютно протилежний, і все, що отримує вона, йде до смерті.
І тому потрібна тільки людина цього світу, яка перебуваючи в малому стані отримує живлення та існування від сітри ахра, набуваючи від неї келім порожнього простору. У великому ж своєму стані за допомогою Тори й заповідей вона приєднується до духовного, щоби дати насолоду Творцеві і стає протилежністю того величезного бажання отримувати, яке вже придбала, і налаштовано воно зараз виключно заради віддачі. Тим самим вона ототожнює свої властивості з властивостями Творця, і здійснюється в ній намір.
І в цьому є суть існування часу в нашому світі. Ти бачиш, що спочатку розділилися дві вищезгадані протилежності на дві відокремлені одна від однієї сутності, тобто на систему святості й сітри ахра у таїнстві сказаного: “Одне на противагу іншому створив Творець”, в яких все ще не може здійснитися виправлення, бо мають вони бути в одному носії – людині. І таким чином, нам неодмінно необхідне існування часу, щоб ці дві протилежності виникали в людині одна за одною. І в малому стані, і у великому.
Також рекомендуємо: “Рабаш про мету милосердя“, “Передмова до вчення про десять сфірот“, “Коротко про поняття “віра“.