Милосердя
Сказано в книзі Зогар про милосердя: “Не раніше, ніж після Аврама став називатися Авраамом, бо до цього не був обрізаний, а зараз обрізаний. І як став обрізаним, – возз’єднався із Творцем. І тому став називатися “Авраам” із додатковою буквою “гей”. Як написано: “Ось порядок створення їх, – неба і землі”, і це вчить, що “гей” та всі знаки імені вказують, що заради Авраама, який означає властивість милосердя, створений світ ” (в івриті слова “створив їх” та “Авраам” складаються з тих самих букв).
І питає далі: “У чому сенс імені Авраама?”. І відповідає : “Натяк на милосердя. І заради милосердя створений світ. І немає суперечності між одним та іншим, бо все зводиться до єдиного. І це означає, що якщо присутнє милосердя в світі, – також і святість знаходиться в ньому. Та у нашому світі, – навпаки. І тому є два поняття: милосердя та Шхіна, які єдині по суті своїй, і створений цей світ задля милосердя, а також і для святості” . І треба зрозуміти, – в чому суть поняття милосердя, чому лише заради нього створений світ.
І слід зрозуміти, що поняття милосердя відноситься до взаєминам між людьми. І з тим, щоби одна людина виявляла милосердя до іншої, Творець створив усі вищі світи та усе, що їх населяє. Все для того, аби Реувен виявив милосердя до Шимона, і т.п. Але що Творцю від цього, – чи можливо взагалі сказати таке? І у зв’язку з цим повинні ми зрозуміти суть милосердя, в ім’я якого створений світ.
Відомо, що мета творіння полягає в бажанні Творця завдати насолоди своїм створінням. І якщо так, то чому сказано про написане “порядок створення їх – неба і землі”, – що в ньому є два тлумачення: одне, по суті, – про Шхіну, інше – про Авраама, що означає властивість милосердя. І слід зауважити, що в сказаному “створив їх” пояснюється лише як досягти мети творіння. Це означає, що створіння повинні досягти відчуття насолоди в усій її досконалості. Тобто, щоб під час отримання насолоди не відчували б жодної незручності, званої почуттям сорому. І щоб виправити це, було зроблене скорочення, – заборона на отримання насолоди заради себе. Як сказано в Арі: “Знай, до того, як були створені всі створіння, був лише простий нескінченний світ, що наповнює всю реальність. І не було вільного незаповненого простору… І коли задумав Творець створити світи і створіння, що їх населяють, цим розкривши світлу досконалість свою, то скоротив себе”.
Знаходимо, що приховування духовних насолод було зроблене з певною метою, бо якби велич Творця була розкрита усім в цьому світі, – то хто б тоді захотів займатися повсякденними речами в той час, коли бачили б величезні насолоди духовного світу? Адже людина може отримати для себе уявлення тільки про те, що вже пройшла в минулому. Припустимо, людина може уявити собі, що найголовніше, що було у неї, – коли відчувала, наскільки ж важливе для неї духовне. І, спостерігаючи за собою, а також за всім світом, бачила як марно, безцільно проходить час. Але коли перебувала в піднесеному стані, – всі в її очах були як діти малі, що бавляться іграшками. Наприклад, ми бачимо іноді, як дитина бере мотузку, кладе її на плече іншої і каже: “Ти будеш конем, а я наїзником”. І тоді двоє насолоджуються своєю грою. І якщо сказати цим дітям: “Ви ж граєте вигаданими речами, – адже ти насправді не кінь, а він не наїзник”, то вони не зрозуміють, про що їм говорять. Так і людина, яка уявляє собі той час, коли була в піднесеному стані: вона ставилася до решти людей, котрі зайняті тільки матеріальними проблемами, як дорослий, що дивиться на ігри дітей.
Чого ж бракує нам, щоб працювати заради Творця? Лише явного розкриття цього духовної насолоди. І тоді хто ж не захоче таких насолод?! І яка людина захоче жити в курнику і подібно курям ритися в смітті, при цьому перебуваючи веселим і задоволеним, у той час, коли здатна насолоджуватися як людина? Це означає, що буде насолоджуватися від того, що приносить радість людям, а не від того, що радує тварин. Але все це відноситься до того часу, коли він усвідомлює відмінність між способом життя людей і тварин.
Однак в період вкриття, – коли не бачить людина іншого життя в світі, а тільки те, чим насолоджуються всі в цьому світі, – вона, коли бачить людей, що відмовляються від матеріальних насолод заради духовного життя, дивиться на них, як на нерозумних дітей, у яких зовсім відсутній розум: коли дають малим дітям пограти серйозними речами, а вони викидають їх, беручи замість цього порожні іграшки . Таким же чином можна було б насолоджуватися і матеріальними речами, а вони викидають їх заради духовних насолод, які для них (людей, що знаходяться в стані вкриття), щось марне, яке не має цінності. Однак все це через приховування (від них) духовних насолод.
А тепер, розберемо два значення сказаного “створив їх”. Перше з них – це милосердя, і друге – Шхіна. І питали: невже заради милосердя варто створювати як цей, так і майбутній світ? Але як ми з’ясували вище, мета творіння полягає в насолоді створінь, і неможливо, щоб проявилася це насолода перш ніж змогли б отримати його з альтруїстичним наміром. Якщо так, то неможливо, щоби ця мета досягла своєї повноти. І тому необхідно пояснити сказане “створив їх”: тобто, за їхньою допомогою буде досягнута мета творіння, але без них мета творіння не досягнула б свого завершення. І тому також сказано : “в Авраамі”, тобто у властивості милосердя, – в тому, що, виявляючи милосердя, (люди) можуть досягти альтруїстичного бажання заради Творця, і завдяки цьому змогли б отримати найвищу насолоду. Це і називається отримувати заради віддачі.
І про це сказано у Бааль Сулама в Передмові до книги Зогар: “Під час створення світу сказав Творець ангелам: “Створимо людину за подобою нашою”. І відповіло Милосердя: “Створімо, бо вона чинить милосердя”. Істина сказала: “Не створимо, бо вона повна брехні…”. І роз’яснено там, що милосердя сказало “Створімо” тому, що людина творить милосердя, бо заповіді вчинення милосердних діянь неодмінно пробудять альтруїстичні бажання в людині і цим потроху виправить себе до такої міри, що буде здатна виконувати всі заповіді із чистим альтруїстичним наміром. А потім, врешті решт, неодмінно досягне своєї мети, – діяти тільки в ім’я Творця. Ось тому вимагало милосердя створення людини.
Знаходимо, що сказане “створив їх” означає, що їхнє створення є лише засобом, а не метою. Як відомо, мета творіння – насолодити створення. І в цьому порада, як досягти того, щоб створіння змогли б досягти своєї мети, тобто отримати найвищу насолоду. Іншими словами, для цього необхідно досягти подібності властивостей між Тим, хто дає і тими, які отримують.
А поки вони є протилежними за своїми властивостями, – немає у них жодної можливості отримати цю насолоду. І тому один стверджує, що засіб – це милосердя, яке одна (людина) робить іншій, і цим удостоюється духовних альтруїстичних бажань, за допомогою яких і зможе отримати все добро та насолоду, що знаходиться в задумі творіння. І інший стверджує, що “створив їх” означає, що він не розділює ці поняття, а тут є натяк на Малхут, тобто Шхіну, яка символізується буквою “гей” у словах “створив їх”, що, як сказав Арі, є натяком на п’ять парцуфів (числове значення літери гей – п’ять) у світах Ацилут і БЕА.
Звідси знаходимо пояснення букви гей в словах “створив їх” :мається на увазі Шхіна, яка отримала виправлення, зване поєднанням властивостей суду і милосердя. Тобто Малхут, яка є властивістю суду і коренем усіх створінь – це бажання отримувати, і воно повинно отримати все добро і насолоду, котрі вміщені в задумі творіння. Але внаслідок виправлення, званого поєднанням властивостей суду і милосердя, створена заборона на використання бажання отримувати заради себе, допоки не зможе виправити його на намір заради Творця. Це і називається властивістю суду та скороченням.
Існування світу неможливе без цього виправлення, званого отриманням з альтруїстичним наміром. Інакше розкриття створінням вищої насолоди є неможливим через суду і скорочення, які створені для виправлення світу. Проте яким же чином ми зможемо змінити свою егоїстичну природу на альтруїстичних? Для цього і було створене виправлення, яке зветься поєднанням властивостей Малхут, бажання отримувати, і Біни, бажання віддавати. І лише з його допомогою створіння може виправити свій егоїстичний намір заради себе на намір заради Творця.
У вступі до мудрості Кабали сказано: “Спочатку задумав Творець створити цей світ властивістю суду, але потім побачив, що існування світу таким чином є неможливим. Тоді додав до нього властивість милосердя…”. Неможливе існування світу – означає, що у людини, яка створена в такому стані, не буде жодної можливості прийти до наміру віддавати. Тому додав властивість милосердя, в результаті чого до Малхут, бажання отримувати, додалися іскри від Біни, бажання віддавати. Виходить, що засобом досягнення мети творіння насолодити створіння є зменшення властивості суду, що в Малхут, і заміна його на властивість милосердя. Як сказано вище: клі отримання в своєму корені поєдналося із властивістю віддачі, яка зветься милосердям.
Звідси зрозуміємо те, що вказано у книзі Зогар: “Немає протиріч між ними, бо все поєднується воєдино”. Це означає, що якщо присутнє милосердя в світі, також і Шхіна знаходиться там. І навпаки. Світ цей створений як для милосердя, так і для Шхіни. Іншими словами, як властивість милосердя, так і Шхіна, яка виправлена за допомогою милосердя, були створені з однією метою, – щоб з їхньою допомогою людина досягла мети творіння, котра полягає у бажанні Творця дати насолоду своїм створінням. І тому сказано: “Якщо немає милосердя, то немає і Шхіни”.
А пояснення цього в тому, що якщо не буде виправлення світу властивістю милосердя, -тобто, щоб створіння змогли б отримувати втіху з альтруїстичним наміром, то немає і присутності Шхіни. А значить є марним виправлення в Малхут, яке називається поєднанням категорій милосердя і суду. Але якщо присутнє в світі милосердя, тобто якщо ним виправлена Малхут, то це є допомогою у досягненні мети творіння.
Однак необхідно зрозуміти, чому Малхут називається “Шхіна”. Бааль Сулам пояснював сказане в книзі Зогар: “Він – Шохен , і Вона – Шхіна”. Місце розкриття Творця називається Шхіною. І тому необхідно людині постійно молитися, щоби удостоїлася властивості віри. Однак виникає питання: якщо знає людина, що їй не вистачає віри в Творця, то тоді кому ж вона молиться? Адже лише в той час, коли вірить у Творця, можна сказати, що просить у Нього чогось. І це можна пояснити на прикладі сказаного в Передмові до Вчення про десять сфірот: “В кого його Тора – це його віра. Адже ставлення людини до занять Торою показує величину її віри в Тору. Це подібно до людини, яка в міру своєї віри дає в борг певну суму грошей. Величина цієї суми визначається величиною її віри: може повірити своєму другові на один шекель, або на половину свого майна, або на все, що має, поза всяким сумнівом, – лише в останньому випадку її віра вважається повною, в іншому випадку – частковою, – у тій чи іншій мірі” . Звідси бачимо, що віра буває неповною. Якщо є у людини часткова віра, тоді можна сказати, що просить Творця, щоб допоміг їй удостоїтися повної віри.
Неможливо удостоїтися повної віри перш ніж удостоївся збігу властивостей із Творцем. І тому є необхідними всі ці виправлення, про які було сказано вище (в поясненні слів) “створив їх”:
1) за допомогою властивості милосердя досягти збігу властивостей з Творцем, – ступінь Авраама;
2) властивість Творця – Шхіна; тобто Малхут, бажання отримувати, включила до себе також властивість милосердя, бажання віддавати.
Таким чином, за допомогою цього людина може досягти властивості віддачі, і тоді здійсниться мета творіння насолодити створіння.
Також рекомендуємо: “Твердиня, оплот спасіння мого“, “Рабаш про порядок внутрішньої роботи“, “Зогар про місце осягнення Творця“.