Книга «Зоар c комментарием Сулам» – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Передмова до Вчення про десять сфірот. Частина одинадцята

Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.

Продовження. Десяту частину читайте тут.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

84. І, незважаючи на те, що ще не надійшла винагорода до нього в руки, бо немає винагороди за заповідь в цьому світі, – в той же час йому вистачає такого явного осягнення з цього моменту і далі, щоб відчувати велику насолоду під час здійснення кожної заповіді: “Все, що вготоване до стягнення, – подібним є до того, котре вже стягнуте”. Як, наприклад, торговець, який уклав угоду і отримав на ній великий прибуток: хоча прибуток прийде до нього в руки через тривалий час, у будь-якому випадкові він упевнений без всякої тіні найменшого сумніву, що прибуток прийде до нього в руки вчасно, тому радість його є такою, як ніби (прибуток) прийшов до нього в руки негайно.

85. І само собою зрозумілим є те, що таке явне управління свідчить про нього, що звідси й далі зіллється з Торою і заповідями всім серцем, душею і силою. А також, – що буде відсторонятися й бігти від порушень, як біжить від вогню. І хоча він ще незакінчений праведник, оскільки не удостоївся поки що повернення з любові, – в будь-якому випадкові, його велике злиття з Торою і добрими справами допомагає йому поступово удостоїтися й повернення з любові, – тобто другого ступеня “розкриття лику”. І тоді може виконувати всі 613 заповідей у досконалості. І стає завершеним праведником.

86. І тепер нам добре зрозуміле те, про що ми запитали з приводу клятви, до якої приводять душу, перш ніж приходить вона в цей світ: “І навіть якщо весь світ каже тобі, що ти праведник, – будь в очах своїх грішником”. І запитали ми: оскільки весь світ згоден з ним в тому, що він є праведником, то чому він зобов’язаний вважати себе грішником, не довіряючи всьому світові?

І слід ще продовжити і запитати про (сказане): “І навіть якщо весь світ каже”, – у чому тут суть свідоцтва усього світу? Хіба сама людина не знає краще, ніж світ? І варто було б привести її до клятви: “Навіть якщо сам ти знаєш, що ти праведник”?

І найскладніше: адже явно мовить Ґмара (трактат Брахот, 61), що людина зобов’язана знати в своїй душі, – чи є вона завершеним праведником, чи ні. Адже є обов’язок та реальність, (що вимагають) бути дійсно завершеним праведником. І більш того, людина зобов’язана сама з’ясувати та дізнаватися цієї істини. А раз так, – то як же приводять душу до клятви, щоби завжди була в очах своїх грішною та щоб ніколи сама не впізнала істину, після того як мудреці зобов’язали до зворотного?

87. Між тим, ці слова є дуже точними, тому що сама людина, – доки не удостоїлася розкриття очей в Торі чудесним осягненням, щоби вистачило їй для ясного пізнання управління винагородою і покаранням, – звичайно ж, не зможе обманювати себе ні в якій формі та вважати себе за праведника, оскільки обов’язково відчуває, що бракує їй двох найбільш всеосяжних заповідей з Тори: “любові і трепоту”.

Адже навіть удостоїтися трепоту у досконалості, – тобто так, що “засвідчить про нього Знаючий таємниці, що не повернеться більше до дурості своєї” з причини свого великого трепоту перед покаранням, та втратою від порушення, – взагалі (це) неможливо для людини, перш ніж удостоїться досконалого, ясного та абсолютного осягнення управління винагородою і покаранням, – тобто набуття першого ступеня розкриття лику, який приходить до людини через розкриття очей в Торі. І немає потреби говорити про любов, питання про набуття якої повністю виходить за рамки можливостей людини, оскільки вона залежить від розуміння серця, і жодне зусилля та примус не допоможуть тут їй.

88. І тому стверджує клятва: “І навіть якщо весь світ каже тобі, що ти праведник…”. Бо дві ці заповіді: “любов і трепіт”, – передані лише самій людині, і ніхто з мешканців світу, крім неї, не може розрізнити їх та пізнати їх. І тому, побачивши людину досконалою в 611 заповідях, відразу кажуть, що, мабуть, у неї є також і заповіді любові й трепоту. А оскільки природа людини зобов’язує її вірити світові, то вона очевидно може впасти у гірку помилку; і тому заклинають про це душу ще до її приходу в цей світ, і дай Бог, щоб це допомогло нам. Однак сама по собі людина, звичайно ж, повинна з’ясувати та пізнати в своїй душі, – чи є вона завершеним праведником, як сказано вище.

89. Зрозумілим є також те, про що ми запитували: як можна удостоїтися навіть першого ступеня любові в той час, коли немає винагороди за заповідь в цьому світі (в цьому житті)? І тепер цілком зрозуміло, що він і не повинен в дійсності отримати винагороду за заповідь за життя свого, оскільки про це уточнили (мудреці): “Світ свій побачиш ти за життя свого, а залишок твій – для життя світу прийдешнього”, бажаючи вказати, що винагорода за заповідь не в цьому світі, а в світі прийдешньому.

Але щоб бачити, знати і відчувати майбутню винагороду за заповідь в світі прийдешньому, він зобов’язаний дійсно знати це з абсолютною точністю ще за життя, тобто за допомогою свого чудесного осягнення в Торі. Тому що тоді удостоюється, у всякому разі, стадії залежної любові, що є першим ступенем виходу з укриття лику, та його приходу до розкриття лику, що є абсолютно необхідним людині для виконання Тори й заповідей, як личить: так, щоб “засвідчив про нього Знаючий таємниці, що не повернеться більше до дурості своєї “.

90. І відтепер, докладаючи зусиль у збереженні Тори й заповідей на рівні залежної любові, що прийшла до нього від пізнання винагороди, котра очікує його в прийдешньому світі, як сказано: “Все, що вготоване до стягнення, – є подібним до того, яке вже стягнуте”, – йде він тоді та удостоюється другого ступеня розкриття лику, що є стадією Його управління світом, котра виходить із вічності Його та істинності Його, – тобто того, що Він – добрий і приносить добро поганим й хорошим.

І удостоюється незалежної любові, і тоді зловмисності стають для нього як заслуги. І звідси й далі називається “завершеним праведником”, бо може виконувати Тору та заповіді в любові і трепеті. А називається “завершеним”, оскільки є у нього всі 613 заповідей у довершеності.

91.І розібрано те, про що ми запитували про того, хто удостоївся третьої стадії управління, – тобто управління винагородою й покаранням, коли вже Знаючий таємниці свідчить про нього, що не повернеться більше до глупоти своєї, – і тому називається все ще тільки “незакінченим праведником”. І тепер цілком зрозуміло, що в підсумку бракує йому все ще “однієї заповіді”, тобто “заповіді любові”. І він, звичайно ж, є незакінченим, – адже обов’язково повинен закінчити 613 Заповідей, що неодмінно є першим кроком на поріг довершеності.

Читати далі…

Також рекомендуємо: “Рабаш про категорії Яаков та Ісраель у внутрішній роботі“, “Рабаш про істинну молитву“, “Зогар про два ступеня уподібнення людини Творцеві“.