Публікується за виданням “Вчення про десять сфірот”, частина перша.
Продовження. Десяту частину читайте тут.
Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
84. І, незважаючи на те, що ще не надійшла винагорода до нього в руки, бо немає винагороди за заповідь в цьому світі, – в той же час йому вистачає такого явного осягнення з цього моменту і далі, щоб відчувати велику насолоду під час здійснення кожної заповіді: “Все, що вготоване до стягнення, – подібним є до того, котре вже стягнуте”. Як, наприклад, торговець, який уклав угоду і отримав на ній великий прибуток: хоча прибуток прийде до нього в руки через тривалий час, у будь-якому випадкові він упевнений без всякої тіні найменшого сумніву, що прибуток прийде до нього в руки вчасно, тому радість його є такою, як ніби (прибуток) прийшов до нього в руки негайно.
85. І само собою зрозумілим є те, що таке явне управління свідчить про нього, що звідси й далі зіллється з Торою і заповідями всім серцем, душею і силою. А також, – що буде відсторонятися й бігти від порушень, як біжить від вогню. І хоча він ще незакінчений праведник, оскільки не удостоївся поки що повернення з любові, – в будь-якому випадкові, його велике злиття з Торою і добрими справами допомагає йому поступово удостоїтися й повернення з любові, – тобто другого ступеня “розкриття лику”. І тоді може виконувати всі 613 заповідей у досконалості. І стає завершеним праведником.
86. І тепер нам добре зрозуміле те, про що ми запитали з приводу клятви, до якої приводять душу, перш ніж приходить вона в цей світ: “І навіть якщо весь світ каже тобі, що ти праведник, – будь в очах своїх грішником”. І запитали ми: оскільки весь світ згоден з ним в тому, що він є праведником, то чому він зобов’язаний вважати себе грішником, не довіряючи всьому світові?
І слід ще продовжити і запитати про (сказане): “І навіть якщо весь світ каже”, – у чому тут суть свідоцтва усього світу? Хіба сама людина не знає краще, ніж світ? І варто було б привести її до клятви: “Навіть якщо сам ти знаєш, що ти праведник”?
І найскладніше: адже явно мовить Ґмара (трактат Брахот, 61), що людина зобов’язана знати в своїй душі, – чи є вона завершеним праведником, чи ні. Адже є обов’язок та реальність, (що вимагають) бути дійсно завершеним праведником. І більш того, людина зобов’язана сама з’ясувати та дізнаватися цієї істини. А раз так, – то як же приводять душу до клятви, щоби завжди була в очах своїх грішною та щоб ніколи сама не впізнала істину, після того як мудреці зобов’язали до зворотного?
87. Між тим, ці слова є дуже точними, тому що сама людина, – доки не удостоїлася розкриття очей в Торі чудесним осягненням, щоби вистачило їй для ясного пізнання управління винагородою і покаранням, – звичайно ж, не зможе обманювати себе ні в якій формі та вважати себе за праведника, оскільки обов’язково відчуває, що бракує їй двох найбільш всеосяжних заповідей з Тори: “любові і трепоту”.
Адже навіть удостоїтися трепоту у досконалості, – тобто так, що “засвідчить про нього Знаючий таємниці, що не повернеться більше до дурості своєї” з причини свого великого трепоту перед покаранням, та втратою від порушення, – взагалі (це) неможливо для людини, перш ніж удостоїться досконалого, ясного та абсолютного осягнення управління винагородою і покаранням, – тобто набуття першого ступеня розкриття лику, який приходить до людини через розкриття очей в Торі. І немає потреби говорити про любов, питання про набуття якої повністю виходить за рамки можливостей людини, оскільки вона залежить від розуміння серця, і жодне зусилля та примус не допоможуть тут їй.
88. І тому стверджує клятва: “І навіть якщо весь світ каже тобі, що ти праведник…”. Бо дві ці заповіді: “любов і трепіт”, – передані лише самій людині, і ніхто з мешканців світу, крім неї, не може розрізнити їх та пізнати їх. І тому, побачивши людину досконалою в 611 заповідях, відразу кажуть, що, мабуть, у неї є також і заповіді любові й трепоту. А оскільки природа людини зобов’язує її вірити світові, то вона очевидно може впасти у гірку помилку; і тому заклинають про це душу ще до її приходу в цей світ, і дай Бог, щоб це допомогло нам. Однак сама по собі людина, звичайно ж, повинна з’ясувати та пізнати в своїй душі, – чи є вона завершеним праведником, як сказано вище.
89. Зрозумілим є також те, про що ми запитували: як можна удостоїтися навіть першого ступеня любові в той час, коли немає винагороди за заповідь в цьому світі (в цьому житті)? І тепер цілком зрозуміло, що він і не повинен в дійсності отримати винагороду за заповідь за життя свого, оскільки про це уточнили (мудреці): “Світ свій побачиш ти за життя свого, а залишок твій – для життя світу прийдешнього”, бажаючи вказати, що винагорода за заповідь не в цьому світі, а в світі прийдешньому.
Але щоб бачити, знати і відчувати майбутню винагороду за заповідь в світі прийдешньому, він зобов’язаний дійсно знати це з абсолютною точністю ще за життя, тобто за допомогою свого чудесного осягнення в Торі. Тому що тоді удостоюється, у всякому разі, стадії залежної любові, що є першим ступенем виходу з укриття лику, та його приходу до розкриття лику, що є абсолютно необхідним людині для виконання Тори й заповідей, як личить: так, щоб “засвідчив про нього Знаючий таємниці, що не повернеться більше до дурості своєї “.
90. І відтепер, докладаючи зусиль у збереженні Тори й заповідей на рівні залежної любові, що прийшла до нього від пізнання винагороди, котра очікує його в прийдешньому світі, як сказано: “Все, що вготоване до стягнення, – є подібним до того, яке вже стягнуте”, – йде він тоді та удостоюється другого ступеня розкриття лику, що є стадією Його управління світом, котра виходить із вічності Його та істинності Його, – тобто того, що Він – добрий і приносить добро поганим й хорошим.
І удостоюється незалежної любові, і тоді зловмисності стають для нього як заслуги. І звідси й далі називається “завершеним праведником”, бо може виконувати Тору та заповіді в любові і трепеті. А називається “завершеним”, оскільки є у нього всі 613 заповідей у довершеності.
91.І розібрано те, про що ми запитували про того, хто удостоївся третьої стадії управління, – тобто управління винагородою й покаранням, коли вже Знаючий таємниці свідчить про нього, що не повернеться більше до глупоти своєї, – і тому називається все ще тільки “незакінченим праведником”. І тепер цілком зрозуміло, що в підсумку бракує йому все ще “однієї заповіді”, тобто “заповіді любові”. І він, звичайно ж, є незакінченим, – адже обов’язково повинен закінчити 613 Заповідей, що неодмінно є першим кроком на поріг довершеності.
Також рекомендуємо: “Рабаш про категорії Яаков та Ісраель у внутрішній роботі“, “Рабаш про істинну молитву“, “Зогар про два ступеня уподібнення людини Творцеві“.