Від редакції. Будь-яка жива істота молиться постійно, – кожне несповнене бажання створіння завжди звернене до Джерела всього сущого і визначається як вимога про наповнення нестачі. Однак ця вимога не є усвідомленою: усвідомлюється лише сама потреба, а не Джерело, з якого вона походить, і в якому насправді перебуває наповнення цієї самої потреби.
Один з великих кабалістів, – рабі Нахман з Бреславу, – писав, що єдиною відмінністю людини від тварини є здатність людини піднести усвідомлену молитву до Творця. “Усвідомити” – означає з’ясовану, перевірену, необхідну і досконалу.
Питання про те, що ж таке кабалістична молитва і якою є технологія її здійснення, останнім часом почали виникати все частіше. Спочатку ми публікували вибрані першоджерела, які висвітлюють цю тему. Але потім з’явилася думка зібрати найбільш важливі принципи з них в окрему публікацію і додати в цей огляд власний невеликий досвід.
Пропонована до прочитання стаття підготовлена редакційною колегією сайту.
“Те, що людина відчуває у своєму серці, а не те, що просто виходить з її вуст, і називається її молитвою: відчуття, що не в змозі переробити себе самостійно. Тому що всі бажання походять згори, як сказано: молитва це робота в серці. Тобто те, що відчуває серце, відчуття нестачі того, чого вона бажає, – цим вимірюється її молитва. “Рабаш, стаття 20, 1990 г. “Половина шекеля в духовній роботі”
Основи молитви
Вивчення каббалистических першоджерел і всі практичні заняття людини в рамках цього вивчення називаються стадією підготовки. Ця стадія, – Маасе берешит (Початкова дія), – призначена для того, щоби людина дійсно побажала розкрити Творця, шляхом розкриття властивості віддачі також і в собі. На цій стадії відбувається формування коренів істинної потреби до духовного і нарощування сили такого бажання. Потім приходить час включитися в Дію поєднання (Маасе меркава). Тобто самому починати практично пізнавати дії Творця і брати участь в них. Цей процес називається молитвою, або зверненням до Творця з проханням і вдячністю, – підйомом МАН. Він приходить як результат навчання і безлічі внутрішніх з’ясувань.
Молитва – це наше справжнє, вивірене бажання, у відповідь на яке приходить світло, – відчуття Творця і величі зв’язку з Ним, осягнення, насолода. Саме на виношування цього досконалого бажання йде основний час підготовки. Може знадобитися багато років тільки для того, щоб досягти потреби в цьому МАНі і ще стільки ж, щоб довести його до досконалого рівня.
Головне при формуванні молитви людини – його власна усвідомлена потреба в ній. Якщо це просто згода з якимись правильними словами і формулюваннями, – це не буде молитвою.
Друга, і не менш важлива умова в кабалістичній молитві, – намір (“заповідь без наміру – як тіло без душі”). Це означає: в кожен момент свого життя людина повинна усвідомлювати і приймати дію вищої сили, яка формує її реальність навколо і всередині неї, та бути в устремлінні до злиття з нею.
Не варто використовувати просто механічні дії, позбавлені духу, світла життя. Просто читати гарні молитовні тексти з Тори або інших джерел, сподіваючись, що все, що в них написано, обов’язково здійсниться, – глибока помилка. Оскільки в таких діях немає стадії “пробудження знизу”: відсутня потреба, намір і, відповідно, внутрішня робота людини. Використовувати тексти молитов, створених іншими людьми має сенс тільки в тому випадку, якщо слова прохань, подяки і вихваляння, які закладені в них, відчуваються всередині як власні.
Молитва виражається у вигляді прохання та/або у вигляді подяки. Звернення до Творця у вигляді твердження можливо лише в благословенні. Якщо таке звернення формулюється в рамках прохання, це може вказувати на внутрішню гординю, утвердження власної влади, а не устремління до єдиності Творця. Тому тексти подібних молитов швидше відносяться до самонавіювання, ніж до кабалістичної молитви, і дуже обмежені в своїй ефективності з точки зору мети виправлення.
Просити треба тільки те, у чому є нагальна, гостра необхідність, і те, що з’ясоване людиною всередині себе як бажання, спрямоване на її власне виправлення.
І все ж, бажано починати “роботу в серці” (кабалістичний синонім молитви) з вибудовування власних молитовних формул. Власні молитви можна розділити на молитви “разового застосування” та “відносно постійного застосування”.
Форми молитви
Благословення (вияв вдячності) як самостійну форму молитви піднімають перед отриманням будь-якої насолоди та/або відразу після неї. Вихваляння є окремою формою благословення.
Молитва “разового застосування” складається з благословення, самої молитви, завершального благословення. Або, зовсім коротко, – молитви і благословення.
Молитва “відносно постійного застосування”. У назві цього виду молитви використано слово “відносно”, оскільки формулювання молитов, з якими людина працює постійно, рекомендується змінювати в залежності від потреб, з’ясування бажань, стану зв’язку з Творцем і ін. У кабалістів з Коцка, наприклад, існувала думка, що якщо сьогодні людина піднімала таку ж молитву, як і вчора, – то вона “гірше за грішника”. Це, звичайно, дуже жорстка вимога до швидкості розвитку духовного рівня для людини, яка тільки почала свій шлях до Творця, але прислухатися до такої рекомендації бажано.
Така молитва складається, як правило, з п’яти стадій:
1) благословення;
2) “жертвоприношення” (“молитва перед молитвою”);
3) власне сама молитва (основна молитва);
4) завершальне “жертвоприношення”;
5) завершальне благословення.
1. Благословення
Благословення є необхідним та випереджає молитву з кількох причин.
Перша причина – зміцнення віри у велич Творця, в істинність постулатів “Немає нікого, окрім Нього”, “Він добрий і творить добро поганим і хорошим”, “Лише він діє і буде діяти надалі”. Адже, як пише Рабаш, щось попросити у когось можна лише тоді, коли той, хто просить, впевнений: те, що він просить, у давця є, він добрий і тому обов’язково задовольнить прохання.
Друга причина благословення – сформувати устремління до єднання з Творцем, налаштувавшись всередині себе на переконання, що майбутня дія молитви вже завчасно записана в світі Ацилут. І це – думка Творця, яка прийшла до людини як пробудження згори. Це поклик Його, і сам по собі Його заклик вже великий подарунок, відповіддю на який є щира подяка того, хто молиться. Про це Бааль Сулам і Рабаш пишуть у багатьох місцях, – див., Наприклад: Бааль Сулам, Шаматі, ст. 241, листи 52, 54; Рабаш, ст. 18, 1986р., ст. 28, 1990р.,та ін.
Третя причина є не менш значущою. Оскільки стан благословення – це форма (властивість) правої лінії, в ній людині простіше відчути єднання з Творцем, ніж в молитві. Тому дуже важливо в цій стадії намагатися відчути хоча б відблиск цієї єдності.
І, нарешті, найважливіше: це – стадія встановлення в серці і розумі людини сприйняття абсолютної єдності Творця та всього створеного Ним (Творця і Шхіни Його), – див. Наприклад, Зогар, глава Екев, п.п.1-16 та Огляд Сулам.
Всі перераховані фактори вимагають бездоганного наміру і сильної концентрації думки. Однак якщо відразу сформувати такі стани не вдається, – не біда. Важливі зусилля і наполегливість.
По суті своїй, благословення – це концентрація віри. Це відправна точка для встановлення контакту з Творцем, бо відноситься до стану правої лінії.
Дія благословення на початкових етапах роботи в серці відбувається у вкритті, тому воно ефективно допомагає вибудувати правильне прохання про виправлення у відчуттях трепоту і любові до Творця. Зрештою воно формує в людині основу для стійкого зв’язку зі Всевишнім. І поступово, у міру формування такого зв’язку, відбувається зняття вкриття.
2. “Жертвопринесення”
Це “молитва перед молитвою”, або прохання про можливість підняти МАН та отримати відповідь, – дія, яка пов’язана з налаштуванням людиною своєї здатності відповісти на заклик Творця.
В першу чергу, необхідне відсторонення від власного бажання отримати, від бажання сприйняти дію молитви лише як власну.
Якщо налаштування є правильним, то людина насправді відчуває свою нікчемність і ницість перед великим і всемогутнім Творцем. І це іноді призводить до відмови від молитви. Однак така відмова є неправильною, адже людина тоді з правої лінії не переходить в ліву, а, отже, не досягає середньої, – істинного зв’язку із Всевишнім. Адже Творець бажає дати, і тому утворив створіння, яке повинно отримати. Виходячи з цього закону, тут необхідно використовувати кабалістичну рекомендацію “Якщо не я, то хто – мені?” (Гілель). Тобто: оскільки я чую заклик і відчуваю поклик до виконання вищого бажання, то я зобов’язаний спробувати зробити цю дію, незалежно від результату.
Самоналаштування полягає у згоді людини прийняти на себе:
– тягар влади небес, – бути “бик під ярмом та як осел під поклажею”, – умова духовного існування в світі Асія;
– вище служіння в трепоті, любові, злагоді і радості, – умова духовного існування в світах Єцира і Брія;
– повного самоусунення (перехід від “я” до “ніщо”, зміна стану “ані” на стан “ейн”) і устремління до злиття в божественній Єдності.
Оскільки стадія “жертвопринесення” символізує також повернення до Творця, можна, – а найчастіше потрібно, – піднімати МАН про власне очищення та виправлення. Це можуть бути прохання про виправлення особистих властивостей і якостей, що заважають людині в її устремлінні до Творця та злитті з Ним, які перешкоджають прийняттю людиною на себе тягаря влади небес і вищого служіння, котрі обмежують її в діях самоусунення, опору отриманню заради себе, і т.п. Це можуть бути і прохання про наділення її силою опору власному егоїзму, про здатність не думати про себе, про встановлення в ній властивостей розуміння, милосердя, терпіння, про розкриття шляхів Творця та ін.
Будь-які прохання про виправлення і наповнення в обов’язковому порядку повинні бути повністю охоплені лише одним наміром: власне виправлення для досягнення мети творіння, тобто для здобуття можливості діяти в ім’я Творця і доставляти Йому насолоду. Одночасно з цим необхідно намагатися утримувати в намірі сприйняття абсолютної єдності Творця та усього, що Ним створене (Творця і Шхіни Його)
Бажано, щоб молитва була відносно короткою, при цьому яскравою, цілісною, вивіреною і максимально насиченою внутрішньою енергією бажання. Ця умова відноситься також до основної молитвт (“тілу” молитви) і завершального “жертвопринесення”.
3. Основна молитва (“тіло” молитви)
Це – саме прохання, питання або нестача, які повинні бути наповнені Творцем.
Той, хто молиться, сам визначає для себе потрібні слова. У святих книгах є безліч словесних “цеглинок” і “блоків” (словосполучень), використання яких при побудові тіла молитви істотно полегшує її формулювання. Але краще, все ж таки, створювати власні формулювання, оскільки така робота вивіряє потребу, відсікає зайве і дозволяє до певної міри проконтролювати відчуженість від власного бажання отримати для себе.
Як правило, “тіло” молитви повинно бути спрямоване на роботу з потребами оточуючих людей і всього людства в цілому. Робота може вестися по “колах”, – спочатку прохання про потреби найбільш близького кола людей, потім – більш широкого кола товаришів, потім – всього людства.
Можна піднімати МАН і про потреби окремої людини. У цьому випадку більш ефективною буде групова молитва. Необхідно лише попередньо з’ясувати в групі та узгодити “тіло” молитви.
Якщо ж темою основної молитви є потреба самої людини та/або її соратників по духовному шляху, можна перенести в неї дії, які описані вище в пункті другому, і стосуються питань повернення до Творця. Тоді в молитві перед молитвою подібні прохання, природно, зайві.
Сказане вище в двох останніх абзацах пункту другого в повній мірі відноситься і до наміру людини при підйомі основного МАН. І утримання цього наміру є головним під час усієї молитви: нехай навіть думки будуть плутатися, а слова – забуватися, намір треба постаратися тримати всіма силами.
Також рекомендуємо: “Немає нікого окрім Нього“, “Рабаш про істинну молитву“, “Молитва перед молитвою“.