Продовження. Десяту частину читайте тут.
Хаїм Віталь
(67) А тепер роз’яснимо сутність відмінності, що існує між цим третім ступенем і другим ступенем. Воно в тому, що для руаха другого ступеня іскор Каїна та Евеля неможливо вийти з глибин кліпот, поки не завершиться виправлення їхньої нефеш, а (лише) після цього виходить теж. І внаслідок цього виходить, що немає виправлення для його руху завдяки іншій людині, крім як лише завдяки самому собі. І тому або ця людина помре, і руах разом з нефеш прийде потім у друге тіло, або, можливо, що він (зробить це) самостійно за допомогою згаданого наміру в таємниці (уривка): “Душа моя прагне до тебе вночі”, (коли) нефеш після завершення виправлення вийде, а до нього увійде для виправлення сам руах. І такий самий цей процес у нешами. Але в іскрах третього ступеня особиста сила інша. І це те, що хоча вони не можуть досягти (виправлення) всіх частин одночасно, є у них для виведення їхнього руаха з глибин кліпот виправлення за допомогою наміру під час падіння ликом у молитві, в таємниці підйому маїн нуквін у вірші: “Тобі, Всевишній, душу мою підношу…”, незважаючи на те, що не завершили виправлення нефеш. І прийде його руах за його життя в тіло якоїсь іншої людини, що народилася, з’єднавшись з нефеш ґера. А якщо удостоїться більшого, можливо, що продовжить (свій руах) у свого сина, який у нього народиться. І слід знати, що (це) виправлення відноситься лише до руаха, бо може вийти з кліпот за допомогою наміру “падіння ликом” до завершення виправлення нефеш. Але нешама аж ніяк не виходить із глибин кліпот до завершення виправлення нефеш і руаха та смерті людей, які мають цим руахом і нефеш. А після цього виходить нешама та приходить в кругооборот для виправлення.
(68) І повернемося до пояснення питання про згадані руах і нефеш. Отже, незважаючи на те, що вони вдвох можуть прийти у світ у два різні тіла завдяки (наміру) “падіння ликом” і обидва виправляться, водночас ці люди перебувають у ретельному зважуванні, як на чашах терезів: хто з них “переможе” свого товариша. Бо якщо людина, яка взяла руах, завершить виправлення перед іншою, яка виправляє нефеш, виходить, що володар руаха – головний. І тому під час воскресіння мертвих увійдуть руах і нефеш удвох у тіло володаря руаха. Але якщо володар нефеш завершить виправлення спочатку, – я не пам’ятаю те, що чув від нього (тобто від свого вчителя), – але згідно з моїм скромним розумінням, під час воскресіння мертвих вони обидва увійдуть у тіло володаря нефеш, бо він – головний.
Є ще відмінність, – більше значення[1] людини, яка взяла цей руах, що вийшов за допомогою “падіння ликом” до завершення виправлення нефеш. І це те, що якщо ця людина удостоїться у своїх діяннях, зможе притягнути все добро цього руаха на себе і залишиться одне закінчене зло. І це таємниця уривка: “Завершить усе зло грішника та встановить праведника”. Бо той, хто винний у своїх діяннях, повністю приймає все зло на себе. І про це сказано: “Завершить все зло грішника”, і тоді все добро (грішника) набуває той праведник, який удостоївся своїми діями. І через це завершується та встановлюється повністю, і це – встановлення праведника. Як відомо, людина змішана (з) добра та зла, – (в аспекті) чистоти у кліпі. І іноді його добро мале, а зло велике, і т.п., і потребує очищення усього зла в ньому, доки не залишиться абсолютне добро.
(69) Каже автор: такими я чув ці слова від мого вчителя, благословенної пам’яті, і я не пам’ятаю добре їх значення. Але здається мені в їхньому світлі, що, можливо, це (подвійне) зло, (є) в нефеш і руаху, – обидві (категорії зла) разом, – прийдуть у тіло тієї людини, яка грішить у своїх справах. (А подвійне) добро в нефеш і руаху прийде в тіло людини, що очистила діяння свої. І з цього зрозумій, що було трепетом царя Давида, мир йому, у сказаному ним: “Багато хто говорить про нефеш мою: “Нема спасіння в нього у Всевишньому! Села!”. Адже це речення дивне: як висловлюватимуть осуд такій великій людині, як цар Давид? І зрозумій це в точності, тому що (замість) “Нема спасіння в нього”, належало йому сказати б “Нема спасіння в неї”, що відповідає словам “нефеш моєї”, сказаним спочатку. Але стане (це) зрозумілим разом з роз’ясненим: знай, що нефеш царя Давида, світ праху його, була дуже високою, проте внаслідок первісного прогріху Адама Рішона спустилася звідти в глибини кліпот у стадію нукви кліпот. І коли народився Давид, – це було вперше, коли (його нефеш) вийшла з кліпот, і тому почав своє виправлення тільки зі стадії Асія, званої “нефеш”, з тієї причини, що він був втілений від третього ступеня. І це таємниця згаданого в Саба де-Мішпатім, стор.103/1, а також у деяких інших статтях, що Давид був зі сторони нукви[2]. І не від захара[3], а зі світу смерті, званому нуквою.
І тому сказано там[4]: “Чому (Овед) обробив корінь? Щоб окопати основу та виправити її”[5]. І це тому, що (нефеш Давида) була занурена у глибини кліпот нукви. А оскільки так, виходить, що Давид може тоді набути лише нефеш. І тоді його руах прийде за його життя в інше тіло, що народилося. А оскільки Давид грішив з Бат-Шевою, – завдав шкоди своїй нефеш. Так ось, володар його руаха удостоївся сповнення руаха першим, перш ніж Давид сповнив нефеш. І внаслідок цього виходить, що при відродженні мертвих “немає порятунку у нього”, – у тіла Давида, – оскільки інше тіло володаря руаха візьме обох, – нефеш і руах. Але у самої нефеш шкоди від цього нема, лише в тіла. І про це сказано: “Немає спасіння в нього”, і не сказано: “немає в неї спасіння”. І ось продовження інтерпретації уривка: “багато хто каже: через те, що в мене є тільки нефеш”, – це, як сказано, що немає порятунку для тіла Давида у воскресінні мертвих.
(70) Ще є інше пояснення згаданого уривка: “Завершить усе зло грішника”. Бо іноді трапиться, що нефеш не ввійде до нього повністю і остаточно, буде тільки руах, – добро та трохи зла. Однак малість його добра, якщо багато зла в ньому, входить у тіло іншої людини. І якщо обидві ці люди – товариші, у людини, яка має багато добра, є сила притягнути до себе всі частини добра. А всі частини (свого) зла (вона) відторгне до людини, яка має багато зла. І про другого сказано: “Завершить усе зло грішника”. А про першого сказано: “Встановить праведника”, – як згадано вище у першому поясненні.
Також можливо, що вони обоє “важать половину на половину”. І тоді якщо один із них прийде до вчинення гріха, а, тим більше, якщо другий прийде до вчинення заповіді, – у такому разі (він) посилиться над своїм товаришем і почне поступово притягувати від нього добро, доки не сповняться: цей – у добрі, а той – у злі. (Це) подібно до того, як розуміється висловлювання мудреців, благословенної пам’яті: “Ахав був врівноважений. І те, що сказано в Писанні (Пророки, Мелахім 1, 26): “І всі воїнства небесні стояли над ним, – справа і зліва нього”, – сказано про царя Ахава”. І це дивно, бо Писання вважає поблажкою Ахаву те, що було як обтяження Єроваму, – то як же каже, що був урівноважений? А справа в тому, що він не був урівноважений у діяннях, а схильний до чаші провини. Однак у властивості своєї нефеш був урівноважений, – половина добра і половина зла. І, незважаючи на те, що іноді посилювалася над ним властивість руаха і працював над цим, сама нефеш була наполовину добром та наполовину злом. А тому Всевишній, благословенне ім’я Його, не відкинув його зовсім, а сподівався, що, можливо, стане краще, коли повернеться до каяття. І тому пророк Еліягу, благословенної пам’яті, постійно добивався від нього повернення до каяття, доки не відбувся його гріх з дочками Ісраелю (Пророки, Мелахім 1, 21).
Вступ восьмий
Невелика передмова до питання кругообороту душ, – чому (вони) перевтілюються
(71) Знай, що душі будуть перевтілюватися з кількох причин. Перша, – тому що (людина) скоїла якийсь злочин з гріхів, (згаданих) у Торі, і приходить для (його) виправлення. Друга – для виправлення якоїсь необхідної їй заповіді. Третя, – приходить заради інших, щоб вказати їм шлях до їх виправлення. Так ось, перша (причина) близька до гріху, оскільки в її основі – гріх. Друга – далека від гріху. А третя, – безумовно не грішить. Ще є інші причини, і вони в тому, що іноді перевтілиться, аби знайти (справжню) дружину, бо вперше не удостоївся її отримати. А іноді, коли вже знайшов (справжню) пару, але грішив у якомусь гріху, і змушений втілитись для його виправлення, – тоді він приходить лише один, як написано в Саба де-Мішпатім про уривок: “Якщо в тілі своєму прийде…”. Іноді є в нього заслуги, і тому, незважаючи на те, що його дружина не потребує кругооборота, вона повертається у втілення з ним у таємниці: “І вийшла його дружина з ним”. А іноді він не удостоївся знайти (справжню) пару, але зустрінеться йому дружина згідно з його діяннями, і (серед) всіх душ жінок у світі немає такої, хто буде близький до нього так, як ця жінка, незважаючи на те, що насправді це не його пара. І коли прогрішить у перевтілиться, то втілиться з ним ця жінка, незважаючи на те, що вона не повинна втілюватися, і насправді вона не його пара.
(72) Ще знай, що є декілька коренів душ, які залишилися в кліпот, – вони та їхнє (справжнє) подружжя. І зхарім зараз можуть вийти в цей світ з кліпот, але їхні нукви до приходу Машиаха не можуть вийти взагалі. І вони зараз занурені та передані всередину кліпот (нечистої) некеви. І я забув, яке її ім’я, – або це Аграт, дочка Махлат, або Наама, мати демонів. Так от, жіночі душі всього кореня Хура, сина Мір’ям, не вийдуть до приходу Машиаха. І на мою скромну думку, як чув я від свого вчителя, благословенна пам’ять про життя його в майбутньому світі, що також Аарон-коен не був одружений зі своєю (справжньою) дружиною, бо він близький кореню душі Хура, сина Мір’ям, сестри своєї, як роз’яснено у нас.
[1] Досл.: “вага”.
[2] Тут мається на увазі жіноча основа.
[3] Чоловіча основа.
[4] У статті Старець глави Мішпатім Зогару.
[5] Пункт 177; неточна цитата.
Також рекомендуємо: “Молитва веред молитвою“, “Немає нікого окрім Нього“, “Царський раб“.