Врата перевтілень, частина дванадцята

Продовження. Одинадцяту частину читайте тут.

Хаїм Віталь

Вступ дев’ятий

І це одне з чотирьохсот питань, які ставили Доег і Ахітофель про вежу, що витає у повітрі.

(73) Знай, що кругооборот зазвичай є у чоловіків, а не в жінок. І це таємниця уривка: “Покоління йде і покоління приходить, а земля стоїть вічно”. Інакше кажучи, “покоління йде і покоління приходить” , – це перевтілюються чоловіки. Але земля, жінки, звані землею, перебувають вічно і вони не повертаються у кругооборот. Є ще інший зміст: внаслідок того, що чоловіки виконують заповіді (і) займаються Торою, вони не можуть увійти в Ґеїном, бо світло Ґеїному не панує над ними. Як написано про Елішу бен Абуя: “Не в силах засудити його, тому що займався Торою. І ніколи не підніметься, оскільки грішний”. І тому для спокути своїх гріхів замість Ґеїнома вони змушені перевтілюватися. Але жінки, які не займаються Торою, для спокути своїх гріхів можуть увійти до Ґеїному, і вони не потребують перевтілення. Однак, незважаючи на те, що вони не перевтілюються, вони іноді приходять у таємниці убару разом іскрами нових жіночих душ, як жінки. Також знай: можливо, що після того, як вона прийде в таємниці убару в будь-яку жінку, якщо ця жінка завагітніє і народить дівчинку, – та, яка прийшла у неї в таємниці убару, може втілитись в аспекті повного кругообороту у народжену нею зараз.

(74) Також знай, що іноді чоловік (може) втілитися в жіноче тіло через якогось гріха, – як мужоложство тощо. Ця жінка, в яку втілилася чоловіча душа, не може зачати і отримати вагітність через те, що немає в неї властивості маїн нуквін для підйому та отримання маїн дхурін. Так ось, цій жінці необхідне велике очищення, аби стати здатною завагітніти та народити. І немає в неї іншого способу, крім того, щоб зародилася в ній якась інша жіноча душа в таємниці убару, і, тим самим, внаслідок з’єднання з нею зможе підняти маїн нуквін і отримати (здатність) завагітніти та народити. Однак вона не може народжувати хлопчиків із двох причин. Одна – це згідно з тим, що говорить Писання: “Жінка, (що дала своє) сім’я (першою), породжує чоловіка”, але тут жінка – це чоловік, який ніби здійснює злягання, і вона не може народжувати чоловіків, а лише жінок. Друга причина в тому, що ця жіноча душа, яка увійшла до неї, увійшла лише в таємниці самого убару, щоб сприяти вагітності та породженню, а оскільки ця жінка народить, у цієї душі немає більше необхідності в тому, щоб залишатися там у таємниці убару , – їй нема для чого. І під час народження ця душа, (що була раніше) у таємниці убару, входить до неї (новонародженої), і тоді народжується жінка, а не чоловік. У цьому випадку вона там у властивості істинного кругообороту, а не убара, як спочатку. Виходить, що будь-яка жінка, душа якої чоловіча, не може народити чоловіка, – лише жінку. І ця жінка, яка народжується, – це та жіноча душа, яка увійшла до неї спочатку в таємниці убару для допомоги їй.

(75) Але іноді завдяки великому очищенню і диву, можливо, що під час народження цього новонародженого піде звідти та жіноча душа, яка була там у таємниці убару, і прийде до неї (тобто до жінки) та увійде до цього новонародженого чоловіча душа і буде (він) чоловіком. Раз так, неможливо для цієї жінки потім знову народити, окрім як якщо знову повернеться та жіноча душа для зародження в ній як раніше. А тому якщо першою новонародженою була дівчинка, вона має зараз померти, і, можливо, душа повернеться, щоб жінка завагітніла знову. І зачне і завагітніє та народить дівчинку, жіноча душа якої зародилася у неї в таємниці згаданого убару. І таким чином (жіноча душа) приходить в убар і кругооборот безліч разів. І це постійний закон. Але якщо (ця жінка) народить хлопчика, тоді той новонароджений не повинен вмирати, бо ця жіноча душа, яка зародилася в ній спочатку в таємниці убару, пішла з неї під час згаданого породження. Для зародження у жінці їй необхідно повернутися повторно в аспекті убару. І вона завагітніє дочкою і народить дівчинку. І це також потребує великого очищення.

(76) Також іноді можливо, що незважаючи на те, що народить спочатку дівчинку, немає тепер потреби в її смерті через те, що прийшла інша жіноча душа, і зародилася у згаданій жінці в таємниці убару. І завагітніє та народить доньку, і ця душа втілиться у реальному кругообороті. І цим шляхом при кожній вагітності, коли ця жінка вагітніє, можливо, зміняться у неї всі згадані властивості. Однак для цієї останньої реальності необхідне велике очищення і саме диво, згідно з тим, що є у нас одне застереження про властивість убару: якась душа входить у тіло чоловіка або жінки в таємниці убару за життя, лише якщо є між ними велика близькість друг до друга. І тому ця жінка, коренем якої є чоловіча душа, потребує зародження жіночої душі. Так от, для того, щоб знайшлася жіноча душа в усіх (необхідних) умовах, – коли повинна буде завагітніти самостійно, і також щоб була близька до неї або подібна до неї, – необхідне велике очищення. А тим більше, якщо буде необхідна дія (заповідь) для приходу в зародження щоразу, як згадано. І, тим більше, (якщо) знайдеться безліч жіночих душ у згаданих умовах. І також, коли прийдуть у неї в таємниці убару всі одночасно. (Для створення всіх цих умов) необхідні великі очищення та великі чудеса.

Вступ десятий

Про властивості синів, яких народжує людина, а також про учнів з їхнім учителем

(76) І зараз поговоримо про властивості синів, яких породжує людина. Знай: чи знаходить чоловік (істинну) дружину, або бере жінку, яка не є (його істинною) парою, – у цьому питанні немає відмінності. І це тому, що він може породити синів від іскор душ свого власного кореня, або породити з душ іншого коріння. Ще знай, що батько дає частину своєї душі синові. Ця частина стає облаченням душі сина, допомагає та навчає його на доброму шляху. І з цієї причини зобов’язаний син шанувати свого батька. Однак якщо немає різниці між душею батька і душею сина, – лише менш ніж п’ятсот ступенів, – тоді залишається частина душі батька разом із душею сина навіть до днів Машиаха. Але у воскресінні з мертвих або в майбутньому світі будь-яка річ повертається до свого кореня, і (ці душі) відокремляться повністю. Однак якщо є різниця між ними в міру п’ятиста ступенів або більше ніж п’ятсот, тоді менший скасовується перед великим і з’єднуються повним з’єднанням, – до того, що не роз’єднаються повік. І обидва вони (будуть) в одному корені.

(77) Отже, це у категорії батька із сином. А питання вчителя та учня буде пояснено у нас далі. Адже вчитель передає руах своєму учневі, подібно до того, як батько синові, але він сильніший, бо цей руах залишається з учнем надовго, зберігаючись постійно, і не відокремиться, – в таємниці (уривка): “І приліпилася нефеш Давида до Йонатана”. І це все є причиною більшої значущості вчителя відносно батька. Якщо учень у вчителя насправді його син, він має подвійне злиття: одне – тому, що він (батько) – його вчитель, інше – те, що він його син. І тому, якщо є між ними понад п’ятсот ступенів, тоді обидва приліплюються один до одного: батько до сина, – через те, що він його вчитель, а син до свого батька, оскільки це його батько.

(78) Поговоримо ще про синів, що народжуються у батька. Знай, що в процесі злягання чоловіка з його жінкою для народження синів від сили батька притягується властивість оточуючого світла, а від сили матері простягається в сина також властивість внутрішнього світла. Так от, можливо, що під час злягання освятяться вони обидва в намірі заповіді та святості. Або буде наміром їх обох (злягання) не заради заповіді, а заради їхнього власного задоволення і до зла. Або намір батька буде на добро, а матері – на зло, або ж навпаки. І якщо вони обидва мають намір виконати заповідь, стане цей новонароджений абсолютним праведником в оточуючому світлі та у світлі внутрішньому. А якщо вони вдвох мають намір до зла, цей син буде абсолютним грішником в оточуючому світлі та у внутрішньому світлі. Якщо ж намір батька – на добро, а матері – на зло, тоді буде оточуюче світло сина праведним, а внутрішнє світло – злом. І з часом оточуюче переможе внутрішнє і стане (син) завершеним праведником внаслідок того, що оточуюче (світло) включить до себе внутрішнє і зверне його до чистоти. А якщо батько (у зляганні) має намір до зла, а мати – на добро, тоді оточуюче (світло) – погане, а внутрішнє – хороше. І з часом погане оточуюче переможе хороше внутрішнє, і стане він теж грішником.

(79) Так от, якщо бажаєш знати, що в ньому сильніше, – сила батька чи матері, – зможеш дізнатися про це по легкості сина чи тяжкості його. Внаслідок того, що внутрішнє світло обмежене, воно не може рухатися. А світло, що оточує зовні, рухається і приводить людину в рух – у місце, яке воно забажає. І знаходимо, що коли побачиш якусь людину, легку як орел, що біжить як олень у всіх своїх справах, і швидку у своїй роботі, виходить, що могутнє в неї оточуюче світло, яке від сили її батька. А якщо вона лінива і важко рухається, це вказує на посилене внутрішнє світло в ній з боку матері. І все – відповідно до їхніх дій. Хочу сказати, що якщо батько мав намір виконати заповідь під час злягання, син цей буде швидким у роботі небес і дуже великим у Торі. А якщо його батько мав намір насолодитися сам, цей син буде швидким у роботі цього світу. І так само – навпаки, якщо важко рухатиметься. Якщо мати мала намір виконати заповідь, – буде лінивий у трудах цього світу, а якщо не мала наміру виконати заповідь, – буде син лінивий у роботі небес.

З цього зрозумій сенс того, що є малі діти, які жваві (і) не можуть заспокоїтися, а є діти ліниві, що рухаються дуже важко.

І це таємниця Йоава, брата (царя) Шауля, який був безмежно легкий у ногах, як відомо про сказане нашими мудрецями (Шмуель, 2:2), що коли біг поверх колосків, вони не згиналися. І, безумовно, тлумачення мудреців – не в буквальному простому сенсі, але суть повинна бути зрозуміла зі згаданим: що вся його властивість була від потужності потенціалу батька, і не було в нього потенціалу матері взагалі, і зросло у ньому оточуюче світло абсолютно, і був (Йоав) пурхаючим у повітрі.