Закінчення. Першу частину послання читайте тут.
Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)
Послання перше (частина друга)
І через це я прагну почути різні твої рішення з подробицями їхніх характеристик, бо в кожній деталі прихована глибока мудрість, і якби я почув від тебе якісь твої постійні прагнення, міг би я наповнити їх і порадувати твоє серце.
І знай, що важко мені дуже чути твої вислови, оскільки немає в тебе постійності в назвах і в тому, на що вони вказують. І тому відкрию тобі вхід до значення назв, і за законом назв, який вони тобі покажуть, відміряй мені ними судження своєї мудрості, і таким чином я зможу зрозуміти до кінця твої слова.
Ось, я впорядкую назви згідно з тим, як я сприйняв з усіх твоїх листів, щоби були визначеними вони постійно між нами, знати все, що ти напишеш без поглибленого вдивляння, – як позначки на глеках з вином.
І почнемо з кореня всіх коренів, – до завершення кінців, – і визначені загалом п’ять ступенів: єхіда, хая, нешама, руах, нефеш, так, що всі вони зібрані разом у виправленому тілі. Отже, єхіда, хая, нешама, – вони вище за час, і навіть в серці створіння знайдуться, але як такі, що оточують звіддалік, і не прийдуть в тіло, що перебуває в періоді свого виправлення. Бо і в прихованому джерелі визначається корінь: рош, тох соф, де рош є коренем для єхіди, і він – Нескінченність, бо там, навіть в його місці, не розкривається світло Творця, і все анулюється як світло перед смолоскипом.
Після цього, корінь «тох» (внутрішнє), і це – корінь хая, і це суть світла Нескінченності, тобто прояв Його світла в повноті, а в умовах часу це світло осягається лише як життєва сила, що в ньому, – і тямущому досить. І тому зветься коренем хая (живого).
А потім – корінь соф (кінця), і це – корінь душ, і він, як спочатку, – буквально, як Нескінченність. І тут простирається вища завіса, і починається час, за принципом: «Шість тисяч років світ існує, а одну – зруйнований», що зветься: руах і нефеш, і корінь їхній, поєднаний з душею, але розповсюджуються також вниз, у вигляді Тори, – це руах хаїм (дух життя). А заповідь – це нефеш, і нефеш ця є постійним станом, властивість нефіша (спокій), і це сила, що обіймає і зміцнює тіло в постійному стані силою жіночої основи, яка закладена в цій нефеш.
А цей руах, що вдихає дух життя і світло Тори в образ нукви (жіночої основи). І ще в корені його пояснено написане: «І вдихнув у ніздрі його дух життя, і став Адам душею живою», тобто руах піднімається до нешами і отримує від неї життя в світлі лику Царя, і дає життя це для нефеш, і в цей момент зветься «нефеш хая» (душа жива).
І такий самий порядок в усіх зівуґах в семи нуквах рош, і в двох, які нижче, що в нефеш. І це суть сказаного: «Всесильний поселяє самотніх в домі», тобто при проявленні сили нукв, завдяки «Вся слава царської дочки – всередині».
Так ось, головне у виправленнях і духовній роботі, це розкрити сили душі, що зветься в Зогарі «вищий світ», і також це належить до прихованого джерела за принципом «корінь кінця», як зазначено вище. І кожен зівуґ є проявом одного світла в реальності вищого світу. І це – принцип: «Сини наші як саджанці, які вирощують в молоді роки їхні», – тобто як ібур (зародження) у вищому світі, і завдяки зівуґу… для нижніх… . Так виник задум, що кінець рош, приховане джерело, доповнить всі світла. …продовження з книги «Скарбниця знань». Сутність розуму – це душа людини, і вся людина, бо нею визначається вся вона, а те, що виходить з неї, це облачення її та слуги її, частина їх – її віти, частина вважатимуться чужими їй.
Отже, ця сила, хоч вона і в душі, все ж не бачитиме її, і прихована від очей всього живого. І не дивуйся цьому, адже «око» – зір, – є пануючою властивістю, важливішою за всі відчуття, і при цьому не побачать себе ніколи, але безсумнівно, відчувають свою реальність, так, що зір аніяк не додав би їм знання. І тому не створено нічого марно, адже вони – відчуття себе, і немає потреби додавати до сприйняття чуття.
Також і сила душі, яка є суттю людини, – не дано їй сприйняти цю силу відчуттями, бо досить їй, так чи інакше, відчуття свого існування. І жодна людина не сумніватиметься у власному існуванні, так, що б потребувала б свідчень своїх відчуттів, (а смисл того, що немає відчуття без руху, я хочу сказати, що іноді припиняється відчуття, а в сутності не йдеться про рух, тому це більш подібне до абсолютного знання). І великою помилкою є уподібнювати образ сутності розуму до образу пізнання, яке тримається, через свою малість, за уявлення, бо це абсолютна неправда, оскільки це пізнання, – воно як світло, яке випромінюється і діє, і протягом терміну його дії можна визначати також відчуття цього світла, аж поки закінчує свою дію і зникає його світіння.
Зрозумій із цього, що пізнання, яке відчувається в час його дії, є лише маленькою і слабкою його гілкою (відчуття своєї сутності є категорією знання, бо сила відчуття вона також є чуттям, як реалізація, а відчуття своєї сутності не має потреби в ній), і зовсім не подібно його суті, ні в кількості, ні в якості, – як камінь, по якому б’ють і вибивають іскри світла, які з’явилися від того, що задіяна загальна сукупна сила каменя, хоча у властивостях загальної сукупної сили каменя й немає нічого від самого світла. Так само сутність розуму є загальною силою, що в людині, а розкриваються його гілки, що відрізняються від нього, як у мужності та силі, у теплі та світлі, за законами дії, яку він спричиняє.
І хоча ми називаємо її іменем «розумна душа», або «суть розуму», це тому, що розум він також є відгалуженням від неї, і він є найважливішим у світі, бо «За розумом її славитиметься людина». А оскільки не існує давця, в якого в самого немає того, що він дає, тому ми визначаємо її назвою «розум». Тобто, в будь-якому випадку не менше за відчутний розум, бо він є гілкою і її частиною. І він царює над рештою її відгалужень, і поглинає їх, – вони як свічка перед смолоскипом. І розум не поєднується з жодною дією, але різноманітні дії приєднуються до розуму і встановлюються в ньому, і визначається, що вся реальність є його рабами, як з боку підпорядкування, так і для його вдосконалення. Бо всі вони постійно пропадають, а розум взагалі, весь час розвивається. І тому всі наші заняття – лише шляхами розуму і його устремлінь, і більшого не треба.
Єгуда Лейб
Також рекомендуємо: “Із плоті своєї побачу Всесильного свого“, “Врата перевтілень“, “Шістсот тисяч душ“.