Шістсот тисяч душ | Зоар для всех

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

Сказано, що існує шістсот тисяч душ, і кожна душа розділилася на безліч іскор. Але як це зрозуміти – адже духовне не ділиться на частини, і з самого початку не було створено нічого, крім однієї душі – Адама Рішона.

І дійсно, немає в світі нічого, крім однієї єдиної душі, як сказано в Берешит: «І вдихнув в його ніздрі дихання життя». І та ж душа знаходиться в будь-якому з синів Ізраелю – в кожному повністю, немов в Адамі Рішоні. Адже духовне не ділиться і не розтинається на частини, як це властиво матеріальному. А на шістсот тисяч частин і безліч духовних іскор душа розділяється егоїзмом людини. Спочатку егоїстичне тіло виштовхує і віддаляє від себе світло душі. Але якщо за допомогою вивчення кабали тіло виправляється, то в міру його виправлення починає світити в ньому загальна душа.

Тому, щодо матеріального тіла, є два стани.

Людина відчуває свою власну душу і не розуміє, що вона загальна душа для всього Ізраелю. І це насправді великий порок, який і призводить до всього цього поділу.
По-справжньому ще не світить їй загальна душа Ізраелю у всю свою силу, а тільки частково, – тобто в міру її виправлення і єднання з душами.

І це ознака повного виправлення тіла, коли людина відчуває, що її душа перебуває у всьому народі Ізраїлю, в кожному з них, а тому вже не відчуває себе частиною, відокремленою від решти, адже вони залежать одне від одного. І тоді стає досконалою, без всякої вади, і світить в ній душа повністю на всю свою силу, як в Адамі Рішоні, про що сказано: «Той, в кого вдихнув Він дихання».

Звідси, три періоди духовного зростання людини.

1. Іскра душі, яка то спалахує, то гасне, на що натякає фраза: «можна і заборонено».

2. Окрема душа – коли людина відчуває себе, як частина з шестисот тисяч душ (частина загальної душі), яка залишається з нею постійно, але поки ще не позбулася свого пороку. Тобто тіло не в змозі прийняти загальну душу і відчуває себе відокремленим, що викликає в ній величезні страждання любові. А потім наближається вона до досконалості, тобто до таїнства загальної душі, оскільки повністю виправилося все її тіло (егоїстичне бажання) і більше не служить мірою обмеження і перешкодою, дозволяючи їй абсолютно злитися зі спільнотою народу Ізраїлю.

Сказано: «І навіть якщо одна людина наблизиться до здійсненого повернення до Творця, відразу прийде цар Машиах».

І пояснюють це словами: «Один Моше рівноцінний шестистам тисячам душ». І ніби так виходить, немов два рази є по шістьсот тисяч душ: душа Моше і душі Ізраелю? Але насправді, немає нічого, крім однієї душі, як з’ясовується у міру виправлення кожної душі, яка очищається від свого бруду.

Тому, щоб підготувати душі, притягли до них, до кожної душі, всю вищу душу світу Ацилут – адже духовне неподільне, і тоді «буде Творець царювати над всією землею» (Зехарія 14: 9). Але якщо залишилася невиправленою хоча б одна душа, то бракує її світла у всіх душах Ізраелю.

А також кожна душа, виправляючись, притягує усе світло загальної душі, і цим викликає виправлення душ всього покоління. І так залежать всі душі одна від одної, як сказано: «Достойна вона була, щоб Шхіна запанувала в ній, – та тільки не було її покоління готове до цього» (Сангедрін, 11).

(3.) Будь-яка душа, виправившись, докладає зусиль підняти все своє покоління і просить за нього, поки не підніме його на свій духовний рівень.

І в цьому сенс сказаного: «Один Моше рівноцінний шестистам тисячам душ». Адже оскільки був їхнім вірним поводирем, то володів усією святістю, яка призначалася всьому тому поколінню, і зрозумій це.

І дійсно, в кожному окремому знаходиться загальне, тому що в підсумку, в кінці кінців поєднаються всі душі в одну, повернувшись до свого духовного кореня. А тому, кожна окрема душа переживає все ті ж чудові дива і пригоди, пройдені всім цим світом за шість тисяч років. І добра душа вбирає в себе всі властивості святості, котрі існують до неї і після неї, а погана душа – навпаки.

Ці часи, що змінюються для неї, – і є поколіннями, кожне з яких діє, підкоряючись своєму власному судді і розуму судді, котрого одержує від святості в цей час.

Тому кожна душа готова прийняти в себе душу Моше, Аарона, Шмуеля, Давида і Шломо, немов проходячи через ці часи. При виході з Єгипту і отриманні Тори розкривається в ній душа Моше, вірного поводиря. А в сім років завоювання землі Ізраелю – душа Ієшуа бен Нуна. А при будівництві Храму – душа царя Шломо.

Маються на увазі не окремі душі – а вся спільність, адже існує правило, що духовне – неподільне. І як тільки удостоюється людина душі, отримує загальну душу Ізраелю відповідно до свого місця і міри виправлення. І тому коли трапляється з нею це чудо, вона отримує в себе весь світ розкриття тієї душі, а тому зветься ім’ям володаря її розкриття.

Сказано: «Весь Ізраель – це сини царя» (трактат Шабат) та «Кожен з Ізраелю гідний успадкувати за царем його царство» (Єрусалимський Талмуд). І міститься в цьому велике таїнство, адже у всіх минулих поколіннях лише велася підготовка для царювання, оскільки потрібні були особливі келім, щоб взяли в себе своїх суддів, – такі як душа Моше, Шмуеля та інших. Однак досягнення кінцевої мети залежить від усього народу Ізраелю. Адже поки не вистачає навіть крихітної частинки від маленької іскри, доти не може розкритися кінцевий задум, і тому кожен з Ізраелю гідний царювання, бо всі, з цієї істинної точки зору, рівні, і немає ніяких особливих келім для отримання цієї досконалості, і будь-хто, котрий виправляє себе і очищує свою душу, буде гідним розгорнути Малхут (Царство Творця) світу і назветься царем Давидом. І про це сказано: «Давид, цар Ізраелю – живий і існує!», бо не вмер, і клі його перебуває в кожній душі Ізраелю. Тоді як душа Моше – тільки в кабалістах цього покоління, а також в пророках і первосвящениках.

І тому сказано: «Кожен з Ізраелю гідний успадкувати за царем його царство», і знімає він провину з багатьох людей.

«І так розмножиться нахабство перед приходом Машиаха» (трактат Сота) і «будуть гнобити люди один одного і кожен – ближнього свого, і буде юнак поводитися зухвало перед старцем, і зневажений – перед поважним» (пророк Єшаягу). Тобто і юна, і мерзенна людина будуть мужньо боротися в своїй душі, прагнучи встановити Його царство над світом, ніби були старцями і гідними людьми цього покоління.

«Нікчемний» – тобто той, хто володіє низькою і найменшою душею згідно зі своїм корінням. Але якщо спрямує своє серце до віддачі і виправить свої дії на гідні, то притягне до своєї душі всю загальну душу святого народу, з усіма чудесами, що розкрилися цьому святому народу до цього дня, – адже все це було не більше ніж підготовкою до досягнення цієї досконалості. А тому зобов’язана також і ця окрема душа все випробувати і знайти свій світ відразу, і завдяки чудовій силі цього покоління притягнути Кетер Малхут – корону царства Творця, в якій вміщено абсолютно все. Як сказано: «Все потрібно, щоб протистояти гріху, і обов’язок цей лежить на кожній окремій душі» (Талмуд, трактат Брахот).

І про це сказано: «І навіть якщо одна людина наблизиться до повного повернення до Творця, зараз же прийде цар Машиах». Тобто навіть якщо одна людина в поколінні досягла загальної душі, вона може виправити все своє покоління. Адже кожен, хто виконав свій обов’язок, знімає провину з усього свого покоління, і може примножити свою молитву і постояти за нього, допоки не заслужить звільнення для всього цього покоління.

Але інакше було у всіх інших звільненнях, які були лише підготовкою і не відносилися до кожної окремої душі. Наприклад, дарування Тори відносилося саме до покоління пустелі та їхнього очільника Моше, а всі інші покоління, які могли бути навіть чистішими, не притягли цього світла, як і ніяка інша людина, окрім Моше, адже одне залежить від іншого.

Однак сила Машиаха готова для будь-якого покоління і тому приготовлена також для будь-якої окремої душі, щоб дати їй притягнути світло Машиаха, що зобов’язаний зробити кожен.

І сенс в тому, що світло Машиаха відноситься до загального виправлення і для нього всі келім рівні, адже вони відрізняються тільки своїми келім ХАБАД (Хохма, Біна, Даат), своїм рівнем. А тому всі інші, хто побачить лик Царя, служать цій меті на рівних, щоб повернути єдність Малхут і Зеир Анпіна (атара ле-яшна), і тут не мають значення жодні відмінності в їхніх рівнях.