Книга «Зоар c комментарием Сулам» – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Рабаш про мету духовної роботи

Барух Ашлаг (РАБАШ)

Шаматі

Мета духовної роботи

(стаття 24)

Почуто шістнадцятого шевата (13 лютого 1941 р.)

Відомо, що основне – це завдавати насолоди Творцеві. Але що значить віддача? Адже це настільки звичне для всіх слово, а звичка притуплює смак. Тому потрібно добре розібратися: що ж означає слово “віддача”.

Справа в тому, що в дії віддачі, яку вчиняє людина, бере участь її бажання отримати насолоду (тобто бажання насолодитися можна використовувати, якщо воно виправлене). Адже без цього не може бути жодного зв’язку між Творцем і створінням, між Давцем та отримувачем. Не може бути партнерства, коли один дає, а інший нічого не повертає йому у відповідь. Тому що лише коли обидва виявляють любов один до одного, тоді є зв’язок і дружба між ними. Але якщо один проявляє любов, а інший не відповідає йому взаємністю, то така любов не може існувати.

І кажуть мудреці про слова: “І сказав Творець Циону: Мій народ ти!” (Пророки, Ісая, 51), що потрібно читати не “народ ти!”, А “з ким ти?”. І це означає: “З ким ти знаходишся у партнерстві?”. Тобто створіння повинні бути в партнерстві з Творцем. Тому, коли людина хоче віддавати Творцеві, вона повинна також отримувати від Нього – тоді це і є партнерство, адже як Творець віддає, так і людина віддає.

Але бажання людини повинно прагнути злитися з Творцем та отримати Його світло і життя, адже мета творіння – насолодити створіння. Однак внаслідок розбиття келім в світі Некудім, впали бажання під владу егоїзму, кліпот. І від цього з’явилися в бажанні, в клі, дві особливості:

– прагнення до насолод у відриві від Творця, – відповідно, робота задля виходу з-під влади цієї кліпи називається “очищенням” (“таара”);
– віддалення від духовних насолод, що полягає в тому, що людина віддаляється від духовного, і немає в неї ніякого прагнення до духовного, – виправлення цього називається “святість” (“кдуша”), і досягається вона прагненням до величі Творця; тому що тоді Творець світить людині в цих бажаннях до відчуття величі Творця.

Але необхідно знати, що в тій мірі, в якій є у людини чисті келім (келім де-таара), що визначають її “ненависть до зла” (егоїзму), в тій же мірі вона може працювати у святості, як сказано: “Ті, хто любить Творця, ненавидять зло “.

Виходить, що є дві особливості: очищення, святість.

Святістю називається клі, підготовка до отримання блага Творця відповідно до Його задуму “втішити створіння”. Але це клі відноситься до створіння, – адже в руках людини виправити його, тобто в її силах прямувати до хорошого тим, що примножує свої зусилля в осягненні величі Творця і в аналізі власної нікчемності та ницості.

Тоді як світло, яке повинно розкритися в цьому клі святості, – воно у владі Творця. Творець виливає Своє благо на людину, і не у владі людини вплинути на це. І це називається: “Таємниці світобудови відносяться до Творця”.

А оскільки задум творіння, званий “усолодження створінь”, починається зі світу Нескінченності, то ми молимося, звертаючись до світу Нескінченності, – тобто до зв’язку Творця зі створіннями. Тому сказано у Арі, що необхідно молитися до світу Нескінченності, а не до Ацмуто, тому що в Ацмуто немає ніякого зв’язку зі створіннями. Адже початок зв’язку Творця зі створіннями починається в світі Нескінченності, де знаходиться Його Ім’я, клі, корінь створіння.

Тому сказано, що той, хто молиться, звертається до імені Творця. Це Ім’я, клі в світі Нескінченності, називається “вежа, яка повна блага”. Тому ми молимося до Його Імені, щоб отримати все, що знаходиться в ньому, адже це вготовано нам від початку.

Тому Кетер називається бажанням завдати насолоди створінням. А саме благо зветься Хохма. Тому Кетер називається “Нескінченність” і “Творець”. Але Хохма ще не називається створінням, тому що в ній ще немає клі, і вона визначається як світло без клі. Тому і Хохма також визначається як Творець, бо неможливо осягнути світло поза клі. А уся відмінність Кетеру від Хохми в тому, що в Хохмі більше розкривається корінь створіння.

Також рекомендуємо: “Сутність духовного осягнення“, “Зогар про місце осягнення Творця“, “Рабаш про надбання людини в духовній роботі“, “Передмова до вчення про десять сфірот“.

Оставьте комментарий

Чтобы оставить комментарий, заполните форму.
*Все комментарии проходят модерацию.

Вы можете использовать HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>