Продовження. Десяту частину читайте тут.
Єґуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
20) І внаслідок двох вищезгаданих пошкоджень зіпсувалася також будова тіла людини, яка від створення пристосована цілком точно до отримання достатку для свого існування від системи святості, бо кожна дія, яка доцільна й гідна існувати, – складові її гарантовані від щонайменших надлишків або недоліків. А дія недоцільна і не гідна існувати, – вона така через те, що частинам її бракує енергії, і є в них у певній мірі недолік або надлишок, як сказано в “Пісні єдності”: “В усій праці своїй нічого Ти не забув, не надбавив і не упустив”. І це є обов’язковим законом, що від досконалого Майстра походить досконала дія. Проте під час переходу людини з системи святості до системи “сітри ахра”, через приєднання до будови її тіла Древа пізнання, вже існують зайві численні частини в будові її тіла без потреби, оскільки вони нічого не отримують з достатку для свого існування, яке дається від сітри ахра, як ми бачимо це відносно кістки “луз”, згаданої в Зогарі, Мідраш а-неелам, глава Толдот, а також апендиксу, а також відповідної частини в кожному органі.
І згідно з цим мусить людина отримувати живлення у своє тіло більше, ніж потрібно, оскільки згадані надлишки приєднуються до кожної потреби, котра походить від тіла, і тому отримує тіло для них. Проте самі надлишки не можуть отримати свою долю, і тому залишається їхня доля в тілі у вигляді зайвого та непотрібного, що тіло зобов’язане потім вивести назовні. І виходить, що органи прийняття їжі та травлення працюють даремно щодо себе самих, і тому все більше псуються до загибелі, бо вирок їм ухвалений, як і кожній дії, що позбавлена енергії, кінець котрої – зруйнуватися. Так і відносно тіла – смерть його зумовлена і походить від Древа пізнання.
І зараз ми удостоїлися зрозуміти й пізнати два види управління, що абсолютно суперечать один одному, котрі ми вивчали в пункті 11, бо управління існуванням та забезпеченням тих, хто існує, вже перейшло від системи святості до системи сітри ахра. І це з причини приєднання величі бажання отримувати для себе, що додалася людям через куштування з Древа пізнання. Це призвело до роз’єднання і протилежності та ненависті між системою святості і будовою людських тіл цього світу. І оскільки святість не може підтримувати їхнє існування та живити їх з вищого столу, тому, щоби не зруйнувалася дійсність, і щоби підготувати їм процес виправлення, передала загальний достаток існування дійсності, яким є 288 її іскор дійсності, системі сітри ахра, щоб вони забезпечували всіх мешканців світу впродовж усього часу виправлення.
І тому порядки існування дуже переплутані, бо грішники породжують зло, і так чи інакше, якщо зменшити достаток для мешканців світу, то це, напевно, призведе до руйнування та страждань, а якщо збільшити достаток, спричинить це ще більшу силу роз’єднання для отримувачів. Бо як сказали мудреці: “Є в нього сто – бажає двісті, а є в нього двісті – бажає чотириста”. На зразок окремої насолоди, котру відчуває плоть відокремлена й поранена, як описано вище, коли кількість насолоди збільшує роз’єднання та пошкодження. І виходить, що себелюбство все більше посилюється в отримувачах, і людина ближнього живцем ковтає. Також і життя тілесне коротшає, бо збільшенням кількості отримання, приходить спочатку до краплі гіркоти, що в кінці його, і куди б не повернулися, – всюди грішать.
І звідси зрозумій сказане в Тосафот, трактат Ктубот, 104, що до того, як людина молиться, щоб увійшла Тора в її тіло, нехай молиться, аби не увійшли спокуси в її тіло. Тобто, оскільки отримання заради себе є протилежним святості, збільшується й примножується в мірі насолоди, яка отримується тілом, – тому як можна людині отримати світло Тори у своє тіло, коли воно остаточно відокремлене розбіжністю властивостей від святості, і велика ненависть існує між ними, як у всіх, що суперечні і ненависні один одному, і не можуть бути разом? І це просто, що зобов’язана людина спочатку молитися, щоб не увійшли насолоди і приваби в її тіло, і згідно зі збільшенням зусиль у Торі та заповідях виходить, що помалу удостоюється вона обернути властивість отримання на заради віддачі. І виходить, що уподібнює свою властивість системі святості, і знову утворюється тотожність та любов між ними, як це було до гріха Древа пізнання. І удостоюється людина світла Тори, позаяк увійшла у володіння Творця.
Далі буде…
Також рекомендуємо: “Букви рабі Амнона Саби, буква шин“, “Передмова до вчення про десять сфірот“, “Іноді називають духовне ім’ям нешама“.