Від редакції: Поки йде робота над перекладом українською мовою “Передмови книги Зогар”, – першого тому найвидатнішого кабалістичного джерела, – ми публікуємо окремі уривки з його тексту, які вже перекладені.
Попередню частину статті “Букви рабі Амнона Саби” читайте тут.
Будь-який знак, будь-яка літера при написанні починається з крапки. В кабалі крапка символізує, як правило, первісне створіння, або його стан, званий “перше скорочення”. Горизонтальна лінія символізує поширення світла хасадім, тобто процес виправлення створіння, вертикальна лінія – розповсюдження світла хохма, тобто процес набуття створінням великого стану (ґадлут), – стану духовних осягнень. Скісна лінія часто символізує “середню лінію”, а лінія, над якою літери пишуться – “парсу”.
Буква “шин”, про яку йдеться в цьому уривку, символізує сфіру Малхут в стані її взаємодії з Біною, тобто у стані її виправлення в “трьох лініях”.
Переклад з видання МАК “Предисловие книги Зоар” здійснений редакцією сайту “Зогар з коментарем Сулам”.
Зогар. Стаття “Букви рабі Амнона Саби”.
(Частина третя)
Буква «шин ש»
24) З’явилася перед Ним буква «шин ש». Звернулася до Нього: «Владика світів, нехай буде Твоїм бажанням створити мною світ, бо завдяки мені ти звешся ім’ям Шадай, і світ личить створити святим ім’ям». Відповів їй: «Красива ти і гарна ти, й правдива ти. Але оскільки літери слова “брехня (шекер שקר)” взяли тебе до себе, не хочу Я створювати тобою світ, адже брехня не зможе існувати, якщо літери “куф-рейш קר” не візьмуть тебе».
Пояснення сказаного. Два закінчення є у Нукви:
- закінчення, зване Малхут де-Малхут, і це «тав ת»;
- друге закінчення, зване Єсод де-Малхут, і це «шин ש».
І справа в тому, що коли у неї немає форми будови від Аба ве-Іми, вважається «тав ת» її закінченням, яке являє собою суворий суд. Але коли її парцуф будується за допомогою вищих Аба ве-Іми, в її закінченні утворюється буква «шин ש», і три голови «шин ש» вказують на світіння ХАҐАТ Іми, котре отримується Малхут через Зеір Анпін в точці її закінчення. Як сказано: «Колодязь, викопаний главами»[1].
І за допомогою цього світіння вона стає клі для отримання ста благословень від Зеір Анпіну. Як сказано: «Жінка укладає союз лише з тим, хто створює в ній місце (клі)», тому що стає внаслідок цього місцем отримання, куди зможе отримати сто благословень від Єсоду Зеір Анпіну; і тому це закінчення називається «центральна точка поселення», оскільки все заселення світу виходить від неї. І називається також Єсодом Нукви.
Тому називається буква «шин ש» знаком істини, як і буква «тав ת», і, так само, як і вона, називається царською печаткою. І поняття «печать» є багатозначним:
- вказує на закінчення парцуфа, так само як і царська печатка, що поставлена в кінці листа, написаного від імені Царя;
- царська печать є подобою присутності самого Царя; адже людина, впізнавши накреслення царської печатки, відчуває трепет, немовби побачивши самого Царя.
І з цієї причини називається ця печатка знаком істини тому, що вся істинність розпізнається по цій печатці. Але «шин ש» по своїх достоїнствах перевершує «тав ת», бо вона називається «шин ש» від імені Шадай (שדי), що означає: «Який сказав (шеамар שאמר) світові Своєму: “Досить (дай די), не розповсюджуйся більше”»[2]. Це вказує на побудову світу в якості поселення, оскільки він закінчується поки що тільки в «шин ש», в котрій Він «сказав світу Своєму: “Досить (дай די), не розповсюджуйся більше”», – у властивість «тав ת», – і тому називається точка закінчення в букві «шин ש» центральною точкою поселення.
Тому «шин ש» і виступає з проханням: «Нехай буде Твоїм бажанням створити мною світ, бо завдяки мені ти звешся ім’ям Шадай». Адже після того, як вона побачила, що Він відкинув «тав ת» через вагар міри суду в ній, подумала про себе «шин ש», що її властивість обере Творець для створення Ним світу, позаяк в ній є всі достойності «тав ת», оскільки й вона є царським перснем і вона є також знаком істини. І, крім того, є у неї додаткова достойність, – завдяки їй Він зветься ім’ям Шадай, тому що бути закінченням Нукви для «заселення світу» обрана вона, а не «тав ת». Власне тому й набралася сміливості особисто постати перед Творцем, аби Він створив світ її властивістю.
Відповів Творець букві «шин ש»: «Не дивлячись на те, що достойності твої є дуже великими, все ж саме тому властивість, котра є супротивною тобі у кліпі дуже посилюється. Адже брехня в світі не зможе існувати, якщо не візьмуть тебе букви фальші й брехні, що належать кліпот», – тобто «куф-рейш קר».
Пояснення. Існує два джерела у сітри ахра та всіх кліпот. Першим джерелом є тонке світіння, яким святість сама світить їм, аби вони існували та не скасовувалися весь той час, поки вони потрібні для покарання грішників. І з цього боку їхня будова не є великою, оскільки це дуже маленьке світіння, котре є достатнім лише для підтримання їхнього життя, коли захар кліпи – у властивості ВАК без рош, а нуква кліпи знаходиться тільки у властивості точки, яка взагалі не розповсюджується. І це тонке світіння притягується до них за допомогою букви «куф ק», і звідси у них беруться сили уподібнитися людині світів БЄА святості, – подібно до того, як мавпа (коф) удає людину. Як сказано: «Одне проти іншого створив Творець».
Друге джерело виникає через ущербність нижніх, які своїми поганими діяннями призводять до виходу світел святості в кліпот. І перша шкода була нанесена порушенням заборони Древа пізнання, внаслідок чого у них (кліпот) утворилася велика будова в п’яти парцуфах і в АБЄА, – як і у святості.
І цим другим джерелом є буква «рейш ר». І це вказує на те, що вони (кліпот) піднімаються та утримуються, аж до Біни в Малхут, яка позначається буквою «далет ד». Бо двадцять дві букви Малхут діляться в ній на: Біну, Зеір Анпін й Малхут. «Одиниці» – Біна, «десятки» – Зеір Анпін, «сотні» – Малхут. І виходить, що четверта з двадцяти двох букв Малхут стоїть на початку ЗАТ її Біни, тому що літери «алеф-бет-ґімель אבג» – це ҐАР, а від букви «далет ד» й далі, до «тет ט», – це ВАК Біни в Малхут.
І ця «далет ד» вказує на властивості бідності й нестачі, що відносяться до всієї Малхут. Адже в самої Малхут немає нічого, але тільки те, що дає їй чоловік, Зеір Анпін. І ця властивість записалося в її букві «далет ד», яка разом з наповненням записується у вигляді «далет-ламед-тав דלת», від слів «бідність й убогість». У «далет ד» є виступаючий кут у верхній її частині (ґаґ), що вказує на надлишок в ній хасадім, які «далет ד» бере від «ґімель ג», що стоїть перед нею. А буква «ґімель ג» відноситься до ҐАР її Біни, і вона отримує від відповідної їй властивості в Зеір Анпіні, котра походить від властивості, яка відповідна їй в Біні, де хасадім знаходяться у великій кількості. І тому називається «ґімель ג» – від слів «гомель хасадім (який поводиться милостиво)», бо поводиться милостиво з «далет ד», у якої немає нічого свого, та обдаровує її милостями (хасадім) у надлишку. І цей достаток хасадім символізується кутом верхньої частини (ґаґ) «далет ד».
Однак протилежністю цієї Малхут святості є властивість, про яку сказано: «Той, хто ремствує, – заперечує Володаря»[3]. І тоді вона (далет) називається «гонористий бідняк», – тобто не бажає бути такою, що одержує від «ґімель ג» та перебувати у підпорядкуванні в неї, але в своєму великому гонорі претендує на верховенство. І через цю ваду зникає кут в «далет ד», – тобто достаток хасадім в ній, – і вона стає бідною й убогою. Бо згладжування кута «далет ד» робить її подібною до «рейш ר», – «убогої (раш)». Як сказано: «Навіть царюючи, народжений убогим (раш)»[4].
І єдність Зеір Анпіну й Нукви святості проявляється в буквах «алеф-хет-далет אחד» слова «ехад (אחד єдиний)». Оскільки «алеф-хет אח» – це дев’ять сфірот Зеір Анпіну, і він передає наповнення від «ґімель ג» Біни до «ґімель ג» Малхут, завдяки цьому Малхут стає буквою «далет ד» з виступаючим кутом, що вказує на достаток хасадім. І внаслідок цього ЗОН стають однією плоттю (басар) в повному єднанні. Таким чином, коли нижні викривляють свої діяння, вони дають силу властивості Малхут сітри ахра утримуватися в «далет ד», – тобто в самій Малхут, – стерти кут, що багатий на хасадім, і зробити її властивістю «рейш ר». І тоді «ехад (אחד єдиний)» перетворюється в «ахер (אחר інший)» та «інші божества» утримуються в ЗОН святості. І це внутрішній зміст фрази: «Той, хто ремствує, – заперечує Володаря»96.
І тоді вважається, що літери «куф-рейш קר» сітри ахра забирають собі печатку літери «шин ש», котра є знаком істини і Єсодом Нукви, – тобто місцем отримання від Єсоду Зеір Анпіну. А зараз все це потрапляє до іншого бога властивості сітра ахра, оскільки за допомогою цієї «шин ש» будується єсод для нукви властивості сітра ахра. І тому збільшується сітра ахра до десяти повних сфірот з рош. А «шин ש», яку вона забрала собі, стає у неї точкою розтрощення, бо на трощенні святості будується сітра ахра. І звідси збудувалися світи АБЄА властивості «людина нікчемна».
Отже, з’ясувалося, яким чином «куф-рейш קר» стають двома джерелами сітра ахра, і тому вони називаються «буквами фальші», оскільки сітра ахра підставила їх, аби, розтрощивши будову та єдність святості, відбудуватися на її трощенні. І робить вона це, в основному, за допомогою залучення до себе, у свої межі та володіння, літери «шин ש», яка є формою Єсоду Нукви, шляхом підміни літери «далет ד» на «рейш ר». Іншими словами, вони підмінили властивість «ехад (אחד єдиний)» властивістю «ахер (אחר інший)», і утворилося будова парцуфів «інших богів». Таким чином, не існувало б брехні й фальші в такій великій будові, якби «куф-рейш קר» сітри ахра не забрали б собі «шин ש».
І тому Творець відповів «шин ש»: «Красива ти і гарна ти, й правдива ти. Але оскільки букви слова «брехня (шекер שקר)» взяли тебе до себе, не хочу Я створювати тобою світ, адже брехня не зможе існувати, якщо літери «куф-рейш קר» не візьмуть тебе», – тобто не було б будови у фальші й брехні сітри ахра, якби вони не забрали собі «шин ש». І тому не можна створити світ її властивістю, оскільки їй відповідає протилежна властивість, і з її допомогою не може бути гарантоване остаточне виправлення.
[1] Тора, Бемідбар, 21:18.
[2] Вавилонський Талмуд, трактат Хаґіґа, арк. 12:1.
[3] Писання, Притчі, 16:28. «Підступна людина поширює розбрат, а той, хто ремствує – відкидає Володаря».
[4] Писання, Коелет, 4:14. «Бо один з в’язниці вийде панувати, а інший, навіть царюючи, народжений убогим».