Продовження. Одинадцяту частину читайте тут.
Єґуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
21) І зараз добре зрозуміло, чому не наведені відповіді вищих ангелів відносно створення людини, про що ми вчили в згаданому Мідраші в пункті 11. Адже на теперішню людину не згодились навіть ангели Милосердя та Справедливості, оскільки вона абсолютно вийшла з-під їхнього впливу та живиться зі столу сітри ахра. Отже, – завершує Мідраш, – що взяв Правду й кинув на землю; відразу сказали всі: “Підніми Правду з землі”. Тобто, що навіть ангели Милосердя та Справедливості розкаялися у своїй згоді, бо якби знали це, ніколи не погодилися б на приниження Правди. І цей випадок стався під час куштування з Древа пізнання, коли перестала Правда брати участь в управлінні існуванням дійсності, оскільки ослабла і зазнала невдачі сила аналізу, котра вкарбована в людину з боку її створення, бо способи її дії були через відчуття гіркого й солодкого, як написано в пункті 16. Адже достаток для існування, котрим є 288 різних властивостей, вже був ясним, як сонце опівдні, і приєднаним до системи святості, і піднебіння їжу скуштує, наближаючи та вдосконалюючись в усьому улюбленому й солодкому, і відторгаючи все гірке та зле людині так, що не помилиться людина на цьому. Проте після першого куштування з Древа пізнання, через котре “приліпилася” до них властивість величі отримання для себе, зробилися тіла їхні та святість двома протилежностями. Тоді потрапив достаток для існування, котрим є 288 згаданих властивостей, під владу сітри ахра. І виходить, що 288 іскор, котрі були вже відібрані, знову перемішалися через сітру ахра, і народилася нова форма в дійсності. І це така форма, початок котрої солодкий, а кінець гіркий, бо так змінилася форма 288 іскор через сітру ахра, що світла насолоди, котрими вносить розбрат і краплю гіркоти, є категорією неправди, прародителя ниці, руйнувань і всього хаосу.
І це те, що написано, як взяв Правду й кинув на землю, і тому додався людині через пораду змія новий аналіз, котрим є дієва сила розуму, способи дії котрого – аналізом правди й брехні, яким мусить користуватися впродовж усього періоду виправлення, так що без нього людина безпорадна. Тож дивись і зрозумій, скільки непорозумінь з’явилося внаслідок падіння 288 іскор в руки сітри ахра. Адже до того, як скуштували від Древа пізнання, не могла жінка навіть торкнутися до забороненого, як наведено в пункті 17, бо навіть близько до торкання до Древа пізнання відразу відчувала в ньому гіркоту зі смаком смерті, і тому зрозуміла і додала також заборону дотику. А після першого куштування, коли вже панувало управління сітри ахра і неправди існуванням дійсності, зробилося їм заборонене настільки солодким на його початку, що не могли більше відокремитися від нього, як написано в мудреців, що сказав: “Їв і їстиму ще”.
І зрозумій з цього, що плата, котра в Торі, визначена тільки спокоєм тіл, оскільки вся справа Тори – привести до виправлення гріха Древа пізнання, котрим заплуталося управління існуванням дійсності. І для цього виправлення дана Тора, – щоб знову підняти 288 іскор святості; і тоді повернеться управління дійсністю до святості, і зникне плутанина зі шляхів існування дійсності. І тоді будуть готові люди до їхньої бажаної досконалості, самі собою за допомогою лише аналізу “гірко-солодко”, котрий діяв першим, ще до гріха Древа пізнання.
І пророки не говорять ні про що інше, окрім як про це виправлення. І так сказано мудрецями: “Усі пророки не пророкували ні про що інше, окрім як про часи Машиаха”, – що є поверненням шляхів існування світу до з’ясованого управління, яким воно було до гріха. Але у світі прийдешньому, що означає кінець справи, тобто уподібнення властивості з її Сотворителем: “Нічиє око не бачило іншого Всесильного, окрім тебе”. І як написано про дні Машиаха, “[якщо] Єгипет не підніметься… не буде для них дощу…”, а значить, завдяки аналізу “добро-зло”.
22) І зараз зрозуміле нам висловлювання мудреців, з якого ми почали: “Не знайшов Творець іншого клі, що утримувало би благословення для Ісраеля, крім миру”. І зупинилися ми на ньому, – чому обрано цей вислів для закінчення Талмуду? Тож зрозуміло зі сказаного вище, що з причини гріха Древа пізнання відлетіла вічна жива душа, котру вдихнув Творець в ніздрі Адама для потреб самого Адама Рішона, і набула нової форми, яка зветься “краплями поту життя”. Тобто, що розділилося загальне на велику кількість деталей, на багато “крапель”, котрі поділені між Адамом і всіма його нащадками до самого кінця. Так що немає жодної зміни в діях Творця, а є тут лише додаткова форма, коли це загальне світло життя, котре було зв’язане з Адамом Рішоном, поширилося великим ланцюжком, що накручується на колесо зміни властивостей в безлічі тіл, тіло за тілом, до неминучого кінця виправлення. Відповідно до цього виходить, що відразу ж в день коли скуштував з Древа пізнання, помер, і покинуло його вічне життя, але стало прив’язане через місце продовження роду (і це – зівуґ званий “мир”, як написано в Зогарі та у Арі) до великого ланцюга.
Далі буде…
Також рекомендуємо: “Світло розуму“, “Коротко про поняття “віра“, “Рабаш про мету милосердя“.