Передмова до книги “Панім меїрот у-масбірот”. Частина десята

Продовження. Дев’яту частину читайте тут.

Єґуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

19) І вийшло, як сказали мудреці: “Вона – зла основа, вона ж – Сатан, вона ж – ангел смерті, що спускається й підбурює, піднімається та звинувачує, приходить та забирає душу”. І це тому, що два пошкодження виникли з причини гріха Древа пізнання. Перше пошкодження – це те, що “піднімається та звинувачує”, бо після того, як спокусився та їв з Древа пізнання і здобув для структури свого тіла клі отримання від порожнього простору, утворилися через це ненависть та віддалення між вічним світлом життя, котре вдихнув Творець у ніздрі Адама, і тілом Адама. І подібно це до того, що сказали мудреці: “Про кожного, хто гордує, мовить Творець: “Я і він не можемо жити в одному місці”, бо феномен погорди походить від клі отримання порожнього простору, коли вже вище світло віддалилося та відділилося від нього під час скорочення й надалі. І це так, як сказано в Зогарі, що Творець ненавидить тіла, бо основа їхня – лише для себе. І тому відлетіло від нього світло життя, і це є першим пошкодженням. А друге пошкодження – це спуск 288 іскор, котрі були вже з’єднані з системою святості, як зазначено вище, і котрі тепер, щоб не зруйнувався світ, були передані та спустилися в систему “сітри ахра” та кліпот, бо система святості не могла постачати й живити людину та мешканців світу через ненависть, котра утворилася між святістю і келім порожнього простору, що є законом для речей протилежних одна одній, як сказано вище: “Я і він не можемо жити в одному місці”. Тому передані були 288 іскор системі “сітри ахра”, щоб вони постачали та живили людину і світ на весь час кругообороту душ в тілах за принципом “десять тисяч на покоління” й на тисячу поколінь до кінцевого виправлення. І з цього зрозумій, чому вони називаються “кліпот”, – тому що їхня цінність, як у кліпи (шкаралупи), що на плоді, бо тверда кліпа огортає і покриває плід, охороняючи від усякого забруднення та пошкодження, аж поки дійде плід до їстівного стану, а без неї плід зіпсувався б та не дійшов би до свого призначення. Те ж саме знаходиш і тут, що 288 іскор передані до кліпот, щоби постачати та підготувати дійсність до того, що всі поєднаються і досягнуть свого бажаного призначення.

А друге згадане пошкодження – це “і приходить, та забирає його душу”. Я хочу сказати, що й це є невеличкою частиною душі, яка залишилася людині в образі крапель поту первинного життя. І сітра ахра визискує її тією ж самою віддачею, котру дають їй 288 іскор, які випали їй на долю.

А щоб зрозуміти тобі це, треба добре змалювати образ сітри ахра таким, якою вона є, щоб зміг ти зрозуміти всі її шляхи. І вже показав я наочно в книзі “Панім Масбірот” у шостому розділі, що всі частини дійсності нижнього світу є галуззям, яке походить від своїх коренів, як відбиток від печатки, – від вищого світу, а вищий – від ще вищого за нього, а вищий – від вищого над вищим тощо. І знай, що вся відмінність, котра існує у гілок від коренів, полягає лише в основі їхнього матеріалу, тобто матеріал у цьому світі є основою матеріальних сутностей, а матеріал, що у світі Єцира, є основою духовних сутностей в плані духовного світу Єцира. І так – у кожному зі світів за його властивістю, але ж те, що відбувається, і процеси в них мають однакове значення у кожній гілці та її корені, як дві краплі води, котрі дорівнюють одна одній, або як у відбитка, що повністю збігається своїми формами з печаткою, від котрої відбитий. А після того, як ти знаєш це, досліди ту гілку, що є у вищої сітри ахра у цьому світі, і тоді знатимеш завдяки їй також і корінь вищої сітри ахра.

І знайшли ми в Зогарі, в главі Тазріа, що хвороби в тілах людей є гілками вищої сітри ахра. І тому візьмімо, щоб це зрозуміти, рівень тварини, та знайдемо в ньому те, як виражається осягнення насолоди в її тілі. Це збільшує та примножує їй життя. І тому втілило вище управління в дітях таке, що куди б не поглянули, знайдуть там задоволення й насолоду, – і навіть в нічого не вартих дрібницях. Через те, що їхній малий рівень зобов’язаний якомога більше примножувати життя, щоб було йому задоволення для розквіту та росту, тому задоволення для них завжди знаходиться. І ти бачиш, що світло насолоди є батьком життя. Однак цей закон діє лише щодо задоволення, котре дається всій істоті цілком. Але за часткової, окремої насолоди, тобто коли насолода концентрується, бувши отримуваною лише окремою частиною всієї живої істоти, – тоді ми бачимо тут зворотний закон. Тобто, якщо є в нього пошкодження на тілі, воно потребує, щоб його потирати та почісувати. І ось це почісування є, з одного боку, винагородою для нього, бо відчуває в цьому величезну насолоду, котрої неймовірно жадає, але ж з цією насолодою зв’язана крапля зілля смерті, бо коли не опанує злу основу і довершить вимогу жадання тіла, то це довершення ще збільшує йому його “обов’язок”. Тобто згідно з мірою досягнення насолоди від почісування збільшується пошкодження, та обертається насолода болем. А коли знову зникає біль, народжується разом з цим нова потреба в почісуванні у ще більшій мірі, ніж раніше, і якщо досі ще не володіє своєю злою основою, знову платить за тілесну вимогу. І виходить, що пошкодження продовжує збільшуватись, аж поки приносить насамкінець гірку краплю, яка отруює всю кров цій істоті. І виходить, що вмирає через отримання насолоди, тому що насолода ця – відокремлена і приймається лише окремою частиною тіла. І тому смерть для всього тіла є протилежною насолоді, котра дається саме всьому тілу. І ось з’являється перед нами образ вищої сітри ахра, з голови до ніг, де головою є бажання отримувати лише для себе і не давати нічого назовні, як це притаманне вимозі пошкодження на тілі відносно до всього живого тіла. А тіло сітри ахра є характером вимоги, яка не призначена бути оплаченою, бо оплата продовжується допоки збільшує борг і пошкодження щонайбільше, як у прикладі з отриманням насолоди почісуванням. А “п’ятка” її – та крапля зілля смерті, котра визискує істоту та відділяє її навіть від останньої іскри життя, котре їй залишилось, на зразок тієї краплі смерті, що отруює всю кров у тілі живої істоти. Тобто, як сказали мудреці, що насамкінець “приходить і забирає його душу”. І це те, що сказали, що ангел смерті зустрічає з оголеним мечем і краплею гіркоти на кінчику меча, і людина відкриває вуста, а той вливає туди цю краплю, і людина вмирає. Де меч ангела смерті – це вплив сітри ахра, що зветься мечем (івр. “херев”), через відокремлення, що зростає в мірі отримання, бо відокремлення руйнує (івр. “махрів”) людину. І людина вимушено відкриває вуста, оскільки змушена отримати достаток для існування і сталості з її рук. Аж поки з’являється крапля гіркоти, і врешті-решт – меч, що є кінцем відділення останньої іскри живої душі.

Читати далі…

Також рекомендуємо: “Рабаш про погань і святість в духовній роботі“, “Бааль Сулам про порядок поєднання виправлення із досягненням мети творіння“, “Букви рабі Амнона Саби“.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *