Рубрика Кабала українською

Барух Ашлаг (РАБАШ)

Що таке “хліб недоброзичливця” в духовній роботі

(Стаття 13, 1989р.)

У книзі Зогар, в розділі Шмот (стор.7, в коментарі Сулам, п.21) сказано: “Раби Хія заговорив: “Не їж хліба недоброзичливця”[1], бо хліб чи насолода від цієї недоброзичливої людини не варті того, щоб його їли та насолоджувалися ним. Якби Ісраель, зійшовши в Єгипет, не скуштували хліба єгиптян, не були б залишені в єгипетському вигнанні і (єгиптяни) не змогли б заподіяти їм шкоди”. А в п.23 (Зогар) говорить: “Бо немає поганого хліба в світі, окрім хліба недоброзичливця. Як сказано: “Не можуть єгиптяни їсти з євреями хліб, бо це огида для єгиптян”[2]. Іншими словами, вони не могли бачити як євреї їдять...

Барух Ашлаг (РАБАШ)

Шаматі

Мета духовної роботи

(стаття 24)

Почуто шістнадцятого шевата (13 лютого 1941 р.)

Відомо, що основне – це завдавати насолоди Творцеві. Але що значить віддача? Адже це настільки звичне для всіх слово, а звичка притуплює смак. Тому потрібно добре розібратися: що ж означає слово “віддача”.

Справа в тому, що в дії віддачі, яку вчиняє людина, бере участь її бажання отримати насолоду (тобто бажання насолодитися можна використовувати, якщо воно виправлене)...

Завершення. Першу частину читайте тут.

Глава Берешит, частина 1

Створімо людину

І тому Аба, який відноситься до властивості думки, мовить, а зодчий-Іма призводить цю думку до виконання відразу ж, без зволікання. Тому що захар і некева – як світло й клі, і Аба вважається властивістю вищого світла, а Іма вважається носієм екрану, на який вище світло здійснює зівуґ. І хоча Аба, тобто вище світло, здійснює співударяння з екраном Іми для того, щоб створити кожен зі ступенів світу Ацилут, все ж цей співудар не є співударянням, званим “проголошення вустами”, що відбувається між двома окремими об’єктами, – але так само, як у випадку з думкою людини: як тільки вона вирішила діяти, органи діють...

Глава Берешит, частина 1

Створімо людину

159) У реченні: “І сказав Всесильний (Елокім): “Створімо людину”[1] вміщена таємниця, яка не розкривається нікому, окрім тих, хто боїться Його. Заговорив найстаріший зі старців, сказавши: “Шимон, Шимон! Хто це мовить: “Створімо людину”? Написано про нього: “І сказав Всесильний (Елокім)”. Хто тут під ім’ям Всесильний (Елокім)?”. І як тільки почув рабі  Шимон, що назвав Він його Шимон, а не рабі  Шимон, сказав друзям своїм: “Звичайно ж, це Творець, про якого сказано: “І старець у роках (Атік Йомін) сидить”. Адже нині прийшов час розкрити цю таємницю, бо прихована тут таємниця, яку не дозволено розкривати, а тепер, виходить, дозволено розкрити її”...

Переклад Міжнародної академії кабали.

Барух Ашлаґ (РАБАШ)

І чим більше виснажували його

Стаття 16, 1985р.

Ось, написано: “І чим більше виснажуватимуть його, тим більше примножуватиметься і тим рвучкіше зростатиме, і гребуватимуть синами Ісраелєвими” (Шмот, 1)[1]. Сенс цього уривку: виходить, що чим більше виснажуватимуть його, – тобто в тій мірі, що виснажуватимуть його, – точно в тій мірі примножуватиметься і рвучко зростатиме. Виглядає так, неначе це є умовою, що розплодження й примноження в роботі є неможливими, без того, щоби були передусім, як основа, – страждання...

Завершення. Сьому частину читайте тут.
Переклад Міжнародної академії кабали.

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)

69) Але зі сказаного добре зрозуміло, що і в Торі є внутрішнє та зовнішнє, як у загалі всього світу. І тому також і той, хто займається Торою, має ці два ступеня. І коли він посилює свою роботу у внутрішній частині Тори та її тайнах, виходить, що спричинює в цій мірі, що достойність внутрішньої частини світу, котрою є Ісраель, підніметься все вище й вище над зовнішнім, яким є народи світу, і всі народи визнаватимуть і будуть згодні з перевагою Ісраеля над ними, так що здійсниться написане (Ішайягу, 14): «І візьмуть народи, і принесуть їх на їхнє місце, і оселиться дім Ісраеля на землі Творця…»...

Продовження. Шосту частину читайте тут.
Переклад Міжнародної академії кабали.

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)

59) І от всі, хто є близькими до святого Зогара, тобто розуміють те, що в ньому написано, згодилися одностайно, що святу книгу Зоар склав великий тана[1], рабі Шимон бар Йохай. Окрім тих, хто далекий від цієї мудрості, бо є серед них такі, хто має сумнів щодо цієї належності, і схиляються до ствердження на основі фактів, вигаданих супротивниками цієї мудрості, що автором є кабаліст рабі Моше де Леон або інші, що близькі йому за часом...

Продовження. П’яту частину читайте тут.
Переклад Міжнародної академії кабали.

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)

49) І після того, як уже удостоїлася людина цього великого світла, що зветься світлом нешама, коли 613 органів в тому парцуфі вже світять кожний з них повним і ясним світлом, притаманним йому як окремому парцуфу, тоді відкривається для людини можливість займатися кожною з заповідей відповідно до істинного наміру, що в ній. І кожен орган парцуфу нешама освітлює людині шляхи кожної заповіді, що належить до того органа. І завдяки великій силі тих світел людина починає очищати частину «людина» у своєму бажанні отримувати, і перетворює її на бажання віддавати...

Продовження. Четверту частину читайте тут.
Переклад Міжнародної академії кабали.

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)

39) І після того, як з’ясувалося, що всією кінцевою метою, яка бажана Творцеві від усього створіння, котре створив, є насолодити створіння, щоб пізнали Його істинність та велич, і отримали б від Нього все благо й приємність, котрі уготовив для них. А в мірі, що роз’яснена в написаному: «Чи не дорогий Мені син Ефраїм, чи він не дитя, яким втішаюся…», – ти бачиш ясно, що мета ця не відноситься до неживих об’єктів й великих куль, як земна, як місяць і сонце, хай там якими б не були їхні розміри та їхнє світіння...

Продовження. Третю частину читайте тут.
Переклад Міжнародної академії кабали.

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)

26) Ми вже говорили, що стан перший, безсумнівно, зумовлює стан третій, котрий постає в тій самій повній мірі, що в задумі творіння в стані першому, без браку будь-чого. І згідно з цим стан перший зумовлює воскресіння мертвих тіл. Тобто їхнє надмірне бажання отримувати, що вже минуло, зникло і згнило в реальності стану другого, зобов’язане постати знову до життя, в усій величині своєї надмірності без жодних обмежень, тобто з усіма вадами, що в нього були...