Переклад Міжнародної академії кабали.
Барух Ашлаґ (Рабаш)
До якого рівня має піднятися людина, щоби не треба було їй перевтілюватися
Стаття 10, 1984р.
Запитання: до якого рівня має піднятися людина, щоб не треба було їй перевтілюватися знову.
Ось, у “Вратах перевтілень” написано: “І всі сини Ісраеля мусять перевтілюватися, аж поки сповняться всіма НАРАНХАЙ. Однак у більшості людей немає всіх п’яти частин, що звуться НАРАНХАЙ, є лиш тільки нефеш, а вона – від світу Асія”. Витікає з цього, що кожен повинен виправити лише свою частину та корінь своєї душі, і не більше. І цим довершується його частка, – та, котру він має виправити.
А справа в тому, що слід знати: всі душі походять від душі Адама Рішона, бо після того, як згрішив він гріхом Древа пізнання, розділилася душа його на шістсот тисяч душ. Тобто те, що в Адама а-Рішона було одним світлом, званим мовою Зогара “вищим світінням”, і яке в Ґан Едені було в ньому як одне, розповсюдилося на багато частин.
І подивися в книзі “Панім масбірот”, де написано так: “І було, після того, як змішалися добро і зло (тобто після гріха), утворилася для кліпот велика будова, так що є в них сила триматися за святість, і для того, щоб уберегтися від них, розділилося світло семи днів творіння на дуже маленькі частинки, від яких кліпот не можуть живитися через їхню малість. Як у притчі про царя, який хотів переслати велику суму золотих динарів своєму синові в далекі краї. Але ж всі мешканці його країни – злодії та дурисвіти, і немає в нього вірного посланця. Що зробив? Узяв та й розміняв динари на дрібні гроші та послав їх великою кількістю посланців, так, що не була варта їм втіха від крадіжки, щоб для цього завдати шкоди честі царя”.
І таким чином, коли існує порядок строків для багатьох душ, можна світіннями (багатьох) днів вибрати всі святі іскри, що пограбували їх кліпот внаслідок гріха Древа пізнання.
А суть багатьох душ – в розділенні на внутрішні світла. А численні дні – це розділення на зовнішні світла, і “копійка до копійки” накопичується у суму великого світла, щодо котрого згрішив Адам а-Рішон. І тоді буде кінець виправлення.
Те, що з цього витікає, це що кожен, хто народжується, з’являється на світ з маленькою частинкою з частини душі Адама а-Рішона. І коли виправляє свою частину, – вже не потрібно ще раз перевтілюватися. Тому людина не може виправити більше, ніж належить до її частинки, і це написано в книзі “Древо життя” Арі: “Жоден день не схожий на інший і жодна мить не схожа на іншу, і ніяка людина не схожа з іншою людиною, і виправить гальбан те, чого не виправить ладан. А кожен повинен виправити те, що належить до його частини”.
Але маємо знати, що кожна людина, яка народилася, є в неї робота вибору, бо не народжується людина праведником, як сказали мудреці: “Як тлумачив рабі Ханіна бар Папа, – той ангел, призначений над вагітністю, ім’я його Лайла. І бере краплю та ставить її перед Творцем, і каже перед Ним: “Володаре світу, крапля ця – що буде з неї: могутній чи слабкий, мудрий чи дурний, багатий чи бідний? І лише “грішник чи праведник” – не каже”.
Якщо так, виходить з цього, що людина не народжується праведником, тому що “грішник чи праведник – не каже”, – отже, це дано їй на вибір. Кожна людина, згідно з її зусиллями в Торі та заповідях дійсно удостоюється очистити своє серце та виправити свій рівень, – те, що покладено на неї від кореня її душі, – і тоді вона стає довершеною.
Перший рівень, – коли людина народжується. У Зогарі, в главі “Мішпатім”, написано так: “Йди і дивись: людина, коли народжується, дають їй душу нефеш рівня худобини, зі сторони чистоти, з боку тих, що звуться “офанім” (букв. “колеса”) святості, тобто зі світу Асія. Удостоїлася більшого, дають їй душу руаха зі сторони “хайот” (букв. “тварини”) святості, тобто з боку світу Єцира. Удостоїлася більшого, дають їй душу нешама з боку престолу, тобто зі світу Брія. Удостоїлася більшого, дають їй нефеш з рівня Ацилут. Удостоїлася більшого, дають їй руах світу Ацилут зі сторони “серединного стовпа”, і зветься сином Творцеві. Це те, як написано: “Сини ви Всесильному вашому”. Удостоюється більшого – дають їй душу нешама, що є Біною, і про них сказано: “Кожна “нешама” славитиме Творця”. І довершиться ними ім’я АВАЯ”.
Отже, досконалість душі – це те, що є в людини НАРАН від БЄА та НАРАН від Ацилута. І це та довершеність, котра була у Адама Рішона до гріха, і лише після гріха впав зі свого рівня, та розділилася його душа на шістсот тисяч душ, як згадано вище.
І через це називається духовне в людині на ім’я “нешама”, навіть тоді, коли є в неї тільки нефеш де-нефеш. Тому що існує правило: все, про що ми говоримо, про будь-який ступінь, – завжди говоримо про його найвищий рівень. А оскільки вищий рівень людини це “нешама”, тому загалом називаємо також духовне в людині іменем “нешама”. Але при тому, що кожна людина народжується на найнижчому рівні, разом з цим сказано у “Вратах перевтілень”: “Адже кожна людина може бути як Моше, вчитель наш, мир з ним, – якщо побажає очистити діяння свої, тому що зможе набути собі іншого руаха, вищого, з висоти світу Єцира, а також нешаму з висоти світу Брія”. Також зрозумій в цьому відоме поняття в словах мудреців: “Адже і руах праведників, або їхня нешама приходить і зароджується в людині за суттю, яка зветься “зародок для допомоги їй в роботі Творця”.
А також наводиться в коментарі “Сулам” (в Передмові книги Зогар), такими словами: “А те поняття, “погонич віслюків”, є суттю допомоги душам праведників, що посилається їм з висей для того, щоб піднімати їх з рівня на рівень, бо якби не ця допомога, котру Творець посилає праведникам, не могли б вийти зі свого рівня та піднятися вище. І тому посилає Творець кожному з праведників високу душу з висей, – кожному, згідно з його чеснотами та рівнем, – допомагають в його путі, і це зветься зародком душі праведника, і це називається проявленням душ праведників”.
Виходить з цього, – те, що кажуть, що немає покоління, в якому б не було таких, як Авраам, Іцхак і Яаков, – це не означає, що вони так народилися і немає їм вибору. Бо ті люди, які намагаються йти шляхом істини і докладають зусиль, які повинні докласти, – ці люди отримують завжди допомогу згори завдяки зародженню душ праведників, дістаючи цим силу піднятися на вищі ступені.
Виходить, все, що дають згори, – дають як допомогу, але не тоді, коли не роблять ані роботи, ані вибору. А існування світу – воно завдяки цим праведникам, які притягують вище благо згори, і через це наявне існування для світу.
Також рекомендуємо: “Врата перевтілень“, “Іноді називають духовне ім’ям “нешама“, “Сутність духовного осягнення“.