Продовження. Дев’ятнадцяту частину читайте тут.
Хаїм Віталь
Вступ двадцятий
Вступ з питання пари (дружини) чоловіка
(128) Вище ми роз’яснили, чи існує закон перевтілення у жінок, як й у чоловіків, чи ні. І знай, що наші мудреці, благословенної пам’яті, сказали в першій частині (трактату) Сота про уривок: “Всевишній поселяє одиноких у домі, виводить в’язнів у радості…”, що є перше поєднання [1] (чоловіка та його дружини), і є друге. А те, що сказали: “Тяжке з’єднання їхнє як розсічення Кінцевого моря”, описуючи друге з’єднання, – то знай, що не розуміються перша і друга сполука спрощено. Бо деякі другі з’єднання краще, ніж перші, як ми бачимо на власні очі те, що відбувається щодня. Але у світлі цього питання зрозумієш те, що написано в Зогарі, в Саба де-Мішпатім, про уривок “Якщо чоловік виходить, дружина його виходить з ним”. А справа в тому, що коли чоловік новий, – іншими словами, коли він вперше приходить у цей світ, – тоді його дружина народжується разом з ним. І коли досягає часу одруження з нею, це відбувається в нього, по суті, відразу, – без будь-яких складнощів взагалі. Однак якщо цей чоловік згрішив певним гріхом і був змушений з цієї причини перевтілитися, але він з тих, про яких написано “і вийде його дружина з ним”, – як згадано в Саба де-Мішпатім, що перевтілюється також його пара, повертаючись з ним у кругооборот заради нього, – так ось, коли досягає часу одруження з нею, це не проходить в нього легко, а лише після великих зусиль. (Це відбувається) внаслідок того, що оскільки перевтілився через якийсь гріх, є на ньому звинувачення згори, і бажають не допустити її до нього, і вводять їх у сварки. І про це сказано: “Тяжке їхнє з’єднання як розсічення Кінцевого моря”. І, таким чином, це називається другою сполукою. Тобто, вона – справжня дружина, але вже зроблено у нього з’єднання раніше, а тепер, у цьому втіленні, називається другою сполукою, бо сама жінка – перша, але з’єднання – друге. І це (мудреці) не називали другою сполукою. Між тим, друге з’єднання – коли повертається до з’єднання, а не до жінки.
(129) І з цього стане тобі зрозумілим, як іноді дістається людині дружина відразу без будь-яких клопотів і боротьби взагалі, а іноді знаходить чоловік дружину лише через велику боротьбу, поки вона не виходить за нього заміж. А після того, як вона виходить заміж, – вони у мирі та спокої, і це вказує на наявність абсолютної сполуки. Але це з’єднання – вдруге, і якби вони не були парою, не було б миру між ними після того, як побралися.
(130) Так ось, спочатку кругооборот (існує) у чоловіків, а не у жінок. Бо жінки отримують своє покарання у Геїномі в майбутньому світі. Що не так у чоловіків, котрі вчать Тору, як згадано в інших тлумаченнях. [2] А причина цього в тому, що таємниця кругооборота – у літері вав, котра є шістьма кінцями. Про них сказано: “Шість років працюватимуть”. І, як згадано в Зогарі, глава Пінхас, в Раая меемана: “Літера йуд – це колесо (гальгаль גלגל), а разом з літерою вав – це кругооборот (гільгуль גלגול)” [3] . Але у сьомої, яка є нуквою, Малхут, немає кругообороту, як сказано: “А на сьомий (рік) вийде на волю безоплатно”. Однак іноді жінка теж перевтілюється, коли причина цього – її чоловік, і змушена перевтілитися. І він приводить із собою (у перевтілення) свою дружину, як згадано в Саба де-Мішпатім в уривку: “Якщо він чоловік її, – виходить його дружина разом з ним”.
(131) Також знай, що той, хто був мудрецем [4] , і в своєму поколінні був великим осягаючим у своїй мудрості, але грішив і повернувся у втілення, – є два види гріхів, через які тепер буде прихована його мудрість від нього, і не увійде до нього мудрість взагалі.
(132) Знай, що всі, хто володіє Торою в цьому нинішньому поколінні, – це категорія людей покоління пустелі, про яких сказано: “Як у дні виходу твого з землі єгипетської явлю йому чудеса”, і як роз’яснено у нас про уривок: “Ось ти лягаєш з праотцями твоїми, і повстанеш…”. І це причина того, що їхні дружини панують над ними. Внаслідок того, що в їхні дні великий збрід [5] зробили тільця, а вони (тобто чоловіки покоління пустелі) не протистояли їм, але жінки не хотіли віддавати свої золоті сережки для (виготовлення) тільця, тому тепер вони панують над своїми чоловіками.
(133) Також знай, що якщо вийдуть у якомусь поколінні двоє душ із одного кореня у двох братах, або у двох товаришах, за своєю природою обидва ненавидитимуть і звинувачуватимуть один одного без розуміння (причини). “Також, з іншої сторони, – вони не бачили, – доля їх бачила”: внаслідок того, що вони обидва – це бажання вбирати від цього кореня більше, ніж товариш, вони природно заздрять один одному. І тому, якщо досягнуть знання у Дусі святості, то оскільки обидва вони з одного кореня, безперечно любитимуть один одного. І знай, що це тільки коли обидва вони живуть у цьому світі. Але душі вже померлих праведників надзвичайно прагнуть вдосконалювати (інших) до добра і сповнювати виправлення душ, що (походять) з їхнього кореня та які живуть у цьому світі. Бо тоді їхні дії для того, щоб не заздрили ті, хто живе, кажучи, що бажають сповнитися більше, ніж вони. Як сказано в Писанні: “Немає дії та розрахунку у пеклі, в яке ти йдеш …”. Навпаки, є для них велика користь у добрих справах тих, хто походить з їхнього кореня.
(134) Як уже роз’яснено в попередніх тлумаченнях, внаслідок гріха Каїна та Евеля змішалися всі душі з кліпот усередині них, і це називається змішанням добра і зла. І з тих пір душі продовжують виходити і з’ясовуватися з кліпот подібно до того, як очищається від домішок гарне срібло. І це з’ясування триває доти, доки не буде завершено з’ясування всіх душ, які впали у двісті сорок вісім органів нечистого Адама, – до кінця його рівня. А це – до закінчення ніг Адама святості всередині ніг Адама кліпи. На це наші мудреці, благословенна їхня пам’ять, натякають у Зогарі, глава Пкудей: “Поки не прийдуть ноги до ніг”, відповідно до написаного “І стояли ноги його в той день”. А оскільки будуть з’ясовані всі душі повністю, немає необхідності видаляти Адама кліпи, тобто домішки, за допомогою дій, оскільки Вавилонський ідол впаде і буде поглинений сам собою, і не буде його. Адже святість, що є життям, буде відокремлена від домішок, званих смертю, і вже не буде в них життя взагалі, і будуть знищені в основі своїй, як написано в Писанні: “Поглине смерть навіки …”, – тому що не поглине, доки не будуть з’ясовані всі душі. Тому абревіатура слів “Поглине смерть навіки (בלע המות לנצח)”: “ЕВЕЛЬ (הבל)”, що вказує на те, що поки не завершиться кругооборот Евеля, яким є Моше, вчитель наш, мир йому, що втілюється в кожному поколінні, будуть всі душі відбиратися з середини домішок. А коли домішки будуть знищені, тоді прийде Машиах, і буде винищена смерть навіки.
(135) З цього зрозумій те, що написано: “Ось ти лягаєш з праотцями твоїми, і повстанеш…”. І це одне із прочитань, в якому немає переваги (перед іншими) [6] . Пояснення. Слова “і повстанеш (וקם)” можуть бути прочитані як “до нього”, так і “після нього”. І обидва вони (тобто ці поняття) істинні, бо в майбутньому він сам (тобто Моше) повернеться у втілення в останньому поколінні, і тоді повстане. І це: “Ось ти лягаєш з праотцями твоїми, і повстанеш”. Також тоді, в останньому поколінні перевтілиться все покоління пустелі разом із великим збродом, і це: “і повстане цей народ…”. А справа в тому, що немає покоління, в якому не було б Моше, вчителя нашого, мир йому, – в таємниці : “І сходить сонце, і йде сонце, покоління приходить і покоління йде”, – щоби виправити це покоління. І саме покоління пустелі разом з великим збродом, всі вони перевтіляться в останньому поколінні, як у дні їхнього виходу з землі єгипетської. Також і Моше повстане серед них, бо всі вони від властивості Даат, (яким є) Моше, – і покоління пустелі, і навіть великий зброд, як роз’яснено у нас в тлумаченні імен. І це те, що написано потім: “Коли він увійде туди (שמה)”, і це букви (слова) “Моше (משה)”, бо Моше перевтілиться з ними, як згадано. І це таємниця всіх нових виправлень у цьому поколінні: їхні жінки панують над ними через те, що під час покоління пустелі вони не віддали свої прикраси для (створення) тільця, а чоловіки прогрішили і віддали свої прикраси тільцю. [7]
(136) Знай також, що внаслідок прогріха Адама Рішона в усіх душах добро і зло змішане. І тому іноді буває, що трохи добра до нефеш праведника примішано від грішника, і трохи зла у грішнику примішано від праведника. І з цього зрозумій сказане в Писанні, що є праведники, коли приходить до них ніби діяння грішників тощо. Бо є деякі праведники, які грішили якимось власним прогріхом і зазнають невдачі в тому, де не спотикається жоден грішник. А тому (буває) навпаки: деякі абсолютні грішники роблять небагато окремих заповідей у досконалості, виконують їх і обережні в них усі свої дні. Також зрозумій з цього поняття закінченого праведника, закінченого грішника та середнього. Бо все залежить від кількості частин його іскор добра і від кількості частин іскор зла в ньому. І ще: образи злочинів чи заповідей, які вчинюються, відповідають значенню властивостей іскор у ньому: у якому органі чи корені, вони добро чи зло, – так само вони жадають і прагнуть до тих заповідей чи злочинів більше, ніж інших, і завжди ганяються за ними.
(137) Так ось, причина цього тягара (роз’яснена) у книзі Зоар: людина повинна переслідувати винного і очистити його як того, якого переслідують після життя тощо. А справа в тому, що переслідування праведником грішника йому ж на користь: можливо, є в цьому лиходії ті добрі іскри, які зникли в тебе, а погані іскри віддані тобі. І завдяки тому, що ви об’єднаєтесь разом у бажанні та любові, добро в ньому буде усунуте з нього і буде віддано тобі. І тоді ти сповнишся в усьому добрі, а він сповниться в усьому злі. І це таємниця (висловлювання): “Праведник в Ган Едені отримує свою частину і частину свого товариша, грішник отримує свою частину і частину свого товариша в Геїномі”. І це те, про що сказано в Писанні: “Якщо голодний твій ненависник, нагодуй його хлібом”. Як сказали мудреці наші про уривок “Якщо побачиш віслюка твого ненависника”: “Писання каже тільки про грішну людину, якій дозволена її ненависть, як сказано в Писанні: “Адже ненависників Твоїх, Всевишній, ненавиджу”. І сказано: “Якщо голодний ненависник твій, нагодуй його хлібом”. Іншими словами, через добру іскру в ньому, спраги і голоду робити добро, нагодуй його хлібом Тори і заповідей. І очистишся – адже завдяки цьому (гаряче) вугілля збираєш ти на голову його”. І з’єднаються з ним та завере їх в тебе, – як сказанно в Писанні: “І понесе козел на собі всі злочини іхні в землю посічену”. А його іскри добра будуть усунуті з нього, і Всевишній сповнить їх тобі. І вийде, що ти довершений у добрі, а він – завершений у злі. Як сказано мудрецями: “Не читай “сплатить тобі”, але “сповнить тобі”, – згідно з тим, що Всевишній, благословенний Він, добро, Він не згадує своє Ім’я до зла, як написано в Писанні, що ти збираєш вугілля на голову його. Але до добра згадує Ім’я своє , як сказано в Писанні: “І Всевишній заплатить тобі”, як згадано: Він робить це добро”.
[1] В оригіналі в цьому вступі використовується слово “зівуґ”, що дослівно означає “статевий акт”.
[2] Примітка укладача: “Сказав Шмуель: “І ця таємниця, на мою думку, прихована у уривку: “Всі ці дії до трьох разів”. І це таємниця кругообороту. І йдеться у ньому про чоловіка. Це чоловік, а не жінка”.
[3] Примітка укладача: “Сказав Шмуель: “На мою скромну думку, літера йуд, згадана тут, – це остання літера йуд (імені) Адні (אדני). І тому кругооборот (גלגול), про який він каже, – в ґематріі шістдесят шість. І це Адні разом із спільністю”. (Примітка перекладача: ймовірно, укладач мав на увазі слово “колесо”, оскільки “кругооборот” має числове значення 72, а “колесо” – 66).
[4] Використовується поняття “учень Мудреца (талмід хахам)”, про яке Зогар каже, що це людина, яку навчає Творець.
[5] “Ерев рав”, – “великий збрід”, – частина людей, що вийшли з Єгипту, який Зоар характеризує як “служителі фараона, які бояться Творця”.
[6] Примітка укладача: “сказав Шмуель: “За виключенням відмови пояснювати те, що немає в них переваги. Іншими словами, я не можу вирішити, – тлумачить як “до нього” чи “після нього”.
[7] Примітка укладача: “Сказав Шмуель: “І так написано вище, – дивися там”.
Далі буде…
Також рекомендуємо: “Рабаш про рівень виправлення людини“, “Передмова до книги “Панім меїрот у-масбірот“, “Бааль Сулам про середню лінію в роботі Творця“.