Бааль Сулам про середню лінію в роботі Творця

Переклад Міжнародної академії кабали.

Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

Послання сімнадцяте (фрагмент)

Рік 1926, четвертий день тижня глави «Ваіґаш», 6 тевета 5686 р.

…Разом з тим напишу тобі про категорію «середнього стовпа» в роботі Творця, аби були тобі завжди для цілі праве й ліве, бо є той, хто йде, але набагато гірший від того, хто сидить і дармує. І він той, хто збочує з дороги, бо шлях істини є дуже тонкою лінією, яким ступають і йдуть, аж поки приходять до палацу Царя. І кожний, хто починає йти на початку лінії, має дуже сильно берегтися, щоби не збочив праворуч або ліворуч від лінії навіть на волосину. Бо якщо спочатку збій на волосину, то навіть коли потім йтиме і справді прямо, але вже жодним чином не дійде до палацу Царя. Через те, що не йде по правильній лінії.

І це істинний приклад дійсно існуючого закону.

І роз’ясню тобі тайну «середнього стовпа», котрий є принципом «Тора і Творець, і Ісраель є одне». Бо мета душі, коли вона приходить в тіло, щоби заслужила вона, поки одягнена в нього, повернутися до свого кореня і злитися з ним, хай благословиться, як написано: «Любити Творця Всесильного вашого і йти всіма Його шляхами, і дотримуватися Його заповідей, і злитися з Ним». Тобто так, як було перед тим, як вона вбралася в тіло.

Проте, потребуємо великої підготовки, і це – прямувати всіма Його шляхами, а хто знає дороги Творця? Однак, це принцип «Тора, яка містить шістсот тринадцять шляхів», коли той, хто йде ними, зрештою очиститься так, що тіло його не буде являти собою залізну перепону між ним і Господарем його. Як написано: «І усуну Я кам’яне серце з вашої плоті», і тоді приліпиться до свого Господаря, буквально так, як був злитий з Ним до того, як одяглася душа в тіло.

Виходить, що маєш ти тут три категорії:

1) Ісраель – той, хто трудить себе, аби повернутися до кореня свого;
2) Творець, котрий є коренем, до якого прагне;
3) це категорія шестиста тринадцяти шляхів Тори, на яких очищає душу свою та тіло, котра є «приправою», як написано: «Створив Я зле начало, створив Я для нього Тору-приправу».

Проте, правду кажучи, ці три є насправді одним, бо таки врешті-решт кожний працівник Творця осягає їх в категорії «одне, єдине й особливе». А те, що здається, що поділені натроє, це щодо того, хто ще не є досконалим в роботі Творця.

І дам тобі зрозуміти принаймні в чомусь, що кінець побачиш, але все не побачиш, окрім як завдяки спасінню своєму від Творця: відома тайна душі, котра є частиною Творця нагорі, і перед приходом до тіла вона злита з Ним, як гілка з коренем. І вчи у «Древі життя» Арі, на початку, що тому створив Творець світи, бо було Його бажанням розкрити Свої святі імена, «Милосердий та Милостивий», і т.п.,  бо якби не було створінь, не було б над ким змилосердитись і т.п., і вчи там. І це речі дуже глибокі.

Однак, трохи [поясню], малою силою свого пера, – що «Вся повністю Тора – це імена Творця», як сказали мудреці. А справа глибини осягнення, – «все, що не осягнемо, не знатимемо його на ймення». Як наводиться в книгах, що всі ці імена є винагородою для душ, кожна з яких вимушено приходить в тіло, бо саме за допомогою тіла спроможна осягти імена Творця, і яка міра її осягнення, така міра її рівня. Користуючись правилом: життєвість кожної духовної сутності є міра її пізнань. Бо матеріальний живий суб’єкт відчуває себе, оскільки складається з розуму та матеріалу. Виходить, що духовне відчуття є відомою категорією, а міра духовного рівня є мірою знання, так, як написано: «Відповідно до розуму свого славитиметься людина». Але живе знає, і не відчуває зовсім. І зрозумій це добре.

Зрозумій також винагороду душ: душа перед приходом у тіло була маленькою точкою, при цьому злитою з коренем як гілка з деревом, і точка ця зветься коренем душі та її світу. І якби не прийшла у цей світ у тіло, не було б у неї більше за її світ, – тобто, міра її частки в корені.

Але ж, коли удостоюється більшого, – іти всіма шляхами Творця, якими є шістсот тринадцять шляхів Тори, що обертаються на імена Творця, буквально, тоді зростає її рівень в мірі тих імен, що осягла. І це є принципом, що «Творець дає в спадщину кожному з праведників триста десять світів». Пояснення: душа складається з двох «праведників»: вищий праведник і нижній праведник, – так, як тіло поділяється від «табура» і вище, та від табура і вниз. І заслуговує вона цим Тору письмову та Тору усну. А вони – двічі по триста десять, що в ґематрії шістсот двадцять. Що означає шістсот заповідей Тори і сім заповідей від мудреців.

І це те, що написано в «Древі життя» Арі, що «Створені світи ні для чого іншого як тільки аби розкрити імена Творця», – вчи там і зрозумій. І ти бачиш, що коли спустилася душа одягнутися в цю нечисту матерію, не може знову повернутися і злитися зі своїм коренем її власним світом, у якому була в своєму корені перед появою в цьому світі, а зобов’язана вона збільшити свій рівень у шістсот двадцять разів, як була в корені перед цим, і це означає повноту, усі НАРАНХАЙ, до рівня єхіда. Через це й називається єхіда іменем «Кетер» (ґематрія 620), щоби вказати на згадане число шістсот двадцять.

І ось, ти бачиш,  що шістсот двадцять зазначених імен, – шістсот тринадцять заповідей Тори і сім заповідей мудреців, вони, власне, є п’ятьма властивостями душі, – тобто, НАРАНХАЙ. Бо келім НАРАНХАЙ, вони з тих шестиста тринадцяти заповідей, а світла НАРАНХАЙ – це сутність світла Тори, що в кожній із заповідей. Виходить, що Тора і душа є одним.

Але Творець – це сутність світла Нескінченності, одягненого в світло Тори, котре є в шестиста двадцяти згаданих заповідях. І зрозумій це добре, бо це суть того, що сказали мудреці: «Вся Тора, повністю, є іменами Творця». Означає це, що Творець – це від цілого, а шістсот двадцять імен є деталями та частинами, і деталі ці відповідні крокам і ступеням душі, котра отримує своє світло не за один раз, а ступень за ступенем, потроху, одне за одним.

З’ясовується з усього цього, що наприкінці душа осягає всі шістсот двадцять святих імен, і здобуває весь свій рівень, а це – в шістсот двадцять разів більше ніж та кількість, що була в неї перед спуском, і її рівень видно з шестиста двадцяти заповідей, в котрі вдягнене світло Тори, а Творець є, загалом, світлом Тори, і це пояснює тобі, що «Тора і Творець, і Ісраель є одним», буквально.

І вдивися добре в ці речі, бо не потребують більшого ніж простого розуміння, і про це сказали: «простий сенс не спрощу», і щасливий будеш, як зрозумієш те, що перед тобою.

Тож повернемося до питання, коли перед удосконаленням у роботі Творця, видаються Тора, Творець та Ісраель трьома категоріями. Це означає, що іноді прагне вдосконалити свою душу поверненням її до кореня, і це – властивість «Ісраель». А іноді бажає зрозуміти шляхи Творця і таємниці Тори, «Бо той, хто не знає заповідей Господаря свого, як служитиме Йому?», і це – категорія «Тора». А іноді прагне осягнення Творця, тобто злитися з Ним у повному осягненні, і тужить головним чином тільки про це, і не так уже й сумує за осягненням таємниць Тори, і також не дуже й побивається за поверненням своєї душі до її кореня, до того, якою була до одягнення в тіло. Тому той, хто йде істинною лінією підготовки до служіння Творцю, повинен завжди перевіряти себе, чи він прагне до трьох зазначених категорій в цілковито рівній мірі. Бо кінець дії дорівнює її початку, і якщо прагне до однієї з цих категорій більше, ніж до другої, або третьої, отже, збочує з цього шляху істини, і зрозумій це.

Тому краще, щоб тримав би собі за ціль прагнути до заповідей Господаря, «Бо той, хто не знає шляхів Господаря свого і заповідей Господаря свого, котрі є таємницями Тори, як служитиме Йому?». Тобто що це середня лінія, найбільш певна з усіх трьох.

І це сенс написаного «Відкрийте Мені один вхід повернення, як вістря голки, і Я відкрию вам входи, куди увійдуть вози та фургони». Означає це: відкрийте мені не щоб голка входила й виходила, а щоби всилити в неї нитку для шиття та роботи, – так прагнитемеш тільки до заповідей Господаря твого, виконувати роботу, і тоді відкрию Я вам вхід, як вхід до зали (улам). А це – пояснене Ім’я в уривку «І однак (улам) живий Я, і сповнить слава Торця всю землю».

Єгуда Лейб

Також рекомендуємо: “Зогар: Адам – це середня лінія, що включає в собі все“, “Тора називається середньою лінією“, “Рабаш про роботу в лініях“.