Рабаш про поняття віри вище за знання. Частина друга

Завершення. Першу частину читайте тут.

Барух Ашлаг (РАБАШ)

Що таке “вище за знання” в духовній роботі

Стаття 6, 1989 рік

І це те, що написано: “Цар Ісраелю та його Визволитель”. Тобто, після того, як прийняли на себе Малхут небес, що зветься “Цар Ісраелю”, тоді осягли, що Творець – він “Визволитель”, а саме, що лише Творець рятує їх з-під влади зла, а в них самих не було сил на це.

І в такий же спосіб треба пояснити те, що написано: “Творець воїнств”. Це ім’я вказує нам на те, як пояснював мій пан, батько та вчитель, який говорив: “воїнства” (івр. “цваот”) – це два слова: “це” (вийди) “у во” (і увійди). Адже “цава” (військо) – це люди війни. Тобто, ті люди, які йдуть щодня воювати зі злою основою, – вони називаються “цава”. Тому після того удостояться визволення, – тобто після того, як подолають злу основу і вийдуть з-під влади зла. До того ж порядок їхньої роботи складався з підйомів та падінь, це і зветься “цваот”. Інакше кажучи, одного разу вийшли з-під її влади, потім знову повернулися під її владу, і назва цих підйомів та падінь називається “цваот”.

І в час роботи, коли людина повинна сказати: “Якщо не я собі – хто мені?”, думають тоді про цей робочий ритм, що вони самі утворюють підйоми й падіння. Тобто, що вони – люди війни, які звуться “цава”, “мужні герої”. Але ж потім, коли вже визволені, тоді вони осягають, що це Творець цваот, – себто всі підйоми й падіння, що були в них, робив Творець.

Тобто навіть падіння також прийшли від Творця. Бо “просто так” людина не отримує підйомів та падінь так багато разів. А це Творець спричиняє усі ці виходи, котрі можна пояснити як “вихід зі святості (віддачі)“. А “вхід” – як “вхід у святість”. Все робить Творець, тому після визволення Творець зветься “Творець воїнств”. І хто Він? “Цар Ісраеля і його Визволитель”, як зазначено вище.

І сказаним слід пояснити те, що написано: “І піднялися визволителі на гору Сіон, судити гору Ейсава”. Де “гора” (івр. “гар”) означає “гіргурім” (сумніви), і це – думки, що приводять до властивості “Сіон” (івр. “ційон”), а це від слова “єційот” (виходи). Отже, “гар ційон” (гора Сіон) означатиме сумніви та роздуми, які спричиняють людині спуски та падіння. Тобто, виводить себе зі святості назовні. Розкриється потім, що ці сумніви і є “піднялися визволителі”, “судити гору Ейсава”.

Так от, “гора Ейсава” означає думки та сумніви, що належать грішнику Ейсаву. “Судити” – тобто захопити і підкорити сумніви грішника Ейсава. І пояснення буде таким: “і піднялися визволителі” – хто вони, яких визволили, судити гору Ейсава? Це “гар Ціон”, тобто думки, що призвели до виходу зі святості. І вони самі, тобто падіння, допомогли підкорити гору Ейсава.

І це – як написано: “Від самого удару утворюється зцілення”. Те, що були в них падіння, що й зветься “ударом”, оскільки вийшов тоді зі святості і впав у володіння сітри ахри (букв. “іншої сторони”), то власне від цього вийшло лише добро. І також це називається, як написано: “Спускає в пекло й піднімає”. Бо через те, що людина бачить, що вона є гіршою за всіх, вона робить усе, що може, не заспокоюючись, аж поки не побачить, що Творець витягує її та визволяє її з-під влади грішника Ейсава. І це те, що написано: “І піднялися визволителі на гору Сіон, судити гору Ейсава”.

І також написано: “Буде Творцю царювання”. Це означає, що саме тоді “буде Творцю царювання”. Тобто в час визволення, як написано: “Цар Ісраеля й Визволитель його”. А до того – немає (боронь Боже) у Творця царювання? А хто ж володарює в світі?

І слід пояснити: відомо, що у Малхут є два імені:

– Сіон
– Єрусалим.

А в термінах духовної роботи слід сказати, що “Сіон” називається тоді, коли ще не розкрилася її власна властивість, що зветься “Малхут”, яка є внутрішньою. Тобто, що не розкрито ще створінням, що саме Малхут панує в світі, і немає жодної іншої сили в світі, – лише Творець, Він – Цар, і ця Його властивість поки що прихована для створінь. І ця властивість Малхут зветься “Сіон”, як зазначено вище, і це означає, як сказано, “єційот”, виходи зі святості.

І людина думає, що тоді володіє нею сітра ахра. А це тому, що відчуває в цей період, що не має вона жодної потреби в духовному. Тобто, що віра у велич Творця – у прихованні. А іноді вона взагалі виходить з духовної роботи, – настільки, що взагалі забуває, що існує поняття “робота Творця”, і це зветься, що впала з того стану, коли працювала в піднесенні, і думала, що віднині й далі вона залишиться вже в святій роботі постійно.

І раптом бачить, за якийсь час, що вона взагалі за межами святості, віддачі. Тобто, не пам’ятає “нульову позначку”, – не здатна згадати мить, коли вийшла зі святості й упала в матеріальний світ. І це тому, що під час падіння людина втратила свідомість і не пам’ятає нічого. Як в матеріальному, коли людина впала з висоти, – не пам’ятає, що впала. Лише коли приходить до тями, вона бачить, що лежить в лікарні. Так само і в процесі духовної роботи.

Це і зветься категорією “Сіон”. Тобто, під час визволення, коли людина бачить Малхут небес відкрито, осягає, що Творець визволив її з рук грішника Ейсава. Тоді Малхут називається “Єрусалим”, коли її влада є явною. Тоді час бачити, що також всі ці падіння були від Царя. Тобто, що всі сумніви та сторонні думки, що були в людей, не були ні від якої іншої сили, а лише Творець посилав їх їм. Себто також і падіння їм посилав Творець, щоби завдяки їм була б у них потреба в Його допомозі.

Виходить, що зазначена вище “гора Сіон”, куди “піднялися визволителі судити гору Ейсава”, – тепер кажуть, що гора Сіон також була категорією Малхут, яка зветься “Сіон”. А саме, сила її була прихованою, і вона допомагала судити “гору Ейсава”. Отже, підкорили категорію “грішник Ейсав”, тобто виправили тепер категорію Ейсава, і нині вони осягають, що немає ніякої іншої сили в світі.

І це те, що написано: “І було царювання Творцю”. Тобто що тепер вони бачать, що й тоді було царювання Творця, а не тільки зараз. А було також і перед цим, бо немає нікого окрім Нього. І тепер, коли удостоїлися визволення, вони осягають, що так само було й перед цим.

Проте, і в період приховання маємо вірити, що все робить Творець. Але це – в сприйнятті “вище знання”. А от тепер вони осягають, що це дійсно так. Отже, після цього треба прийти до стану “ґмар тікун” (кінець виправлення), який зветься категорією “прийдешнє майбутнє”, і тоді “буде Творець царем над усією землею”, що означає – навіть над народами світу. Як написано: “Бо всі знатимуть Мене, від великих їхніх до малих”.

Це і зветься “Творець – цар над всією землею”. Тобто, що й до ґмар тікуну Творець є царем над усією землею. Хоча, як зазначено, зветься це не усвідомлено. Тобто, вони не знають того, що Творець, – Він є управителем світу. Як написано (в ранковій молитві в читанні “Шма Ісраель” в розділі про жертвоприношення): “І хто той, з усіх творінь рук Твоїх, серед вищих чи серед нижніх, – хто скаже Тобі, що Тобі зробити і що вдіяти?”. Бо тільки Він робить усе, і немає іншої сили в світі, крім Нього.

Однак, це стосується народу Ісраеля, які вірять в Творця, – про них можна сказати, що Творець є Царем. Тобто, свідомо, адже й вони також знають, що Творець царює над ними. А не тільки щоби Творець знав Сам, що Він – цар, що звалося б “не усвідомлено”. А вони прийняли на себе тягар Малхут небес в стані віри вище знання, тому зараховується для них, наче це було в знанні.

І це зветься “усвідомлено”. Тобто, поняття віри вище за знання в духовній роботі означає, що треба вірити попри те, що розум не бачить, що це так, і має він багато доказів, що це не так, як людина хоче вірити. І це зветься вірою вище знання. Тобто, людина каже, що вона вірить, як наче бачила б це на рівні знання. Це зветься вірою вище за знання в духовній роботі.

Отже, це є великою роботою: щоб людина прийняла це на себе, – це проти розуму. Іншими словами, тіло не згоджується на це, і все ж людина приймає на себе так, що це було неначе в рамках розуму. І для такої віри потрібна допомога від Творця. Тому за віру, щоб була вона такою, людині треба молитися, аби Він дав їй силу, щоби осягнення було таким, як наче збагнула це в рамках розуму. Тобто людині не можна молитися Творцеві, щоби дав їй зрозуміти все знанням, а хай молиться Творцю, щоби дав їй силу прийняти віру вище за знання так, начебто це було в рамках знання.

Однак перед цим вона має вірити вірою мудреців, що таким є бажання Творця, – щоб ми прийняли на себе віру в Творця вище за знання. І тут, в цьому процесі, починаються підйоми й падіння. Іноді людина зміцнюється в вірі, а іноді вона падає зі свого рівня, і тоді вона повинна вірити, коли молиться до Творця, щоб допоміг їй, – і не бачить вона, що отримує необхідну їй допомогу. Також і тоді має вона вірити вірою вище за знання, що все приходить від Творця. І разом з цим сказати: “Якщо не я собі – хто мені?”. І тоді вона приходить до категорії “гора Сіон”. А згодом приходить до категорії “гора Ейсава”. І вся робота тоді, перш ніж заслужить визволення, – вийти з-під їхньої влади.

І тоді приходять до пізнання духовної роботи, як написано: “Так сказав Творець, Цар Ісраеля і його Визволитель, Творець воїнств: “Я перший і Я – останній, і окрім Мене немає Всесильного”, і буде царювання Творцеві, і буде Творець царем над усією землею”. Як написано: “І всі “сини плоті” закличуть до Тебе іменем Твоїм, спрямують до Тебе всі грішники землі, визнають і знатимуть всі мешканці всесвіту”. Тобто, тоді всі знатимуть, що Творець, Він – Цар. А до того тільки народ Ісраеля знає, що Він – Цар.