Переклад Міжнародної академії кабали.
Барух Ашлаґ (РАБАШ)
Іди собі з землі своєї
Стаття 5, 1985р.
«Іди собі з землі своєї і від рідні своєї, і з дому батька свого, – в землю, яку Я покажу тобі».
Ось, виникає проблема: адже це не відповідає звичайному порядку речей, тому що спочатку людина виходить з дому батька свого, а потім від рідні, а потім уже – зі своєї землі. Так запитують коментатори.
Отже, в контексті духовної роботи слід пояснити, що «ерец» (земля) – це від слова «рацон» (бажання), як тлумачили мудреці про «Хай трав’яниться земля травою», – раділа виконати бажання свого Творця. І, відповідно, буде й пояснення «Йди собі зі своєї землі», тобто від свого бажання, що є бажанням, з яким створено людину, що зветься бажанням отримувати задоволення й насолоду і являє собою себелюбство. Тому сказано йому, щоб вийшов із себелюбства.
«І від рідні своєї» слід пояснити, що поняття «батько» і «потомство» є поняттями причини й наслідку, чинника і результату. Адже породження походить з краплі, що в мозку батька. І завдяки цьому виходить потім потомство, як ми говорили в попередніх статтях. Тобто, зусилля, коли людина йде працювати, вони для того, щоб отримати винагороду. Виходить, що зусилля породжують для людини оплату. І якби не винагорода, не докладала б вона жодного зусилля. Виходить згідно з цим, те, що людина виконує Тору та заповіді, це для того, щоби народилася б у неї «син», що зветься оплатою.
А щодо винагороди, ми вже говорили про те, що існують два види оплати:
а) яка зветься винагородою цього світу;
б) яка зветься винагородою в світі прийдешньому.
Як наведено в «Передмові книги Зогар»: «І обидві ці», говорить Зогар, «не називаються основними». А в коментарі «Сулам» пояснюється: тому що вони утворені на основі себелюбства, що зветься бажанням отримувати заради отримання.
Таким чином виходить, якщо людина докладає зусиль в Торі та заповідях заради отримання оплати для свого бажання отримувати, виходить, що і батько, тобто зусилля, і породження, що народжується людині від зусилля і зветься винагородою, все це базувалося на себелюбстві. Тобто, з «краплі в мозку» батька, що зветься зусиллям, були помисли людини відразу ж, з самого початку роботи, суто егоїстичними. І само собою, «дитина», що народжується, тобто оплата, яку людина розраховує отримати, також є егоїстичною винагородою.
І сказано йому: «Іди собі з землі своєї», тобто від бажання отримувати свого. «І від рідні своєї» означає наслідки, що народжуються. «З дому батька свого», тобто винагорода, що народилася з дому батька твого. І це є зусиллям, що породжують егоїстичну оплату, – і від усього цього він віддалиться.
«У землю, яку Я покажу тобі». І ця земля означає бажання віддачі. І на цій землі, тобто на бажанні віддачі, він заслужить того, щоб Творець розкрився йому.
«Яку я покажу тобі», це значить, що Творець покаже Себе йому. На відміну від цього, на бажання отримувати накладається скорочення і приховання, і там настає темрява і віддалення від Життя живих, що викликає темряву.
Тому на твоє бажання Я не можу розкритися тобі, – а тільки на бажання віддачі, що називається тотожністю властивостей. Тоді знімається скорочення і приховання, і розкривається йому Творець.
«І Я зроблю тебе великим народом». Сказано в Мідраші Раба: «Сказав рабі Леві: коли Авраам ішов в Арам Нагараїм і бачив їх легковажними, їдять та п’ють, сказав: «Нехай не буде мені долі в цій землі». А коли прибув у Сулму в Цурі і побачив їх, як займаються прополюванням в час полоття, і підгортанням грядок у час підгортання, сказав: «Хай би й мені була частка в цій землі». І сказав йому Творець: «Нащадкам твоїм дав Я цю землю».
Щоб зрозуміти ці слова з точки зору духовної роботи, слід пояснити, як вже було сказано: «земля» означає бажання. Букви слів «в Арам» – як в слові Аврам. Коли Авраам йшов по Нагараїм, – «нагараїм» від слова «нагор» (світний), тоді він побачив: є люди, які хочуть лише світел. Це і називається «їдять і п’ють», і мається на увазі оплата. Тому сказав: «Нехай не буде мені долі в цій землі». Що означає, нехай не буде в мене частки в цьому бажанні, тобто щоб весь намір був на винагороду, коли роботу не беруть в розрахунок, а рахуються лише з оплатою. Тому сказав: «Не буде у мене долі в цьому бажанні».
Коли прийшов у Сулму в Цурі, – «Цур» від слова «цар» (тісний), бо відчували тісноту в роботі, і побачив, що вони знаходяться в «сулмі», що є поняттям «Сулам (драбина) стоїть на землі а верхівка досягає небес», і побачив – займаються прополюванням в час полоття, і підгортанням грядок у час підгортання, всі їхні помисли спрямовані на роботу людини, і суть намірів полягала в тому, щоб їхня робота була справною. Тобто, щоб келім, в які повинно прийти вище благо, були б справними. А плоди, що є винагородою, – це вони не брали до уваги. Навпаки, вони стежили за порядком роботи, – про що і сказано: «займаються прополюванням в час полоття, і підгортанням грядок у час підгортання».
Тоді сказав: «Хай би й мені була частка в цій землі», – тобто в тому бажанні, в якому головне – намір, спрямований на те, щоб робота була справною. А що до оплати, тобто плодів, – це не їхня справа. І про це сказали: «Приховане – Творцю Всесильному нашому». Іншими словами, оплата – це справа Творця, і нема чого нам дивитися на винагороду, а в якому б стані людина не перебувала, вона задоволена тим, що удостоїлася хоч якось доторкнутися до духовної роботи. І це для неї – велика заслуга. І тільки «відкрите – нам», тобто дії.
І цим маємо пояснити: «І зроблю Я тебе великим народом». Велич відноситься саме до дії. Для тих, хто виконує духовну роботу, велич – це лише дії вище за знання. І тільки в цьому вони відчувають їхню важливість. Але світла, які вони отримують завдяки своїй роботі, – це не беруть до уваги, оскільки світла належать до категорії «приховане – Творцю Всесильному нашому». Що це є діяннями рук Творця, чого Він бажає, те Він робить.
Вони не просять Його дати їм, тому що не в цьому їхня мета. У них лише одна мета – надати задоволення Творцю без будь-якої оплати, тому що вся їхня винагорода полягає лише в тому, що вони мають заслугу служити Царю. І їм не має значення, яку саме службу вони виконують для Нього, чи це важлива посада, чи функція незначна. Бо вони думають лише про те, чим вони можуть надати Царю задоволення.
Тобто, наприклад, на незначні посади мало хто накидається, щоб щось отримати для себе, – а вони відразу налітають на це, тому що тут буде їм можливість порадувати Царя, адже мало хто допадається до цього.
Мораль в тому, що, оскільки мало хто захоче взяти курс на роботу вище за знання, оскільки всі вважають, що робота ця низька, і робота ця вважається у них як «вигнання», то саме ті люди, які бажають побачити те, чим можуть порадувати Царя, готові прийняти цю посаду. І ця їхня робота називається «підняти Шхіну з праху», а також називається ця робота «Шхіна у вигнанні». І тільки її вони бажають. У той час як працювати, щоб отримувати згори світла і вище благо, на це є багато охочих.
І цим слід пояснити слова мудреців (трактат Шабат, 127): «Сказав рабі Єгуда від імені Рава: «Прийом гостей важливіший від зустрічі Шхіни», як сказано: «І сказав [Авраам]: «Володарю, якщо знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз мене…». І Раші пояснив: «Сказавши: «Не проходь повз мене», він залишив Його і пішов приймати гостей». Тут ми можемо сказати, що він навчився цьому з того, що сказав йому Творець: «І зроблю Я тебе великим народом», тобто основне – це дія, а не світла. Тобто, основне в їхній роботі – любов до ближнього, і немає в нього ніяких розрахунків щодо себе. Хоча від зустрічі Шхіни, певно, є тілу більше задоволення, ніж від роботи в любові до ближнього.
І оскільки, після того, як Творець сказав йому: «Я зроблю тебе великим народом», – коли головна велич буде тобі в цьому, тобто в діях, – тому тут у Авраама з’явилася можливість показати себе. Тобто, що сам він був упевнений, що не бажає шукати вигід. Адже є великий виграш тому, хто удостоївся зустрічати Шхіну, і все одно він обрав для себе дію. Іншими словами, він не розраховує на жодну винагороду за свою роботу, а сама робота – вона й є головне. Тут він знайшов можливість для аналізу, оскільки це, звичайно ж, велика річ, – відмовитися від винагороди і прийняти роботу замість нагороди.
А в світі прийнято навпаки: люди докладають зусилля, щоб отримати оплату. А він вчинив навпаки, – віддав оплату, щоб отримати зусилля. І навчився цьому зі слів Творця: «Я зроблю тебе великим народом». Таким чином, як сказано, основа величі – це дія.
Також рекомендуємо: “Рабаш про істинну молитву“, “Передмова до Вчення про десять сфірот“, “Бааль сулам про порядок поєднення виправлення із досягненням мети творіння“.