Книга «Зоар c комментарием Сулам» – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Із плоті своєї побачу Всесильного свого. Частина перша

Переклад Міжнародної академії кабали.

Від редакції: розум – це перші дев’ять сфірот в структурі АВАЯ, матриці створіння, та облачення душі, як пише Рабаш зі слов Бааль Сулама у декількох статтях в “Шаматі“. Форма ідеальної єдності бажання і розуму, що діють у віддачі, може бути визначена як функція божественної свідомості. Вона вже закладена в людині в потенціалі, і людина зобов’язана розвивати її у цьому світі, хоч він і є світом приховання.

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)

Підготовка до вирощування душі

Як не можна забезпечити існування тіла в світі, без того, щоби мати в певній мірі знання про системи матеріальної природи, як, наприклад, знання: які речовини умертвляють, і які речі спалюють і завдають шкоди, а також знання та оцінка того, що в серці у його ближнього, – без яких не зможе людина існувати в матеріальному світі.

Буквально так само душа людини не має права існування в світі прийдешньому інакше, як через набуття нею певної міри знань природного порядку систем духовних світів, які є в них зміни, зівуґи та породження.

І ось, три періоди розрізняють в тілі.

1 – З моменту приходу його в світ, тоді воно зовсім позбавлене знання, а всі необхідні для існування знання, – все завдяки батьку й матері, і існує в силу того, як вони його оберігають в своїй мудрості. Це перший малий стан (івр. «катнут»).

2 – Це коли зріс і здобув собі деякі знання, і тоді бережеться від того, що шкодить його тілу, і зберігання це спільне – і завдяки батьку й матері, і своїми силами. І це другий малий стан.

3 – Це великий стан (івр. «ґадлут»), коли здобув собі знання в кількості, якої досить для життя, отже, оберігається в мірі, достатній для існування, – тоді виходить з-під опіки батька й матері, і дістає собі власне управління собою. І це третій стан, стан ґадлуту.

Так само і щодо душі, людина проходить кругообіги, аж поки удостоюється ґрунтовно осягти науку істини, і без цього не почне душа рости. І не тому, що знання, котрі має, збільшують висоту душі, – а внутрішня природа душі в тому, що вона не удостоїться сама вирости завдяки цій природі, перш ніж матиме знання природи духовної сутності, і ріст її залежить від міри її знання.

А сенс в тому, що якби мала вона змогу рости без знання, зазнала б шкоди. Як немовля, яке через брак знання не має змоги ходити, а якби мало б силу ходити своїми ногами, привело б себе до падіння у вогонь.

Проте, головне в рості – це завдяки добрим справам, і вони залежать від осягнення науки істини. І те і те з’являються разом з причин, зазначених вище. І в цьому сенс написаного: «Якщо не знатимеш… – вийди», – «вийди й дивись».

І тому кожна довершена душа осягає всі душі, від Адама а-Рішона до кінця виправлення, так, як людина знає своїх знайомих та сусідів. І через це знання бережеться їх, або ж з’єднується та співіснує з ними. І зовсім не буде дивним, як може осягти всі абсолютно душі, адже духовне не залежить від часу і місця, і немає там смерті.

Тіло та душа

Кожне тіло є нетерплячим і сповнене злості, бо його життєва сила – через кругообіг семи років голоду і семи років ситості.

І неодмінним законом є те, що роки голоду примушують забути роки ситості. І тіло знову і знову обертається між ними як камені, котрі обточує вода. І ще додалася загальна проблема, адже здається людині, що ближній перебуває в стані повного блага.

І це походить від того, що душа, в своїй основі, перетирається між добрим началом і злим началом, і крутиться між ними. Іноді легше робиться їй, коли оточує добре начало, а іноді додається їй лихо, коли оточує зле начало.

Осягнення знань в матеріальному й у духовному

Між тілом та душею різниця лише в тому, що в нього все, що відбувається з ним, обумовлено ним самим і природою, а в неї все, що з нею відбувається, обумовлено роботою і природою взаємозв’язку духовного та матеріального.

Є в духовному додаткове до матеріального. У матеріальному, де осягається дійсність навіть без того, щоб збагнути як що діє, – як осягає її те малятко малолітнє: незважаючи на те, що не знає сенсу речей, все ж не жуватиме щось, що завдає йому шкоду. Але в духовному не буде осягнено ніщо з того, що існує, перш ніж знатиме його стани та його результати. І якою мірою знає стани дійсності, тією ж мірою осягає саму дійсність і духовну дійсність, що навколо.

Розкриття дій Творця – в прихованні!

«І була я в нього вихованкою і втіхою день у день». І пояснили мудреці: повідомити, що напередодні днів Машіаха, коли приймають новонавернених, виходять їм назустріч майстри різних ремесел і кожен майстер втішається з ним. В свій перший день розкриває світло, другий – робить небосхил і так далі.  І це загалом шість днів творіння… І всі насолоджуються від припинення роботи в сьомий день, і в цей день дають святість та благословення світам. І це те, що сказали мудреці, що перед тими, хто приносять перші плоди, – всі майстри ремесел стоять перед ними. Тобто саме тоді, коли називаються «мудрецями». І зрозумій. Але майстри ремесел не стоять перед учнями мудреців, і зрозумій. Прийди й побач, наскільки велика заповідь в час її виконання.

Велич дня суботнього

Вона полягає в тому, що є в ньому благословення та святість для виправлення всіх будніх днів. І попри те, що здається, – має бути так, що виправлення залежить від днів роботи, а не від дня припинення роботи, коли не зробив жодної дії, – не так це, а саме благословенням та святістю суботи виправляються будні дні.

Ось, кожне виправлення, на перший погляд, потребує роботи. Але насправді сила Творця не проявляється в повноті, а лише в прихованні. Бо якщо забереться сила приховання зі світу, – відразу розкриється сама собою досконалість. Як коли хтось кидає посох свій до небес, посох летить вгору, тому що сила того, хто кинув його, злита з ним, і тому протягом всього підйому він належить до тієї сили, що його кинула. Також і потужність сили того, хто кидає, проявляється в той час. І навпаки, весь час його повернення, до падіння на землю, сила того, хто кинув, ніяк не належить до падіння, і посох сам повертається до первинного стану, без ніякої допомоги.

В тому ж плані і в усіх світах видні дії Творця. Але коли все повертається до досконалості, – не потрібно тоді ніякої дії та сили. Бо коли забирається сила, що утримує, тоді само повертається до свого кореня і досконалості.

І це сенс сказаного: «І припинив Всесильний в день сьомий… бо в цей день відпочив від усієї роботи Своєї…» Тобто, в цей день забрана була сила дії Творця від світу, яка протягом усіх днів творіння продовжувала діяти, усталити його в його формі, в якій існує. Але в сьомий день не діяла жодна сила, а облишила його, як написано: «І відведу руку Свою», і само собою вкарбована сила досконалості саме в цей день, щоб не діяла сила приховання тут. І зрозумій.

Осягнення властивості духовного

Так і осягнення властивості духовного, – у двох її видах розкриває її той, хто осягає.

а) – щоб не була жодним чином уявною;
б) – щоб не мав сумніву в сприйнятті її, як не має сумніву в тому, що сам він живе.

І назва руханіют (духовне) вказує також, що ототожнювали його з «руах» («дух», чи «вітер»). Попри те, що повітря не має ні краю, ні образу ані виду, все ж немає людини, котра сумнівалася б в його реальності, оскільки сам феномен її життя залежить від нього. Адже місце, звідки викачано повітря, якщо помістиш туди живу істоту, вона помре. Якщо так, реальність його очевидна, оскільки це – життя людини.

І з матеріального можемо зрозуміти духовне, бо сутність внутрішнього розуму подібна внутрішній сутності тіла, що зветься душею всякої плоті, яка є категорією сутності і з нею й її хісарон, як зазначено вище.

Також і внутрішня сутність розуму, що зветься розумною душею, – це також сутність, що має хісарон. І збагни це добре.

Адже створіння, таке, що відчуває своє існування, відчуває свої хісарони, в той час як тварини, яким цілком бракує цього розуму і не існує в тварині розумної душі та її внутрішньої суті, то відчуває через це свій хісарон в мірі, необхідній для тілесного існування. І тим, наскільки усталене відчуття хісарону, відміряється їй життєва сила, а якби не відчувала б свого хісарону, то не могла б живити себе аби продовжити своє існування, і помре. Більш за це, і те, наскільки вона виросте й буде здоровою, залежить від міри величини відчуття хісарону. Як матеріальне тіло, коли кожен здоровіший більше відчуває голод, і тому їсть більше, і, само собою, збільшується його кровопостачання і здоров’я.

Потреба в осягненні Створювача

Однак, поки що треба взнати, що то за хісарон, який відчуває розумна душа. І говорю тобі, що це хісарон осягнення її Створювача, бо вкарбовано в її природу сильне жадання знати свого Створювача і Творця. І це тому, що відчуває своє існування,-  і зрозумій. Означає це, що характеристики її сутності уготовані так, – шукати те, що вгорі.

Годі й згадувати, що цей хісарон не означено в ній як «осягнення її Створювача», а тягнеться вона до всього прихованого, і бажання її – знати речі надприродні і системи світобудови, і те, що в серці її ближнього тощо.

І це не належить до правила, про яке я писав вище, що внутрішнє це те, що не виходить за межі. Бо якщо так, не можна було б уявити хісарон осягнути щось інше, крім Творця, адже ясно, що лише це осягнення є внутрішнім хісароном і не зветься екстравертним. А от дослідження створінь є екстравертністю, спрямованою на ближнього, адже якби не було більше створінь у світі, наприклад, якби створена була лише одна людина, не мала б вона жодного прагнення осягнути інших.

Але осягнення Створювача – це хісарон душі, спрямований на саму себе, і це є її існуванням. Тобто, відчуває себе створеною. І збагни, і зрозумій, що всі її стани звертають її на це, і це є хісароном, який вона відчуває, – що зможе осягнути свого Створювача. І мірою її відчуття цього образу ми зможемо точно виміряти достеменно величину її самої, і збагни це добре.

Читати далі…

Також рекомендуємо: “Сутрість духовного осягнення“, “Рабаш про основу осягнення“, “Врата перевтілень“.