Рабаш про категорію “пам’ять” у внутрішній роботі

Барух Ашлаґ (РАБАШ)

Друзям моїм, Творець хай буде з вами.

… І може це і є пояснення того, що ми говоримо в молитві “Мусаф” на Рош а-Шана: “Щасливим є той чоловік, який не забуде Тебе, і людина, яка докладе зусиль в Тобі”. І треба зрозуміти, – якщо людина пам’ятає завжди Творця, – нехай благословиться, до чого ще треба докладати зусиль?

А в благословенні “Допомогою праотцям нашим”, що перед молитвою “Шмона есре”, ми говоримо: “Щасливим є той чоловік, який дослухається заповідей Твоїх, і Тору Твою та слово Твоє покладе на серце своє”. І треба зрозуміти:

1) треба було б йому сказати: “який буде дотримуватися заповідей Твоїх”;
2) що таке Тора і що таке “говоріння”;
3) до чого тут “покладе Тору на серце”, – “на розум” треба було б йому сказати.

Про “малхут, зіхронот, шофарот” пояснювали мудреці: “Малхут (царство)” – щоб поставили ви Мене царем над собою, “зіхронот (спогади)” – щоб з’являвся спогад про вас переді Мною. А від чого? Від “шофара (ріг для сурмління)”[1]. І треба зрозуміти феномен “зіхронот (спогадів)”, – чи не сказано: “Немає забування перед троном слави Твоєї”[2]? Коли так, – до чого тут говорити: “Щоб з’являвся спогад про вас переді Мною”? А також, – коли сурмлять, тоді Творець пам’ятає про нас, – як можна сказати таке? В матеріальному, коли людина спить, – через звук вона пробудиться, а як можна сказати таке про Творця, хай благословиться?

Проте, всі ці уривки і слова мудреців дають нам поради, як приліпитися що Творця. Бо всі недоліки, що є в нас, існують через те, що ми не відчуваємо Його величі.

Бо коли ми починаємо перевіряти, “що це за робота”, ми бажаємо відразу отримати все у вигляді внутрішнього світла. А вам відомо те, що внутрішнє світло світить саме тоді, коли є екран та відбите світло, – тобто чисті келім. Але четверта стадія отримує в категорії “світло, що оточує”, а це світло світить здалеку, як написано в книзі “Древо життя”.

Це означає, що навіть коли людина поки що віддалена від Творця, тобто немає в неї тотожності властивостей з Ним, вона може отримувати від світла, що оточує. І Арі писав, що світло, яке оточує, воно є більшим, ніж внутрішнє світло.

Це означає: як людина може отримувати в час, коли вона поки що віддалена? Лише коли вона збільшує значення і важливість світла, що оточує, – тобто з точки зору піднесеності Творця і важливості світла Тори, – тоді вона може отримати світіння здалеку.

Бо ми повинні вірити, що вся краса, котра є в створінні, вона – у внутрішній суті Тори. Але для віри треба докласти багато зусиль. І це пояснення сказаного: “Щасливим є той чоловік, який не забуде Тебе”. А як заслуговують на це? Тим, що “людина… докладе зусиль в Тобі”.

А щодо “в Тобі” є два пояснення:

1) “в Тобі”, тобто – в Творці, хай благословиться;
2) у Творці, який вбрався у двадцять дві літери Тори.

А також “Щасливим є той чоловік, який дослухається заповідей Твоїх”, – тобто який заслуговує на властивість “слух”. І навчає нас пораді, як заслужити цього, – за допомогою “Тори Твоєї і слова Твого”.

Інакше кажучи, – вірить, що вся Тора є словом Творця, тобто, як зазначено вище, коли “в Тобі” одягнене у двадцять дві літери Тори. І це треба покласти на серце, бо як відомо вам, говорив батько й учитель мій (Бааль Сулам), що розум лише обслуговує людину, а головне в людині – це серце.

І це справа “Малхут” (царства), – щоб поставили ви Мене царем над собою”, – тобто зробили б дію, від якої отримаємо враження. Це означає, що ми приймемо на себе владу “царства небес”. Але ми бачимо, що відразу ж після отримання ми забуваємо про це. Тому дають нам пораду: “Щоб з’являвся спогад про вас переді Мною”, тобто перед Творцем. Це означає, що вся пам’ять, що є в нас, має діяти лише аби пам’ятати Творця. Тобто, і “зіхронот” (спогади), – вони як “малхут”. Тобто, – ми повинні отримати враження.

“А від чого? Від “шофара”. Певно відомо вам, як Арі пояснював (значення) шофару, – як “шуфра де-Іма”, краса Біни. “Шуфра” означає “краса”. А “красу” пояснював мій батько й учитель, що це – категорія Хохми, яка походить від Біни, котра знову стала Хохмою. Бо коли людина вірить, що вся краса і важливість є в категорії “Хохма”, в котру включені всі насолоди, а єдине, чого бракує, це лише виправлень, – тоді добрі речі людина бажає пам’ятати.

Бо в природі людини забувати лише погані речі. Тому ми маємо вірити в усе, що уготовано для нас, тоді заслужимо категорії “пам’ять” і не забуватимемо Творця ані на мить, та удостоїмося добрих запису й підпису.

Від мене.

[1] Вавилонський Талмуд, трактат Рош а-Шана, 16:1
[2] З молитви Мусаф (додаткової) на Рош а-Шана.