Продовження. Третю частину читайте тут.
Єґуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
7) І з цього зрозумієш сказане мудрецями, що “стан “Шхіна в нижніх” є великою потребою”, і слова ці дуже дивують. Проте вони узгоджуються зі сказаним у згаданому мідраші, де порівнюється це з царем, у якого є палац, повний всякого добра, але немає у нього гостей, і звичайно ж, на гостей він сидить і чекає. А якщо не так, то від усієї підготовки немає жодної користі та йде в порожнечу.
І це схоже на притчу про великого царя, коли народився в нього син вже у старості. І дуже любив він сина, і тому від дня його народження думав про нього й планував. І зібрав він усі книги і найвидатніших мудреців царства, і влаштував для сина школу мудрості; і зібрав усіх будівельників визначних, і побудував для сина палаци насолод; а потім – усіх музикантів і співаків, та влаштував йому будинки співів; і зібрав найкращих кухарів та кондитерів з усього царства, які готували для сина кращі делікатеси світу і т.п.
І ось виріс син і змужнів, але він дурний і немає в нього бажання до знань, і сліпий він, не бачить нічого, і не відчуває краси будівель. І він глухий, і не чує голосу співаків і співачок. І він хворий на цукровий діабет, і не можна йому їсти нічого, окрім чорного хліба. І задосить ганьби, й люті.
І з цього зрозумій сказане мудрецями в уривку: “Я – Творець, у свій час прискорю”. І це роз’яснене в трактаті Сангедрін, 98: “Не удостояться – у свій час, удостояться – прискорю”. Тобто існують два шляхи досягнення згаданої мети:
– або самі звертають увагу, що називається шляхом повернення; і якщо удостояться цього, здійсниться їм “прискорю”, тобто немає для цього певного терміну, а як тільки удостояться – закінчиться виправлення;
– а якщо не удостояться звернути увагу, є інша дорога, яка називається дорогою страждань. Як сказано мудрецями в трактаті Сангедрін, 97: “Я ставлю над вами царя, такого як Аман, – і ви вимушено повертаєтесь до добра”. І це вже “у свій час”, бо на це є певний термін. І хочуть цим показати нам, що шляхи Творця – не наші шляхи. І тому не вийде у Творця, як у земного царя в наведеному прикладі, який клопотався і приготував стільки всього надзвичайного для свого улюбленого сина, а в результаті – журба йому від усього цього, і всі турботи й витрати даремно, все пішло в безодню, в лють і ганьбу.
Навпаки, всі дії Творця істинні та правильні, і не можуть бути шахрайством. Як сказали мудреці: “Не удостояться – в свій час”, – а те, що не зробить бажання, зробить час. В мірі написаного: “Чи слатимеш ти блискавки, і чи підуть вони, і скажуть тобі: “Ось ми”?” Бо існує шлях страждань, що здатен спокутувати грубе матеріальне, аж поки не зрозуміє, як підняти голову з ясел для худоби, щоб підняти її вгору, і піднестися, і зійти сходами щастя і людського успіху, тому що повернеться і зіллється зі своїм коренем, та й довершить задумане.
8) Відповідно до цього зрозуміймо, наскільки ми маємо бути вдячними нашим учителям, які передають нам свої духовні світла і віддають душі свої, аби дати благо нашим душам, що стоять посередині між шляхом тяжких страждань і шляхом повернення. Вони рятують нас від пекла, що страшніше смерті. Вони привчають нас іти до небес насолоди, до висоти вишуканості й приємності, яка є нашою долею, котра готова й очікує нас з самого початку. І кожен у своєму поколінні діє відповідно до сили світла його вчення та святості.
І вже сказали мудреці: “Немає покоління, у якому не було б таких, як Авраам, Іцхак та Яаков”. Однак ця божественна людина, рав Іцхак Лурія, трудився і передав нам знання, помноживши їх, і перевершив своїх попередників. І якби вмів я говорити пишномовно, то прославляв би той день, коли відкрилася мудрість його, майже як день дарування Тори Ісраелю.
Немає достатньо слів оцінити його святу роботу для нас тоді, як були двері осягнення замкнені на замки й засуви, а він прийшов і відкрив їх для нас таким чином, що кожен, хто прагне увійти всередину царського палацу, повинен мати лише святість і чистоту, – і піде, омиється, і поголить волосся, й одягне чистий одяг, аби постати перед Вищим царством, як належить.
І ось, ти знаходиш тридцятивосьмирічного, що перевершив своєю мудрістю святою усіх попередників, аж до ґаонів, і взагалі. І всі старці землі, звитяжці пастирства, друзі та учні божественного мудреця Рамака (рабі Моше Кордоверо), піднялися і стали перед ним, як учні перед учителем.
І також всі мудреці наступних поколінь до наших днів, всі без винятку, припинили користуватися книгами і працями, написаними до нього, чи то кабала Рамака, чи кабала перших або кабала ґаонів, і все своє духовне життя присвятили виключно злиттю з його священною мудрістю. І само собою зрозуміло, що не просто так заслуговують такої абсолютної перемоги, якої здобув цей батько мудрості, молодий роками.
Однак до скорботи сердець наших пощастило диявольській справі, і з’явилися труднощі на шляху поширення його мудрості серед святого народу, і поступово, крок за кроком, почали стримувати його. І в основному це через те, що слова його записувалися на слух, як він щодня викладав своїм учням, які були вже похилого віку, і були великими знавцями в осягненні Зогару і Тікуней Зогар. І здебільшого порядок його святих промов був відповідно до глибоких питань, котрі задавали йому, кожний на свою тему. І тому не передав він мудрість у придатному для використання вигляді, як у тих творах, що передували йому. І ми знаходимо у записах, що сам Арі прагнув навести порядок в темах. Дивись про це в розділі Статті Рашбі з коментарями “Ідра Зута”, з короткою передмовою рава Хаїма Віталя. І на додаток до всього був коротким час його викладання, тому що школа його проіснувала лише близько 17 місяців, як пояснене у “Вратах кругооборотів” (розділ 8 стор.49), тому що прибув з Єгипту у Цфат 5331 року, напередодні Песаху, а раву Хаїму Віталю було тоді 29 років, і року 5332-го перед суботою глави Матот-Масаей, першого Ава, захворів, а у вівторок тижня глави Дварім, п’ятого ава, помер до життя у світі прийдешньому.
І роз’яснено ще в розділі 8, стор.71/1, що на момент смерті заповів він раву Хаїму Віталю, щоб не навчав він мудрості інших, хоча йому самому було дозволено займатися таємно. А іншим абсолютно заборонив займатися нею, бо сказав, що не зрозуміли вони мудрість, як годить. І в цьому причина, з якої рав Хаїм Віталь не систематизував записи, а залишив їх невпорядкованими. І тим більше не пояснив зв’язку між темами, щоб не було це, неначе навчає інших. І тому ми вчимося в нього великої обережності поводження з тим, що відомо знавцям, як у праці Арі.
А той порядок, який ми знаходимо у працях Арі, був зроблений третім поколінням, у три різні періоди часу трьома укладачами. Першим з укладачів був мудрець рав Цемах, який жив в один час з равом Азулаєм, котрий помер у 5404 році. До нього в руки потрапила велика частина праць, з якої він склав багато книг. Найбільш важлива з них – книга “Адам яшар”, у якій він зібрав усі основні тлумачення, що знаходилися в нього. Але частина книг, складених ним, загублена. У вступі до своєї книги “Коль ба-рама” наводить він весь перелік книг, котрі впорядкував.
Другим упорядником є його учень мудрець рав Папріш, який зробив внесок набагато більший, ніж його рав, оскільки до його рук потрапила частина праць, яка була в рава Шмуеля Віталя (сина Хаїма Віталя). З них він склав багато книг, найбільш важливими з яких є книги “Древо життя” та “Плід Древа життя”, що включають в собі велику мудрість у повному розумінні.
Третім упорядником був мудрець рав Шмуель Віталь, син рава Хаїма Віталя, який був великим і відомим мудрецем. Зі спадщини свого батька він склав книгу “Вісім врат”.
Ми бачимо, що кожен з укладачів не мав усіх праць, що викликало в них великі труднощі при укладанні тем, котрі були зовсім не призначені для тих, хто не мав справжніх знань у Зогарі та Тікуней Зогар, і тому малим було число тих, хто піднімався.
Також рекомендуємо: “Врата перевтілень“, “Бааль Сулам про паняття “Творець, світло Його та Ісраєль єдині“, “Рабаш про порядок внутрішньої роботи“.