Продовження. Другу частину читайте тут.
Єґуда Ашлаґ (Бааль Сулам)
5) І з цього зрозумієш те, що написано в Зогарі, що завдяки цій книзі вийдуть сини Ісраелю з вигнання, а також і в багатьох місцях, що лише тільки через розповсюдження мудрості кабали в лавах народу удостоїмося повного визволення. І так сказали кабалісти: “Світло, що в ній, повертає до добра”. І роз’яснили це з чітким наміром вказати нам, що лише світло, що криється в ній, як золоті яблука в срібній оправі, є тим чудодійним засобом, здатним повернути людину до добра. Індивідуум та народ виконають призначення, задля якого створені, лише осягненням внутрішнього змісту Тори та її таємниць. А досконалість знання очікує на нас з приходом праведного Машиаха. Однак сказано: “Дає мудрість мудрим”, а також: “І в серце кожного мудрого серцем дав Я мудрість”. Тому ми потребуємо спершу великого розповсюдження мудрості кабали в народі, щоб бути гідними мати користь від праведного Машиаха, і тому залежать поширення мудрості кабали та прихід праведного Машиаха одне від одного, і зрозумій це добре. І якщо це так, зобов’язані ми відкривати школи й писати книги, щоб прискорити поширення мудрості серед народу. І не було цього в попередні часи через побоювання, що доєднаються недостойні учні, як ми вже пояснили вище. І тому було це основною причиною тривалості нашого вигнання через численні гріхи наші до сьогоднішнього дня.
Як сказано мудрецями: “Не прийде Машиах, син Давида, інакше, ніж в поколінні, що повністю достойне”, – тобто, коли всі будуть вільні від гонитви за пристрастями та почестями. І тоді можна буде заснувати доми навчання в народі, аби готувати його до приходу Машиаха, сина Давида. “Або в поколінні, повністю грішному”, тобто в такому поколінні, коли “його обличчя – як пика собаки, і тими, хто бояться гріха, гребуватимуть…, і мудрість мудреців смердітиме…”. І тоді – навпаки, можна буде зняти посилену охорону, і кожен, хто залишиться в домі Яакова, і серце його б’ється задля осягнення мудрості та призначення, – “святий” буде сказано йому, і прийде, і вчитиметься, бо немає вже побоювання та остраху, що може раптом не встояти у своїх гідностях і піде й торгуватиме нею на базарі, бо вже не буде покупця з усього народу, і вже мудрість упосліджена в їхніх очах так, що не зможе дістати за неї ні приваб, ані почестей. І тому кожний, хто бажає увійти, – прийде й увійде, і багато хто блукатиме, і збільшиться знання в усіх тих, хто вартий його, і цим удостоїмося незабаром приходу праведного Машиаха і викупу душ наших якнайшвидше в наші дні, амен.
І відповідно до сказаного відвів я від себе серйозне звинувачення в тому, що наважився в порівнянні з усіма моїми попередниками розкрити у своїй книзі основи мудрості, зазвичай прихованої, яку ще не пізнала ні одна людина, – тобто сутність десяти сфірот з усіма їх законами, зі (світлами) прямим і відбитим, внутрішнім і навколишнім, і сутність зіткнення, і сутність стоншування, – те, що автори, які передували мені, навмисно розкидали тут і там тонкими натяками так, щоб людина недостойна не змогла зібрати їх. Тоді як я, у світлі Творця, що осяяло мене, і за допомоги учителів моїх зібрав все і розкрив досить ясно, за їх духовним характером, вище за місце й вище за час. І могли б пред’явити мені велику претензію, так чи інакше: чи немає тут доповнень до сказаного моїми вчителями? Адже самі Арі і Хаїм Віталь, а власне, і справжні укладачі і коментатори їхніх праць, могли б розкрити і ясно роз’яснити сказане ними, як це зробив я. І якщо ти можеш сказати, що їм було розкрито, – то хто такий цей укладач (для якого, звичайно ж, було б величезною честю бути прахом і попелом під їхніми ногами), щоб сказати, що його уділ, котрий дарував йому Творець, більший за їхній уділ?
Однак, дійсно, я нічого не додав до моїх учителів, і не відкрив нічого нового. Як ти побачиш у посиланнях при складанні, все, сказане мною, вже записано і описано у “Восьми вратах”, у “Древі життя” і в “Передмові врат” Арі. І я не додав до цього жодного слова, але вони мали намір приховати сказане, і тому розсіяли це всюди, – дещо тут і дещо там. І це тому, що все покоління ще не було все грішним, і необхідна була надзвичайна обережність. Тоді як у нас, завдяки численним гріхам нашим, здійснилося все, передбачене мудрецями про прихід Машиаха, що в такому поколінні знову не буде страху перед розкриттям мудрості, як ми вже говорили вище. І тому слова мої відкриті і впорядковані.
6) А тепер, сини, слухайте мене, дійсно мудрість назовні співатиме і ось, зараз, з вулиць закликає до вас: «Хто за Творця, до мене!». Я не марна річ для вас, бо я – життя ваше і довголіття ваше, бо не створені ви повертатися після роботи зі збіжжям та картоплею, ви та віслюки ваші до одних ясел. І як не може бути призначенням віслюка обслуговувати всіх віслюків, що живуть з ним у світі, так не буде метою людини обслуговувати всі тіла створінь, її сучасників, – тіла тваринні. Але призначенням віслюка є служити людині, яка вища за нього, щоб приносити їй користь. А призначенням людини є служити Творцеві і довершувати Його задум, як сказав бен Зума: «Усі ці створені лише тільки, аби обслуговувати мене, а я – служити Господарю своєму», і говорить: «Все, що зробив Творець – заради себе», бо Творець прагне і жадає досконалості нашої, як сказано в Берешит раба, 88, про створення людини такими словами: «Ангели сказали перед Ним, що є людина, що згадуєш про неї, і син людський, що визначаєш його, – напасть ця навіщо Тобі?». Сказав їм Творець: «Якщо так, то дрібна й велика худоба навіщо?.. На кого це схоже? На царя, в якого був палац, повний всякого добра, і немає в нього гостей. Яка втіха цареві, що наповнив…». Відразу сказали перед Ним: «Творцю, Пане наш, наскільки могутнє ім’я Твоє на всій землі, роби те, що бажано Тобі!». На перший погляд маємо взяти під сумнів це іносказання, адже дійсно, існує та стоїть цей палац, сповнений всякого добра, в наші дні. То насправді, мали б ми наповнити його гостями вщерть. Проте істинні ці слова, адже ти бачиш, що не мали претензій ангели ні до кого зі всіх створінь, які були створені в перші шість днів творіння, крім як до роду людського. А його ж створено за образом Всесильного, і складається з вищих і нижніх разом. Тож ангели, що побачили це, дійсно здивувалися й збентежились: як духовна, чиста та ясна душа, прийде з верхів’я світу та увійде в це нечисте тваринне тіло й житиме разом з ним? Отже вразилися: “напасть ця навіщо Тобі?” І на це була дана їм відповідь, що вже здавна є замок, повний всякого добра, але порожній він, без гостей. І щоб заповнити його гостями, нам вже потрібна людина, що складається з вищого і нижнього разом. І з цієї причини необхідно було, щоб чиста душа одяглася в “напасть” брудного тіла. І негайно зрозуміли вони це і сказали: “Зроби так, як добре Тобі”.
І знай, що цей палац, повний всякого добра, вказує на всі блага і насолоду, заради яких Він створив створіння. Як сказано мудрецями: “…у звичаї Доброго – давати добро”. Тому створив світи, щоб принести задоволення створінням. А оскільки відносно Творця немає минулого й майбутнього, потрібно зрозуміти, що відразу ж, як задумав Він створити створіння і дати їм насолоду, з’явилися і втілилися перед Ним вони і все їхнє наповнення благом і насолодою разом, як було Ним задумано.
Як наведено в книзі Арі “Бажання моє в ньому”, відомо, що всі вищі і нижні світи включені до Нескінченості, ще до скорочення, в таємниці “Він та ім’я Його єдині”. А скорочення, котре є коренем світів АБЄА, обмежених нашим світом, відбулося із сукупності коренів самих душ, через їхнє бажання якомога більше уподібнитися Творцеві, що є злиттям. А роз’єднання та злиття в духовному неможливі інакше, як у мірі подібності чи відмінності властивостей.
Внаслідок того, що хотів Творець дати насолоду створінням, неодмінно вкарбоване в тих, котрі отримують, бажання отримувати насолоду, і тим самим їхні властивості стали відмінними від Творця, тому що немає абсолютно у Творця цієї властивості, адже від кого Він отримає? І для виправлення цього зроблене скорочення й обмеження до створення цього світу, до реальності облачення душі в матеріальне тіло, щоб перебуваючи в ньому, займаючись Торою і духовною роботою на віддачу Творцеві, повернулася властивість отримання до об’єднання із наміром заради віддачі.
У такій мірі, як написано: “І злитися з Ним”. Тоді уподібнюється властивість з Творцем, де тотожність властивостей означає злиття в духовному, як сказано. І коли повністю закінчиться злиття в усіх частинах душі, повернуться світи в стан Нескінченності, як було до скорочення.
“І в землі своїй удвічі успадкують” (Єшаягу, 61:7), тому що зможуть тоді повернутися і отримати всю насолоду і благо, вже вготовані їм у світі Нескінченності, як було сказано. А на додаток до цього, оскільки вже готові до істинного злиття, без будь-якої розбіжності властивостей, бо вже й отримання у них буде не заради власного задоволення, а щоб зробити приємність Творцю, виходить, що уподібнюють властивість віддачі з Творцем. І вже докладно описав я це в книзі Панім Меїрот у-Масбірот.
Також рекомендуємо: “Іноді називають духовне ім’ям нешама“, “Зогар про чоловічу та жіночу властивості“, “Робота в серці“.