Продовження. Шістнадцяту частину читайте тут.
Хаїм Віталь
Вступ чотирнадцятий
Невелика передмова щодо кругооборотів
(106) Знай, що незважаючи на те, що в багатьох місцях у нас написано, що хтось перетворюється в когось, а потім ще в когось тощо, не помиляйся, кажучи, що завжди перевтілюється сама перша душа. Але справа в тому, що деякі корені без кінця діляться на душі людей. І в одному корені з них є кілька іскор душ, – без кінця, – а в кожному кругообороті виправляється кілька іскор з них. Ті душі, які не виправились, повертаються у втілення для виправлення. А ті, які вже виправилися, – не втілюються, а піднімаються і перебувають на їхньому ступені.
(107) І з цього зрозумій те, що розказано тобі про Надава і Авігу, які перевтілювалися кілька разів. І, як роз’яснено про уривок: “Нехай дух, який на тобі, буде на мені подвійно”, Надав і Авігу були спочатку в Еліягу, благословенний він, а потім були в Еліші, – окрім кількох кругооборотів. А справа в тому, що Надав і Авігу – в корені це одна душа, і “підвішені” в них душі, – окремі іскри, – без кінця. І в кожному кругообороті були виправлення деяких іскор та частин цього кореня. А іскри, які ще не виправилися, були тими, про які просив Еліша, (бажаючи) забрати їх у Еліягу. Бо ті, що виправлені, піднялися на свій, гідний їх ступінь. Еліша був змішаний з двох властивостей: адже незважаючи на те, що основа іскри його душі, як роз’яснили ми, була від кореня праведника Йосефа, водночас вона була змішана з коренем Надава і Авігу, які (походили) від властивості Каїна. І, як ми повідомили тобі, (він) названий Елішею, що вказує на написане про Каїна: “До Каїна і до його пожертви не благоволить”[1] через гріх. В Еліші був виправлений гріх Каїна, (і він був) названий Елішею, бо Святий, благословенний Він, йому благоволив та прийняв його. І букви (слів) “не благоволить (לא שעה)”, перевернулися і обернулися словами “До мене (Всевишній) благоволіє”, – “Елі-шаа (אלי שעה)”[2]. І через те, що спочатку була в нього іскра з кореня Каїна, хотів, щоб також іскри Надава і Авігу з’єдналися з ним, як написано: “Нехай дух, який на тобі, буде на мені подвійно”. І удостоївся[3] їх в силу тієї іскри Каїна, яка була в ньому спочатку. А з цього проведеш аналогію і зрозумієш про всі кругообороти у світі, бо немає буквально тих перших кругооборотів, але це властивість їхніх іскор, які не виправлені спочатку.
Вступ п’ятнадцятий
У ньому буде роз’яснено причину, чому ми знаходимо (в Торі) великих праведників, які є синами великих грішників.
(108) Як Авраам, котрий був сином Тераха, великого жерця, що робив статуї (ідолів) для продажу усьому світові та розбещення (людей). І з цього буде зрозуміло, чому кліпот настільки пристрасно бажають ввести у гріх людину, – до того, що (грішники) викликали руйнування Храму, вигнання в середу язичників (гоїм) Шхіни Його благословенної, і розсердили Всевишнього, який створив їх. І пізнай таємницю цього. Внаслідок гріха Адама Рішона впали всі душі у глибини кліпот. Так ось кліпот – це залишки нечистоти та відходів, вибрані зі святості після смерті царів Едома, як роз’яснено у нас[4]. І ці кліпот самі по собі називаються ім’ям “ступінь смерті”. Але святість – це живий Творець (Елокім хаїм) та Цар світу. І тому вони переслідують святість, яку називають життям, щоб підживлюватися і оживлятися від неї. А коли немає святості в них, вони вмирають, і немає у них існування та достатку. Тому вони прагнуть святості і спокушають душу святої людини. У такому разі (вони) завдають святості і тій душі (шкоду тим), що забирають (душу) у своє володіння, і вони живуть і живляться через це. Внаслідок цього свята душа не може дізнатися, що вона з місця святості. (Але) оскільки благословенний Творець передбачив у думках Своїх, що не буде відкинутий від нього знедолений, – навіть мала іскра святої душі, – то з місця святості Його благословенного наділяє достатком (кожну). І протягує живлення до тих душ, які знаходяться всередині цих кліпот, а від цього блага наділяються також і кліпот. Тому, подібно до того, хто клопочеться і турбується про своє харчування, (кліпот) прагнуть спокусити людину. Але ж не зневажають злодія за те, що краде для наповнення своєї душі (нефеш), оскільки він голодний!
(109) Так ось, коли руйнується Храм святості, – виганяється Шхіна в кліпот. Відповідно до цього у душ, які вигнані в їхнє середовище, немає сили та можливості вийти з них, оскільки (душі) ущербні у своїх гріхах. І тому про Шхіну Його благословенну сказано, що Всевишній, Бог наш, вогонь пожираючий, входить між ними (тобто між кліпот), щоби зібрати ці іскри душ, замкнених усередині них, відбирає та піднімає їх до місця святості, оновлює та опускає їх в цей світ у тілах людей. І з цього добре зрозумій таємницю вигнання Шхіни. І з дня руйнування Храму (продовжується) ця робота Його благословенного, допоки не зможе робота Його зібрати всі душі, що впали в кліпот нечистого Адама і примішані до нього від рош і до раґлаїм. І доки не закінчить збирання навіть тих, що впали до раґлаїм, не розкриється Машиах і не буде звільнений Ісраель. Як роз’яснено у нас у Зогарі, глава Пкудей, (поняття) “Коли ноги прийдуть до ніг”[5] відповідає написаному “І стояли ноги Його в той день на Оливній горі”[6]. Однак Шхіна збирає їх (душі) лише завдяки діянням нижніх та їхнім молитвам у таємниці (уривка): “Дай силу Всевишньому”. І відповідно до межі дій нижніх, – така ж межа виведення цих душ та іскор. І якби весь Ісраель повернувся до повного каяття, була б сила в Шхіні благословенної вивести всі душі звідти в одну мить. Але наші гріхи виснажують силу Її, – як сказано в Писанні: “Ослабла твердиня, що породила тебе”. І коли зможуть душі вийти звідти, тоді і Шхіна благословенна вийде звідти. І видалиться життєвість кліпот, і помруть вони, і все зло буде знищено, подібно до дима. І це таємниця уривка: “Винищить смерть навіки…”. Бажаю сказати, що кліпот, звані смертю, можуть бути і будуть винищені в одну мить через вихід з них Шхіни благословенної, і всіх іскор та душ, що перебувають серед них.
(110) І повернемося до питання про те, що Шхіна, будучи всередині (кліпот), змушена (віддавати), щоб (душі) отримували харчування, благо і життєвість. Шхіна вигнана в них (в кліпот) лише через душі, і тому все устремління їх (тобто кліпот) – притягнути душі всередину себе і не давати їм вийти, щоби (кліпот) могли завдяки ним жити та годуватись. Так ось, якою є велич і цінність душі, – така величина і значення достатку, що притягується до них. І тому деякій особливо цінній душі вони не дозволяють вийти з них, а все їхнє прагнення – забруднити і осквернити її, як і все, що приходить до них, аби утримувати її у себе постійно. А іноді вони бояться: можливо, якийсь великий праведник виконає якусь велику заповідь і зможе вивести цю душу з них, та притягне її при виливі свого сімені разом із своєю дружиною у святості. І тому коли вони бачать якогось абсолютно зіпсованого грішника, докладають багато старань і клопочуться перед Всевишнім, благословенний Він, про цю душу, для внесення її в брудну краплину його сімені, щоби завдяки цьому зіпсувати цю душу більше, ніж спочатку, і пошкодити її зовсім. І через це повертають її собі дуже неповноцінною, і вона не виходить з їхньої (влади). Так ось, передбачив Святий, благословенний Він у думках Своїх, щоб не був відкинутий від Нього відринутий, і зокрема, – ця чиста і чудова душа. І тоді (Він) погоджується з ними і вводить її у місце цього грішника. А оскільки (душа) виходить завдяки ним, Святий, благословенний Він, допомагає їй, і вона повстає з попелу спалених гріха та скверни. І підготовлена в своїх діяннях як обмита перлина, що виявляє чистоту свою на очах усіх. І мало того, що ця душа виправлена, але також і батько, що породив її, завдяки сину своєму удостоюється і повертається в каятті. Подібно до того, як пояснили ми щодо Йова, який був перевтіленням Тераха, отця Авраама, котрий повернувся завдяки своєму синові Аврааму. І Святий, благословенний Він, так обдурив кліпот, бо передбачив у думках (Своїх), що не не буде відкинутий від Нього відринутий.
[1] Досл.: “не звернув уваги”.
[2] Також можливий переклад: “Творець мій благоволить”.
[3] Можливий переклад: “очистив”.
[4] У кабалі – процес з’ясування келім, іскор та світла у світі Ацилут після розбиття мелахім, що залишає кліпот у світах БЕА.
[5] “Кад матав раґлін бе-раґлін (כד מטו רגלין ברגלין)”. У кабалі цей вислів означає остаточне виправлення всього створіння і пояснюється як зрівняння точки закінчення світу Ацилут з точкою закінчення світу Адам Кадмон. При цьому світи БЄА поглинаються святістю Ацилута, стаючи його невід’ємною частиною.
[6] Див. Зогар, главу Пкудей, п.п.737-739.
Читати далі…
Також рекомендуємо: “Передмова до книги Панім меїрот у-масбірот“, “Рабаш про рівень виправлення людини“, “Бааль Сулам про поняття “Творець, світло Його та Ісраель єдині“.