Книга «Зоар для всех» («Зоар ле-Ам») – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Лішма

zhemchuzhiny-mudrosti

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам), Барух Ашлаг (Рабаш)

Шаматі. Стаття 20

Почуто в 1945 р.

«Лішма» — це намір заради Творця, і щоби досягти наміру лішма, людина повинна удостоїтися допомоги з висі у вигляді вищого світла. І не в змозі розум людський зрозуміти, — як це можливо. А лише ті, хто вже удостоїлися цього, — знають та кажуть іншим: «Спробуйте і побачите, який прекрасний Творець».

Тому, коли людина готується прийняти на себе духовні закони, що називається «тягарем влади небес», це її рішення має бути абсолютним, — тобто повністю на віддачу, а не на отримання. І якщо людина бачить, що не всі її бажання (духовні органи) згодні з цим рішенням, — немає нічого, що могло б допомогти їй, крім молитви, коли б в молитві вилила Творцеві всі сподівання серця свого, просячи допомогти їй в тому, щоби її тіло погодилося стати рабом Творця (тобто його бажання погодилися уподібнитися до бажань Творця).

Але не говори, що оскільки «лішма» — це подарунок згори, то марними є всі зусилля людини та всі здійснювані нею виправлення у спробах досягти віддачі, якщо все залежить лише від Творця. Адже саме на це і сказано мудрецями: «Не має людина права звільнити себе від цієї роботи, а зобов’язана досягти такої власної вимоги і прагнення до «лішма», яке б стало молитвою, адже без молитви неможливо цього досягти».

Однак не може народитися в ній справжня молитва, поки не зрозуміє, що без неї неможливо досягти «лішма». Тому за допомогою всіх зусиль, які вона докладає, намагаючись досягти «лішма», виникає в ній справжнє бажання (виправлене клі) отримати цю властивість віддачі. І вже після всіх її дій вона може прийти до цієї молитви, тому що бачить, що всі її зусилля ні в чому не можуть їй допомогти. Лише тоді народжується в ній справжня молитва з самої глибини її серця, а Творець чує цю молитву і дає їй в подарунок властивість віддачі — «лішма».

Необхідно також знати, що набуваючи властивості «лішма», людина вбиває свій егоїстичний намір «заради себе», званий «зла основа», тому що зла основа означає «отримання заради себе». А отримуючи властивість віддавати, людина анулює цей намір «заради себе». І так вона вбиває свій егоїзм, — тобто вже більше не використовує свій намір «заради себе». А ставши незатребуваним і втративши свою роль, він перетворюється на мертвого.

Але якщо людина дасть собі звіт, — а що ж вона придбала в результаті всіх своїх зусиль, то побачить, що не так вже й важко поневолити себе Творцеві, з двох причин:

1) адже, так чи інакше, бажаючи того чи ні, вона все одно зобов’язана працювати в цьому світі;

2) однак, якщо вона працює «лішма», — заради Творця, — то отримує насолоду від самої роботи.

І з цього приводу згадаємо приклад Магіду з Дубни, який пояснює фразу: «Але не Мене закликав ти, Яків, бо тяжився ти Мною, Ісраель», — адже людина, що працює на Творця, відчуває під час своєї роботи не тяжкість, а насолоду й натхнення. Але той, хто працює з іншою метою, не заради Творця, не може прийти до Нього з претензіями: чому Творець не допомагає йому під час його зусиль, посилаючи силу та натхнення? Адже він працює заради іншої мети. А лише до того, заради кого він працює, він може звертатися зі скаргами аби дав йому енергію та насолоду під час роботи. І про таку людину сказано: «Нехай подібними до них будуть боги їхні та всі, хто покладається на них» (Псалом 115).

Але не дивуйся, — чому в той час, коли людина приймає на себе владу Творця, — тобто бажає працювати заради Нього, — вона не відчуває ніякої наснаги й натхнення, відчуття життя та насолоди, щоби все це зобов’язало її взяти на себе намір «заради Творця». А навпаки, — людина зобов’язана прийняти цю умову «заради Творця» проти свого бажання, не відчуваючи від цього нічого приємного, коли тіло абсолютно не погоджується на таке рабство, — чому в такому разі Творець не дає людині приємне відчуття?

А вся справа в тому, що це величезна допомога з боку Творця, адже якби егоїзм людини був згоден з наміром «заради Творця», людина ніколи б не змогла досягти «лішма», а назавжди залишилася би в намірі «заради себе». Подібно до того, ніби крадій біжить перед натовпом й голосніше за всіх кричить: «Тримайте крадія!»,  і зовсім незрозуміло, — хто крадій, аби зловити його та відібрати крадене. Але коли крадій, тобто егоїзм, не відчуває нічого приємного в намірі «заради Творця», і не готовий прийняти на себе Його владу, то тіло привчає себе працювати проти бажання, і тоді є в людини засоби, які здатні привести її до наміру «заради Творця » аби її метою було лише одне — завдати насолоди Творцеві.

Раніше всі її зусилля були проти бажання, а коли вже привчила себе працювати на віддачу, «заради Творця», то досягає насолоди від самої роботи. І це означає, що і її насолода — також Творцеві.

Також рекомендуємо: «Хто свідчить про людину«, «Рабаш про порядок внутрішньої роботи«, «Твердиня, оплот спасіння мого«, «Іноді називають духовне іменем «нешама«.

Оставьте комментарий

Чтобы оставить комментарий, заполните форму.
*Все комментарии проходят модерацию.

Вы можете использовать HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>