Книга «Зоар для всех» («Зоар ле-Ам») – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Хто свідчить про людину. Частина друга

свет2

Від редакції: Основою руху у будь-якій справі, а особливо — в духовній роботі, є потреба й прагнення, воля до реалізації замисленого. Цей стан визначається в кабалі словом «хісарон». Оскільки природний хісарон до духовного в людині явно не виражений, зусилля з розвитку такої потреби — основна умова духовного росту. І головним  інструментом, за допомогою якого досягається цей розвиток, є молитва.
Продовження  статті Рабаша у перекладі Михайла Гонопольського. Першу частину статті читайте тут.

Барух Ашлаг (РАБАШ)

1985, стаття 37

І з цього зрозуміємо те, що сказали кабалісти (Тааніт[1], 2, 71): «Любити Творця вашого і служити Йому всіма серцями вашими». Що це за робота, яка в серці? Можна сказати, що це молитва. Але треба зрозуміти, — чому вилучили (поняття) «молитва» з простого сенсу? Адже в звичаях світу —  воно так, що коли людина бажає чогось від іншого, аби дав їй, вона просить в нього вустами, як написано: «Бо Ти чуєш молитву кожних вуст». Тож чому сказали, що молитва зветься «роботою в серці»?

Проте, сказано вище, — «молитва» називається хісарон. І ніякий хісарон не виявляється у вустах людини, бо відчуття її пізнаються в серці. Тому, якщо людина не відчуває хісарону в серці, те, що випускає з вуст, — не враховується. Бо, скажімо, й насправді бракує їй того, чого вона просить вустами. Але наповнення, яке вона просить, повинно увійти до місця хісарону, яким є серце. Тому сказали кабалісти, що «молитва має бути з глибини серця», а значення (виразу) «з глибини серця», — що все серце відчуватиме хісарон, те, що людина просить.

Як відомо, «світло та клі» називаються «хісарон і наповнення». І світло, яке є наповненням, ми відносимо до Творця. А клі, яке є хісароном, — ми відносимо до створінь. Якщо так, — людина має приготувати клі, аби Творець надав туди світло. Інакше не буде місця для світла. Тому в час, коли людина просить Творця, аби допоміг їй, щоб змогла вона спрямовувати свої дії наміром «заради віддачі», — з’являється тіло і питає її: «Для чого ти молишся цією молитвою, — чого тобі бракує без цього?».

Тому нам треба вчитися і студіювати книги, які говорять про необхідність роботи у віддачі, доки людина зрозуміє і відчуватиме, що якщо не буде в неї цього клі, — вона нездатна заслужити, щоб увійти у святість. І не дивитися на загал, де говорять, що головне — це практична дія, і тільки тут треба докласти всю енергію. Що виконання заповідей і встановлення часів вивчення Тори, — те, що ми робимо, — цього вже достатньо для нас.

А треба робити всі дії Тори і заповідей для того, щоби вони привели нас до наміру заради віддачі. А потім, коли вже є в людини повне розуміння, наскільки це необхідно для неї, — працювати заради віддачі, — і (коли) відчуває біль і страждання від того, що немає в неї цієї сили, тоді називається, що є в неї вже про що молитися, — про роботу в серці. Бо серце відчуває те, чого бракує йому.

Тоді на цю молитву приходить відповідь. Тобто, — дають людині згори цю силу, і вона вже може спрямовувати намір на «заради віддачі». Бо тоді є вже в неї світло і клі. Але ж що має людина робити, коли після усіх зусиль, що старалася і трудилася, все ж таки, ще не відчула від того, що не може віддавати, хісарон в аспекті болю і страждань? Тоді є порада, — просити в Творця, щоби дав їй клі, яке зветься «хісарон до того, чого не відчуває», — і вона, наче втратила свідомість, і немає в неї ніякого болю від того, що не може віддавати.

Виходить, людина може горювати та відчувати страждання від хісарону через те, що немає в неї хісарону, — тобто що не відчуває, наскільки вона віддалена від святості, і груба — до цілковитої матеріальності. І не розуміє, що життя, яким вона живе, та прагне наповнити матеріальні потреби, — не має воно більшої вагомості, ніж в решти тварин, на яких вона дивиться. І якби звернула б людина увагу, — наскільки вона є подібною до них, з усіма їхніми потягами, (то пізнала би, що) немає іншої різниці, як тільки в хитрості, яка є в людини, — коли може використовувати іншого, а тварини не настільки розумні, аби могли б використовувати іншого.

І буває іноді, що навіть коли людина вивчає Тору і виконує заповіді, — не в змозі вона згадати в час виконання заповіді, чи в час, коли вчить Тору, що треба набути зв’язку з Творцем від того, що займається Торою та заповідями. І вони здаються їй неначе порізненими речами, — тобто Тора і заповіді — це одна річ, а Творець це для неї — щось інше.

І якщо людина сумує про те, що немає в неї ніякого відчуття хісарону, — що вона тим схожа на тварин, — це також зветься «робота в серці». І це називається «молитва». Іншими словами, через це почуття суму вже є в неї «місце» отримати наповнення від Творця, — щоби дав їй відчуття хісарону. А воно — є клі, і Творець може наповнити це клі світлом.

І цим зрозуміємо те, що ми запитували, — чому молитва, вона — в серці, а не в устах. Бо молитва зветься «хісарон». А про нього не можна сказати, що є в людини «хісарон в устах», а хісарон — це чуття серця.

А тепер маємо ми з’ясувати, який сенс того, про що ми запитували, — що сказано: «Заслуги й прогріхи викарбувані на кістках», і з кісток людина може чи встати у воскрешенні, чи, — хай омине! — ні. І Зогар уподібнює кістки, які є білими, тим, що вони схожі на Тору, яка є «чорне на білому», і чорне — це категорія пітьми, а біле — це категорія світла.

І треба пояснити питання кісток, — те, що вони білі, і тому  записані на них заслуги та прогріхи. Отже, в справі роботи на Творця маємо пояснити, що те, що людина займається Торою і заповідями, — це зветься «кістка» (також — «сутність» (івр.). А головне в Торі і заповідях це категорія «біле». Бо те, в чому немає хісарону, називається «біле». І оскільки до дій, які виконує людина, немає чого додати, бо про це сказано: «Не додавай і не віднімай», — тому звуться її заняття Торою і заповідями словом «кістки». І вони білі, і на них викарбувані заслуги і провини людини.

Але ж якщо людина робить потім перевірку своїм діям:

- на якій «причині» вона будує свою основу, тобто, що то за причина, яка зобов’язує її займатися Торою і заповідями, і що то за намір, який вона зосереджує під час виконання дій;
— чи намагається вона бачити, — чи й насправді вона виконує свої дії «в ім’я небес», — тобто аби надати насолоду Творцю,

тоді людина може бачити правду, — що перебуває вона в тій же природі, що й народилася, яка зветься «отримує заради отримання», і не бажає займатися Торою і заповідями без жодної оплати.

А справжня причина того, що людина не може вийти зі своєї природи, — це через те, що вона не бачить необхідності  у зміні своєї натури, що відбита в ній та яка зветься «себелюбство», і в прийнятті на себе любові до ближнього, аби прийти до любові до Творця. Бо людина відчуває, що бракує їй любові від оточення, в якому вона перебуває. Тобто, щоби родина любила її, і мешканці її міста тощо. І який зиск вона матиме з того, що любитиме Творця? І, також, — який зиск вона матиме з того, що любитиме своїх товаришів? Чи ж не дивиться людина завжди на прибутки в тому, що стосується любові до себе? Тому, — як вона може звільнитися від цієї любові?

А якщо людина запитає себе: чому вона виконує Тору і заповіді в аспекті практичної дії, і скрупульозна у всіх їхніх деталях й подробицях, то вона пояснить собі, що це ж вона набула властивості віри через виховання. Бо за методикою  виховання, починають наставляти людину займатися Торою і заповідями «ло лішма», як пише Рамбам[2] (завершення «Гілхот тшува»[3]). Виходить, що прийняла на себе (обов’язок) вірити в Творця та виконуватиме святу роботу, а натомість вона отримає платню в цьому світі та в світі прийдешньому.

І тому кажуть людині, що справжня робота це вірити в Творця, який дав нам виконувати Тору і заповіді. І за допомогою цього удостоїмось прийти до тотожності властивостей, яка зветься «злиття з Творцем». Мається на увазі, що людина має вийти з себелюбства, і прийняти на себе любов до ближнього. І в мірі, в якій вийшла з себелюбства, — в цій мірі вона може удостоїтися повної любові. Інакше людина перебуває у відокремленні, як сказав (Бааль Сулам) у (коментарі) «Сулам» («Передмова книги Зогар», сторінка 138): «Бо закон такий, що не може створіння дістати зло від Нього, благословенний Він, відкрито, бо це — вада щодо слави Творця, якщо створіння пізнаватиме Його як такого, що коїть зло. Адже це не личить Тому, чиї дії є досконалими. І тому в час, коли людина відчуває зло, — в тій же мірі перебуває на ній невіра в Його управління, — хай омине! — і вкривається від неї Той, хто діє, благословенний Він, що є найбільшою карою в світі».

І якщо людина чинить самоаналіз, і знає правду, — що Тора і заповіді повинні бути заради Творця, і відчуває, наскільки вона є віддаленою від правди, то через вдивляння вона починає відчувати біль і страждання: як це увесь час вона йде неправильним шляхом, щоби називатися «служитель Творця»? Бо вся її робота була задля власної користі, а це зветься «служить собі», і це — шлях усіх тварин, але ж це не личить категорії «людина».

Виходить, що через ці страждання людина дістає клі, тобто хісарон, як сказано вище. І оскільки бачить, що нездатна вона вийти з себелюбства власними силами, бо немає в неї сил йти проти природи, то порада така: просити Творця, щоби Він допоміг їй, як сказали мудреці: «Тому, хто приходить очиститись, — допомагають йому». Виходить, що є тоді в людини можливість  наповнення хісарону, «бо немає світла без клі», як сказано вище.

[1] Тааніт (Піст) — один з трактатів Вавілонського Талмуду.
[2] Рамбам — рабі Моше бен Маймон, кабаліст і законовчитель поколінь, працював у 12 ст., переважно у м. Фостаті (Єгипет).
[3] «Гілхот тшува» (Закони повернення) — один з розділів книги Рамбама «Мішне Тора».

Читати далі…

Завантажити Зібрання творів Рабаша (поки що) російською мовою можна тут.

Оставьте комментарий

Чтобы оставить комментарий, заполните форму.
*Все комментарии проходят модерацию.

Вы можете использовать HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>