Книга «Зоар для всех» («Зоар ле-Ам») – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Сутність духовного осягнення

vospriyatie_real_2
Творец

1) Сила отдачи, желание отдавать, наслаждать
2) Общий замысел и природа мироздания, глобальный закон, который нисходит на нас, строит нас, создает нашу Вселенную, управляет всем, ведя к изначальной цели - поднять творения в развитии до Своего уровня.
3) Творец = первопричина = Источник света (наслаждения)

Молитва

выяснение, проверка незаполненных (неисправленных) желаний.

Бааль Сулам

Йегуда Ашлаг (1885-1954) основоположник современной науки каббала. Основной труд - «Учение Десяти Сфирот». Имя «Бааль Сулам» получил после выхода в свет комментария на «Книгу Зоар» под названием «Сулам» («лестница» - ивр.). Автор комментария на сочинения АРИ.

Від редакції: у цій дуже короткій, але, одночасно, ґрунтовній та глибокій статті зі збірки «Шаматі» Бааль Сулам описує основи кабалістичного сприйняття реальності, головну мету творіння, та принципи взаємодії створінь з Творцем у категоріях «світ», «душа».
Ця стаття дозволяє нам зрозуміти, також й те, як саме ми осягаємо матеріальну реальність, чого необхідно  прагнути, аби вибудувати духовне осягнення та за якими головними принципами повинна бути побудована внутрішня робота людини, котра бажає йти по шляху духовного розвитку.

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)

Ми розрізняємо безліч ступенів та безліч означень в світах. Та необхідно знати, що всі світи з їх безліччю ступенів існують лише відносно душ, котрі отримують від світів, згідно з правилом: «Те, що не осягнемо — не зможемо назвати по імені». Бо слово «ім’я» вказує на осягнення, — подібно до людини, яка дає якусь назву лише після того, як збагнула річ, котру називає, — відповідно до свого пізнання.

А тому, вся дійсність з точки зору духовного осягнення ділиться на три частини:

  1. «Ацмуто«, суть Творця;
  2. Нескінченність;
  3. Душі.

1) Про суть Творця ми взагалі не говоримо, бо корінь й місце створінь починаються із задуму творіння, де вони містяться, і сенс цього захований в словах: «Результат дії закладений в його первісному задумі».

2) Нескінченність є задумом творіння, що прихований в словах: «Його бажання — завдати насолоди своїм створінням» — на рівні нескінченності, що і називається Нескінченністю (Ейн Соф). І це зв’язок, який існує між Ацмуто та душами. Зв’язок цей розуміється нами як таємниця бажання завдати насолоди створінням.

3) Душі, які отримують благо, котре вміщене в Його бажанні насолодити.

«Нескінченність» — зветься так, оскільки це зв’язок Ацмуто з душами, що розуміється нами як таємниця Його бажання завдати насолоди своїм створінням. Крім зв’язку з цим ми нічого не осягаймо, а тому ні про що більше говорити не можемо. Там — початок всього. І це називається «світло без клі». Але звідти бере свій початок корінь створінь, тобто зв’язок, який є між Творцем та створіннями, який зветься Його бажанням завдати насолоди своїм створінням. І це бажання починається в світі Нескінченності та сходить до світу Асія.

А всі світи щодо самих себе визначаються як «світло без клі», і про них ми не говоримо. Вони визначаються як Його сутність, і немає в них ніякого пізнання. І не дивуйся, що ми розрізняємо там безліч властивостей, — адже це тому, що властивості ці закладені там в потенціалі, як сили.

А потім, коли прийдуть душі, виявляться ці властивості в душах, які отримують вищі світла відповідно до того, що саме виправили й привели в порядок таким чином, аби була у душ можливість отримати їх, кожен — відповідно до своєї сили та підготовки. І тоді розкриваються ці властивості в дії. Але в той час, коли душі не осягають вище світло, тоді все саме по собі вважається Його сутністю.

А щодо душ, які отримують від світів, визначаються світи як «Нескінченність», оскільки цей зв’язок, який є між світами й душами, тобто те, що світи віддають душам, виходить із задуму творіння та являє собою взаємовідносини Ацмуто з душами. І зв’язок цей називається «Нескінченність», як і згадано вище. І коли ми молимося та просимо Творця, щоби допоміг нам і дав нам те, що ми просимо, то маємо на увазі Нескінченність, адже там корінь створінь, який бажає дати їм благо й насолоду та зветься «Його бажання завдати насолоди своїм створінням».

Молитва — вона до Творця, Який створив нас, ім’я якого: «Бажання насолодити створіння». І Він називається Нескінченністю, оскільки мова йде про стан до скорочення. І навіть після скорочення не було в Ньому ніяких змін. Немає змін у світлі, і завжди Він називається цим ім’ям.

А вся безліч імен, — вона лише відносно тих, хто отримує. Тому Перше ім’я, що розкривається в словах «корінь створінь», називається Нескінченністю. І розкриття цього імені залишається без будь-яких змін. Всі ж скорочення та безліч змін відбуваються лише відносно тих, хто отримує. Тоді як Він завжди світить Першим ім’ям, яке визначається як «Його нескінченне бажання завдати насолоди своїм створінням». І тому ми молимося Творцеві, званому «Нескінченність», який світить без скорочення й кінця. А те, що потім створюється скінчення, — це виправлення для одержувачів, аби змогли отримати Його світло.

Вище світло містить в собі два поняття: «той, хто осягає» й «те, що осягається». І все, що ми говоримо про вище світло — це лише враження того, хто осягає, від того, що ним осягається.

Однак кожен з них сам по собі, — тобто тільки «той, хто осягає», або лише «те, що осягається», — не звуться Нескінченністю. Те, що осягається називається «Ацмуто», а ті, хто осягає називаються «душі», — щось нове, яке є частиною цілого. А нове — в тому, що відбите в ньому бажання насолодитися. І з цієї точки зору створіння називається «щось з нічого» («єш мі аїн»).

Самі по собі всі світи визначаються як проста єдність, в них самих немає ніяких змін, що є сенсом сказаного: «Я Свого (Імені) АВАЯ не міняв». Тобто, в самому Творці не розрізнюють сфірот та ступенів. Адже навіть найвитонченіші назви не виражають суті самого світла, оскільки це відноситься до Його сутності, яка зовсім непізнавана. А коли мова йде про сфірот та всі особливості, які розрізняються, — так це лише з точки зору того, що саме людина осягає в Ньому. Бо Творець побажав, щоб ми пізнали та зрозуміли світло достатку («шефа»), в чому — суть Його бажання завдати насолоди своїм творінням.

А щоби ми змогли пізнати те, що Він побажав, осягнули й зрозуміли таємницю Його бажання завдати насолоди своїм створінням, Творець створив і дав нам такі органи чуття, які, сприймаючи вище світло, розрізняють в ньому безліч відчуттів. Бо наш загальний орган почуттів називається «бажання отримати насолоду», і воно розрізняє в одержуваному безліч частин й відтінків, підйоми та падіння, наповнення світлом і його зникнення.

Та оскільки бажання насолодитися називається «створіння» і «щось нове», то саме з того місця, де в цьому бажанні починається усвідомлення, з’являється можливість опису сприйняття в міру відчуття. Це вже означає взаємовідносини вищого світла й бажання, і називається «світло та клі», — насолода та бажання. Тоді як про світло поза клі неможливо нічого сказати, адже світло без того, хто осягає, відноситься до Ацмуто, до суті Творця, про яку заборонено говорити, оскільки вона непізнавана. А як же можна говорити про непізнаване?

І звідси зрозуміємо, що, коли ми молимося до Творця аби послав нам визволення, лікування тощо, потрібно розрізняти тут дві категорії:

  1. Творець;
  2. Те, що від Нього виходить.

Про першого, який визначається як Ацмуто, заборонено говорити, як сказано вище. Друге, що виходить від Нього, — визначається як світло, що входить в наше клі, тобто в наше бажання наповнитися. Це називається Нескінченністю. І це — зв’язок, який є у Творця зі створіннями, прояв Його бажання завдати насолоди створеним. Отже бажання насолодитися відноситься до світла, яке його наповнює, та в результаті досягає бажання.

І в той час, коли бажання зазнати насолоди наповнюється світлом, яке вдягається в нього, тоді це світло називається Нескінченністю. Воно досягає тих, хто отримує, через численні приховання, що дозволяє нижчому отримати цей світ. І тому все осягнення та зміни відбуваються лише в самому одержувачі, — тобто в міру його сприйняття отримуваного наповнення. Однак необхідно уточнити, про що йде мова. Коли йдеться про властивості у світах, то мова йде про потенційні властивості, і тільки у відчуттях отримувача вони втілюються на ділі.

Духовне осягнення — це форма, де той, хто осягає й те, що осягається, з’являються разом, одночасно.

Бо без того, хто осягає, немає ніякої форми і в того, що осягається, — адже нема кому сприйняти цю форму. Саме тому цей ступінь визначається як Ацмуто, і зовсім неможливо говорити про це. Адже як можна сказати, що те, що осягається, прийме якусь форму саме по собі, поза нашими відчуттями?

Тому нам нема про що говорити, окрім як про свої відчуття, — наскільки ми збуджуємося від впливу світла, що нас наповнює, та яке викликане Його бажанням завдати насолоди своїм створінням і в дійсності доходить до одержувачів.

Це подібно до того, як нами сприймається стіл, який відчувається твердим в наших органах дотику, а в зоровому сприйнятті оцінюється нами в певних розмірах. Але все це — лише в наших відчуттях. І це зовсім не означає, що стіл буде сприйматися таким самим у відчуттях створіння з іншими органами почуттів, наприклад, — у відчуттях ангела. Він, зрозуміло, буде сприймати стіл в інший, у порівнянні з тією, що сприймається нами, формі, — відповідно до своїх органів почуттів. Тому ми не можемо говорити про те, як стіл виглядає в відчуттях ангела, адже ми нічого не знаємо про його органи чуттів.

І тому, як не можемо ми осягнути суті Творця, — так не можемо ми говорити і про те, яку форму мають світи відносно Творця. Ми осягаємо в світах лише те, осягається в наших відчуттях, бо таким є бажання Творця, — щоби таким чином ми пізнали вищі світи.

Тому сказано: «Немає зміни в світлі». А всі зміни — лише в келім, тобто в наших відчуттях. Все вимірюється і оцінюється нами тільки щодо нашого сприйняття. Тому, якщо багато людей дивляться на один духовний об’єкт, — все одно, кожен осягає його інакше, відповідно до свого індивідуального сприйняття та почуття. І тому кожен бачить іншу форму. А також і для самої людини цей духовний об’єкт може змінюватися внаслідок зміни стану людини, — її підйомів і падінь. Саме ж світло є простим та не має ніякої форми, а всі зміни відбуваються лише в тих, хто осягає.

І нехай буде бажання аби ми удостоїлися отримати Його світло та йти шляхами Творця, й працювати на Нього не заради отримання винагороди, а заради Його насолоди, та підняти Шхіну з праху, й удостоїтися злиття з Творцем, щоби розкрився Творець своїм створінням. (Амен)

Переклад редакції сайту «Зоар для всіх». Перекладено з тексту опублікованої раніше статті «Суть духовного постижения«.

Оставьте комментарий

Чтобы оставить комментарий, заполните форму.
*Все комментарии проходят модерацию.

Вы можете использовать HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>