Переклад редакції сайту “Зогар з коментарем Сулам” з тексту видання “РАБАШ. Шлавей Сулам. Статьи 1987 года / РАБАШ – М.: НФ «Институт перспективных исследований»”.
Барух Ашлаг (РАБАШ)
Що таке особиста власність людини
(Стаття 20, 1987 р.)
Книга Зогар (глава Корах, стор.2, коментар Сулам, п.4) пояснює фразу: “І взяв Корах”[1]. “(Зогар) запитує: Що значить: “І взяв”? І відповідає: “Скористався[2] поганою порадою: той, хто женеться за чужим, воно вислизає від нього. І мало того: і те, що є у нього, – він теж втрачає. Корах погнався за чужим, своє втратив, а іншого не заробив”.
І слід зрозуміти відносно духовної роботи, – про що можна сказати, що воно належить людині, тобто можна сказати, що це її, – а про що (автори Зогару) хочуть сказати, що це не належить їй. Адже книга Зогар говорить про Кораха, який погнався за чужим і своє втратив. На що вказують нам ці речі в духовній роботі, щоб людина могла вберегтися від покарання Кораха?
Відомо, що головний елемент новизни у створінні – це бажання отримувати, як сказано (Вчення про десять сфірот, ч.1, Внутрішнє споглядання): “Бажання Його нести добро Своїм створінням, що є зв’язком між Творцем і створіннями, адже Він створив властивість нестачі, тобто бажання і прагнення, щоб (людина) прагнула отримати насолоду і задоволення, – а інакше ні від чого неможливо насолоджуватися”.
Відомо, що не можна говорити про те, що було до створіння. А все, про що ми говоримо, – сказано лише в плані “з дій Твоїх пізнали ми Тебе”[3]. Тобто про те, що є в створіннях ми говоримо, але чому Творець зробив так, – таку реальність, – адже Він міг зробити інакше, – про це нам говорити не можна.
І ми бачимо природу, закладену в створінні, що нічим не можна насолоджуватися, якщо немає прагнення до цього. І більш того, – прагнення до об’єкта визначає міру задоволення від насолоди, яку ми можемо відчувати від того об’єкта, до якого прагнемо. І тому ми вважаємо, що це клі, зване “бажання отримувати задоволення і насолоду”, – клі створене Творцем. І у нас немає ні влади, ані можливостей скасувати це клі і зіпсувати це бажання отримувати. А після того, як це клі було створене і отримало те наповнення, яке Творець хотів дати йому, клі відчуло, що (його) корінь є Давцем, а клі – отримувач, і тут немає відповідності форм. Тому клі забажало бути давцем, подібно до свого кореня. І воно здійснило скорочення на міру отримання, коли клі буде отримувачем, а Творець – Давцем. А воно сказало, що буде отримувати тільки у мірі, в якій воно може отримувати заради віддачі.
Це клі, котре отримує лише у вигляді “заради віддачі”, ми відносимо до створіння, оскільки ця дія є протилежною тому, що створив Творець. Творець створив так, щоб нижній дійсно отримував, що є метою творення, званою “Його бажання нести добро Своїм створінням”, аби створіння насолоджувалися. А нижній робить зворотну дію, оскільки він хоче, щоби Творець насолоджувався. І це є його мірилом, і він не думає про себе, про те, щоби він (сам) насолоджувався. І в кожній дії він здійснює розрахунок, – чи варто йому зробити цю дію, або ні. Тобто якщо від цього вийде насолода Творцеві, він зробить це. А якщо він не бачить, що від цього вийде насолода Творцю, – він уникає робити цю дію. Тобто всі розрахунки, які він проводить перед кожною дією, засновані на тій мірі, в якій у нього буде можливість насолодити Творця.
І те вище благо, яке розповсюджується в це клі, зване “заради віддачі”, називається “світлом лінії”. Це означає, що це світло світить відповідно лінії та мірі, в яких одержувач може побудувати намір заради віддачі, що є уподібненням за формою. Однак на своє власне задоволення він не дивиться, оскільки він бажає злиття. І тому звідси випливає, що вся безліч світів та парцуфів і сфірот виникли через тих, хто отримує.
Це означає, що коли світло світило в клі Творця, зване “бажання отримувати заради отримання”, яке називається “Малхут”, у цього клі була здатність отримувати благо і насолоду, закладене в задумі творення. Адже немає сумніву, що згідно з мірою блага й задоволення, які Він хоче дати, Він і створив величину клі. І як би там не було, воно отримало усе світло, і було там лише одне просте світло, як сказано в книзі “Древо життя”, що “до скорочення просте вище світло наповнювало усю світобудову”[4]. Іншими словами, все благо, яке Він хотів дати, прийняла Малхут, звана бажанням отримувати. Оскільки це клі походить від Творця, Він без сумніву зробив клі досконалим, здатним отримувати все, що Він хоче дати. Інша річ – потім, коли Малхут сказала, що вона не бажає отримувати до клі, котре належить Творцю, а у неї є власне клі, тобто (те), яке вона створила сама. І оскільки нижній, тобто створіння, не здатний, як Творець, зробити клі миттєво, будучи обмеженим в тому, що він повинен робити, – це клі виникло дуже поступово. Тобто у тій мірі, в якій ми можемо побудувати намір заради віддачі.
І звідси у нас виходить безліч ступенів. Іншими словами, світло світить згідно із готовністю келім нижніх. І подібним же чином він (Бааль Сулам) пояснює (Вчення про десять сфірот, ч.1) те, що сказано в Дереві життя, що світло розповсюдилося поступово. Він запитує: “Як можна говорити “поступово” про духовне, – адже там немає часу, а “поступово” має на увазі фактор часу?”. Він пояснює там в Ор пнімі[5], що “поступово”, – мається на увазі, що світло розповсюджується не відразу, а за рівнями ступенів, згідно з тим, скільки нижні можуть отримати заради віддачі. Це визначається як “поступово”.
І зі сказаного виходить, що у нас є два клі:
1) клі, яке ми відносимо до Творця, і це клі, зване “бажання отримувати заради отримання”; і це клі було створене у довершенному вигляді, тому що від Творця у нього є досконалість;
2) клі, яке ми відносимо до створіння, і це бажання віддавати; і це клі встановлюється поступово, оскільки нижні не здатні зробити це клі в один момент.
І слід знати, що вся наша робота спирається тільки на одну точку, – тобто Тора і заповіді, які нам заповідано виконувати, (призначені) щоби ми могли досягти клі, яке ми повинні зробити. І це клі можна зробити тільки завдяки Торі й заповідям. Як каже рабі Ананія бен Акашия: “Захотів Творець очистити (також і “удостоїти”) Ісраель, тому помножив їм Тору і заповіді, як сказано: “Творець бажав ради правди Своєї звеличити Тору і прославити”. І як сказано у “Вступі до науки кабала“: “і відомо, що чистота (також і “право”) – від слова “очищення”. І це, – як сказали наші мудреці, – заповіді були дані, тільки щоби очистити ними Ісраель”.
Виходить, що нам потрібно лише зробити клі, яке називається “клі, яке віддає”. А більше ні в чому нестачі у нас немає. І це як сказано: “І благословив тебе в усьому, що ти будеш робити”[6]. Пояснення: “робити” – мається на увазі клі. І якщо ми зробимо клі, Творець наповнить нам його благословенням, тобто вищим благом, званим “бажання Його нести добро Своїм створінням”.
А клі отримання готове для нас, – як в серці, так і в розумі. І це – через те, що клі отримання дав нам Творець. І тому у нас є бажання все зрозуміти своїм розумом. Адже це бажання дало нам спрагу пізнати мудрість, а це викликає у нас прагнення зрозуміти Тору і заповіді. Але разом з цим, у нас є прагнення зрозуміти вище управління, бо людина дає собі звіт, як Творець поводиться з ним в плані управління “Доброго, такого що несе добро”. І тут потрібно вірити вище знання. Та оскільки в тілі закладене бажання зрозуміти й пізнати, само собою зрозуміло, що в людині пробуджується бажання зрозуміти шляхи Творця. Однак про це бажання зрозуміти і пізнати, – сказано у відношенні Тори, а не по відношенню до вищого управління.
Мій господар, батько та вчитель (Бааль Сулам) одного разу пояснив на простому рівні те, що ми говоримо в благословенні “(Благословен Ти, Господь, Творець наш, Цар всесвіту), який створив людину (в мудрості) і створив в ній порожнини та отвори. Відкрито і відомо перед престолом слави Твоєї, що якщо відкриється одне з них або закриється одне з них, – неможливо буде існувати і стояти перед Тобою (навіть одну годину)”[7]. Він сказав, що різниця між “отворами” і “порожнинами” в тому, що отвір треба закрити, тоді як порожнина повинна залишатися порожньою.
[1] Тора, Бемідбар, 16:1. “І взяв (на себе) Корах, син Іцхара, сина Кеата, сина Леві, і Датан і Авірам, сини Еліава, і він, син Пелета, сини Реувена”.
[2] Букв.: “взяв на себе”.
[3] Джерело не знайдене.
[4] Арі, Древо життя, врата 1, розділ 1.
[5] Букв.: “Внутрішнє світло”. Назва розділів у книзі “Вчення про десяти сфірот”, яка є коментарем Бааль Сулама на книгу “Древо життя” Арі.
[6] Змінена цитата з Тори, Дварім, 15:18. В оригіналі: “І благословить тебе Господь, Творець твій, у всьому, що будеш робити”.
[7] “Ашер яцар” ( “Той, Хто створив людину”), – благословення, що промовляється після відправляння природних потреб.