Від редакції: продовжуючи публікації творів Бааль Сулама зі збірки “Шаматі”, пропонуємо вашій увазі четверту статтю з неї. Цей матеріал разом зі статтями “Немає нікого окрім Нього” та “Сутність духовного осягнення” відноситься до базових в контексті кабалістичного сприйняття реальності. І якщо перша з них дає загальну уяву про це, а друга – розкриває принципи побудови духовної реальності, то пропонований текст пояснює – яким чином можна зробити перші кроки аби дійти до духовного сприйняття.
В цілому проблема у відчутті духовної реальності людиною полягає в укритті духовного для наших матеріальних органів чуттів. Приховання духовного світу для людини є невипадковим та переслідує дві мети: 1) розвинути в людині сильне бажання відчути духовні світи та 2) забезпечити їй дійсну можливість свободи вибору, – тобто вибору між матеріальним і духовним існуванням. І перший крок у досягненні відчуття духовного полягає у свідомій відмові людини від власної влади на користь влади Творця.
Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)
Почуто дванадцятого Шевата (6 лютого 1944 р.)
Необхідно знати, що причина складності, яку відчуває людина, бажаючи анулювати себе заради Творця аби зовсім не піклуватися про себе, полягає в тому, що людина відчуває, ніби весь світ залишився на своєму місці, а вона зникає з цього світу та залишає свою сім’ю і друзів в ім’я анулювання себе заради Творця. Причина складності проста та називається “відсутність віри”. Тобто вона не бачить – перед ким і заради кого вона повинна анулювати себе, не відчуваючи існування Творця. Це й викликає трудність.
Але тільки-но відчує Творця, – негайно ж її душа забажає з’єднатися з коренем, включитися в нього й анулювати себе, як свічка перед факелом, без найменшого міркування, тому що це станеться в ній у природний спосіб.
Тому головне, чого необхідно досягти людині – почуття Творця, аби відчути, що Його величчю сповнений світ. І задля досягнення цього відчуття повинне проявитися усе зусилля людини в її духовній роботі, – тобто в усвідомленні того, що єдине, що в людини відсутнє – віра в Творця. І нехай не думає вона ні про що інше, окрім головної винагороди, яку хотіла би отримати за свою роботу, – удостоїтися віри в Творця.
І потрібно знати, що немає різниці між великим світінням й маленьким, котрі людина осягає. Адже в світлі ніколи не відбувається жодних змін. Але всі зміни у відчутті виходять від зміни келім, які отримують вище світло. Як написано: “Я Своє АВАЯ не змінював”.
Тому, якщо людина здатна збільшити свої келім, – в тій же мірі вона збільшує кількість світла, яке увійшло в них. Питання: чим саме можна збільшити келім? Тим, що людина вихваляє та звеличує Творця в своїх очах, відчуває вдячність за те, що Творець наблизив її до Себе, дав можливість хоч трохи відчути Себе й подумати, – наскільки важливим є для неї зв’язок з Творцем. І чим більшу значимість надає цьому людина, тим більшими стають її келім і тим більше світіння вона в них відчуває.
Але оскільки людина завжди відчуває лише всередині своїх бажань, вона ніколи не в змозі точно оцінити справжній рівень зв’язку між нею та Творцем. Однак в тій мірі, наскільки цінує його, – настільки осягає його піднесеність та значимість. І таким чином може удостоїтися, що залишиться світло в її келім назавжди.
Переклад редакції сайту “Зоар для всіх”.