Книга «Зоар для всех» («Зоар ле-Ам») – это адаптация Зоар для нашего поколения.

Этот проект имеет своей целью создание полного перевода книги "Зоар" с комментарием "Сулам" на русский и украинский языки с последующим ее изданием в печатном и электронном форматах. Организация и финансирование проекта осуществляется группой энтузиастов из разных стран мира, осознающих важность распространения каббалы для дальнейшего развития человечества

Немає нікого окрім Нього

flag_ukrainuy
Творец

1) Сила отдачи, желание отдавать, наслаждать
2) Общий замысел и природа мироздания, глобальный закон, который нисходит на нас, строит нас, создает нашу Вселенную, управляет всем, ведя к изначальной цели - поднять творения в развитии до Своего уровня.
3) Творец = первопричина = Источник света (наслаждения)

РАБАШ

рав Барух Ашлаг (1906-1991), сын и ученик Бааль Сулама, автор книги «Ступени лестницы», впервые описывающей все этапы внутренней духовной работы человека

Бааль Сулам

Йегуда Ашлаг (1885-1954) основоположник современной науки каббала. Основной труд - «Учение Десяти Сфирот». Имя «Бааль Сулам» получил после выхода в свет комментария на «Книгу Зоар» под названием «Сулам» («лестница» - ивр.). Автор комментария на сочинения АРИ.

Від редакції: ми продовжуємо публікацію текстів кабалістичних першоджерел українською мовою. Перед вами програмна стаття Бааль Сулама, що відкриває книгу «Шаматі» («Почуте»). Ця книга — збірник промов та виступів Бааль Сулама перед своїми учнями з нагоди свят та інших видатних подій. Записи виступів були зроблені протягом багатьох років й систематизовані старшим сином і учнем Бааль Сулама — Барухом Ашлагом (РАБАШ). Після смерті Рабаша книга «Шаматі» була видана його учнем Міхаелєм Лайтманом.

Єгуда Ашлаг (Бааль Сулам)

Книга «Шаматі», стаття 1

Почуто в перший день тижня (глави) Ітро (6 лютого 1944 р.)

Сказано: «Немає нікого крім Нього», що означає, що немає ніякої іншої сили в світі, у якій була б можливість щось зробити проти Творця. А те, що людина бачить, що є в світі речі й сили, які заперечують існування Вищих сил, так причина в тому, що таке бажання Творця. І це — метод виправлення, званий: «ліва рука відштовхує, а права наближає»; і те, що ліва відштовхує, — входить до виправлення. Це означає, що в світі існують речі, які з самого початку приходять з наміром збити людину з прямого шляху та відкинути її від святості.

А користь цих відштовхувань в тому, що за їхньою допомогою людина отримує потребу та повне бажання аби Творець допоміг їй, бо інакше вона бачить, що пропаде. Мало того, що не просувається в роботі, — але бачить, що йде назад, тобто навіть «заради себе» немає в неї сили виконувати Тору й заповіді. І лише істинним подоланням всіх перешкод вірою вище знання може вона виконувати Тору та заповіді. Але не завжди є в неї сила подолання вірою вище знання, — тобто вона змушена звернути зі шляху Творця навіть з наміром «заради себе».

І завжди в неї розтрощеного більше, ніж того, що встояло, падінь набагато більше, ніж підйомів, і не бачить вона кінця цим станам, думаючи, що назавжди залишиться поза святістю, оскільки бачить, що важко їй виконати навіть найменшу духовну дію, — лише подоланням вірою вище знання. Але не завжди вона здатна подолати, і чим же це закінчиться?

І тоді вона приходить до рішення, що немає нікого, хто може допомогти їй, — тільки сам Творець. А тому народжується в неї справжня вимога до Творця, щоби Він відкрив їй очі та серце і справді наблизив до злиття з Ним навіки. Виходить, що всі відштовхування, які вона відчувала, виходили від Творця, а не тому, що вона була поганою і не було в неї сили для переборювання.

І тільки тому, хто дійсно хоче наблизитися до Творця, дають допомогу згори, не дозволяючи йому вдовольнитися малим та залишитися на ступеню малої, нерозумної дитини, — щоби не було в нього можливості сказати, що, слава Богу, є в нього Тора й заповіді, і добрі справи, — так чого ще йому не вистачає?

І тільки якщо насправді є в людини справжнє бажання, така людина отримує допомогу згори та завжди показують їй, наскільки вона є поганою в нинішньому стані, — тобто посилають їй думки й міркування, які спрямовані проти духовної роботи. А все для того, щоб вона побачила, що немає в неї повноти єднання з Творцем.

І як би людина не намагалася себе пересилити, завжди бачить, — у порівнянні з іншими працюючими, які відчувають себе у повному зв’язку з Творцем, — що знаходиться в далекому від святості стані. В неї ж завжди є скарги і претензії та не може виправдати поведінки Творця по відношенню до неї. І це завдає їй болю: чому вона не знаходиться у згоді з Творцем? Доки не доходить висновку, що дійсно немає в ній ніякої святості. І навіть якщо отримує іноді якесь пробудження згори, що оживляє її на якийсь час, — негайно ж падає назад у стан ницості. Однак саме це змушує її нарешті усвідомити, що лише Творець може допомогти та наблизити її по-справжньому.

Людина завжди повинна намагатися йти дорогою злиття з Творцем, щоби всі її думки були про Нього. І, навіть якщо знаходиться в самому жахливому стані, коли не може бути падіння більшого, ніж це, — не повинна виходити з-під влади Творця, кажучи, що є інша влада, яка не дає їй увійти в святість, та в її силах творити добро чи зло. Це означає, що не можна думати, ніби є влада у нечистих сил, і це вони не дають людині робити добрі справи та йти дорогою Творця, а навпаки, — пам’ятати, що все зроблено Творцем.

І як писав Бааль Шем Тов: «Той, хто каже, що є в світі інша сила, — тобто кліпот, — знаходиться на ступеню служіння іншим богам». І не своїм невір’ям в Творця людина скоює злочин, а тим, що думає, ніби є інша влада і сила, окрім Творця. Саме в цьому — її злочин. Більш того, якщо людина вважає, що в неї є власна влада, тобто каже, що вчора вона сама не хотіла йти шляхом Творця, — це теж називається вчиненням злочину невіри. Адже вона не вірить, що лише Творець — Володар світу.

Однак, якщо скоїла якесь порушення, то, звичайно ж, їй доводиться каятися і шкодувати про те, що переступила закон. Але повинна також зрозуміти, — про що вона шкодує та кається, тобто — в чому вона бачить причину свого злочину? Саме про це вона і повинна шкодувати.

І тоді людина повинна покаятися і сказати, що переступила через те, що Творець відкинув її від святості у брудне, відхоже місце, місце покидьків. Іншими словами, Творець дав людині бажання розважитися і подихати повітрям смердючого місця. (І, можна сказати, цитуючи книги, що іноді людина приходить в цей світ у втіленні свині. І потрібно пояснити сказане так: людина отримує бажання насолоджуватися тим, що вже визнала відходами, але тепер знову хоче отримати від них підживлення.)

А якщо людина відчуває, що зараз вона знаходиться на підйомі і трохи відчуває смак до роботи, то не повинна говорити: «Зараз я перебуваю в такому стані, коли розумію, що варто бути працівником Творця». Вона повинна знати, що зараз вона знайшла милість в очах Творця, тому Творець наближає її, і від цього вона відчуває смак в роботі. І повинна стерегтися, щоби ніколи не вийти з-під влади святості, кажучи, що є ще хтось, який діє, окрім Творця.

(Однак з цього випливає, що знайти милість в очах Творця або навпаки — залежить не від самої людини, а лише від Творця. І чому зараз вона є приємною Творцеві, а потім — ні, не у владі людини з її зовнішнім розумом зрозуміти це.)

І, шкодуючи з того, що Творець не наближає її до Себе, повинна також стерегтися, аби не переживати про саму себе, про своє віддалення від Творця. Адже тоді дбатиме про отримання власної вигоди, — а той, хто одержує — є відокремленим від Творця. Тоді як повинна шкодувати про вигнання Шхіни, — тобто про те, що вона спричиняє страждання Шхіні.

І для прикладу потрібно уявити собі картину, коли в якому маленькому органі не був би в людини біль, він завжди, в основному, відчувається в розумі і в серці, адже серце й розум — це суть людини. І, звичайно, не можна порівнювати силу відчуття окремого органу з силою відчуття організму людини в цілому, де в основному й відчувається біль.

Так — і біль, який відчуває людина через те, що вона є далекою від Творця. Адже людина — це тільки окремий орган святої Шхіни, оскільки свята Шхіна — це сукупність душ Ісраеля. І тому відчуття окремого болю є незрівнянним з відчуттям спільного болю, — тобто Шхіна страждає від того, що її органи відокремлені від неї, і вона не може дати живлення всім своїм органам.

(І треба нагадати, що про це сказано мудрецями: «В той час, як людина жалкує, — що говорить Шхіна?» Ганьба голові моїй, ганьба від правиці моєї»). І оскільки (людина) не відносить жаль про віддаленість на свій рахунок, — цим рятується від попадання у владу бажання отримувати для себе, — у властивість, яка відділяє від святості.

Точно також, — коли людина відчуває, що вона є трохи наближеною до святості, і є в неї радість від того, що удостоїлася благовоління Творця. І тоді покладений на неї обов’язок сказати, що головне в її радості — те, що є зараз радість нагорі, у святій Шхіни, з того, що була в неї можливість наблизити її (людину) до себе, її окремий орган, та вона не повинна відторгати його назовні.

І від того, що людина удостоїлася доставити радість Шхіні, є радість і в неї самої. І все це — йде на той самий рахунок, адже якщо є радість у окремого — це тільки частина тієї радості, яка є у загального. І за допомогою цих розрахунків вона втрачає свою відокремленість та не потрапляє під владу нечистих сил, які хочуть отримувати для своєї користі.

Проте бажання отримувати насолоду є необхідністю, оскільки в цьому — вся людина. Адже все, що є в людині, окрім цього бажання, не належить створінню, а відноситься до Творця. Але це бажання насолодитися має бути виправленим, альтруїстичним, — заради віддачі. Тобто, воно повинно отримувати насолоду й радість лише тому, що є насолода на небесах від того, що насолоджується створіння, адже в тому й полягала мета творіння, — щоби втішити створіння. І це називається радістю Шхіни у Вищому світі.

І тому покладений на людину обов’язок дослухатися порад, — як вона може принести задоволення Творцеві, і, звичайно ж, якщо в неї буде насолода, — буде вона і в Творця. Тому вона завжди повинна прагнути знаходиться в чертогах Творця, і тоді буде в неї можливість розважатися в Його скарбницях, чим, звичайно ж, принесе задоволення й Творцеві. Таким чином, всі її устремління повинні бути тільки в ім’я небес.

Переклад редакції сайту «Зоар для всіх». Перекладено з тексту опублікованої раніше статті «Нет никого, кроме него».

Оставьте комментарий

Чтобы оставить комментарий, заполните форму.
*Все комментарии проходят модерацию.

Вы можете использовать HTML теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>