Продовження. Попередню частину читайте тут.
Переклад з видання МАК “Предисловие книги Зоар” здійснений редакцією сайту “Зогар з коментарем Сулам”.
Передмова книги Зогар. Стаття “Букви рабі Амнона Саби”.
(Частина шоста)
Буква «самех ס»
28) Увійшла буква «самех ס». Звернулася до Нього: «Владика світів! Нехай буде до вподоби Тобі створити мною світ. Бо є в мені підтримка для падаючих, як сказано: “Підтримує (сомех סומך) Творець всіх падаючих”»[1]. Відповів їй: «Саме тому ти потрібна на своєму місці, й не сходи з нього. Адже якщо ти підеш зі свого місця в слові “підтримує (сомех סומך)”, – що буде з тими падаючими, які спираються на тебе?». Відразу ж вийшла вона від Нього.
Пояснення сказаного. Буква «самех ס» – це Тіферет Зеір Анпіну, і вона є Біною властивості ґуф, тому що КАХАБ (Кетер-Хохма-Біна), що стали в Зеір Анпіні властивістю хасадім, іменуються там ХАҐАТ (Хесед-Ґвура-Тіферет). І Біна, таким чином, розділилася на дві властивості – ҐАР і ЗАТ. ҐАР в ній стали вищими Аба ве-Іма, і вони одягають Аріх Анпін від хазе й вище та вважаються ще властивістю рош Аріх Анпіну, хоча і знаходяться в його ґуф, оскільки є світлом хасадім, як сказано: «Бо бажає милості (хафец хесед) Він»[2]. Та оскільки вони не отримують світло Хохми, – навіть перебуваючи в рош Аріх Анпіну, – вихід з рош їх зовсім не зменшує, і вони ще вважаються властивістю рош Аріх Анпіну. І називаються вони «самех ס» тому, що ці ҐАР Біни встановилися в вигляді парцуфу Аба ве-Іма і в них поширюється шість сфірот ХАБАД (Хохма-Біна-Даат) ХАҐАТ (Хесед-Ґвура-Тіферет) до хазе.
Однак ЗАТ Біни, що представляють собою включення ЗОН у Біну та не є сутністю Біни, відокремилися від Біни і стали парцуфом ІШСУТ, котрі вдягають чотири сфіри ТАНГІ (Тіферет-Нецах-Год-Єсод) Аба ве-Іми, що розташовані від хазе Аба ве-Іми й нижче. І вони потребують світіння Хохми для передачі його до ЗОН. І оскільки вийшли з рош Аріх Анпіну у властивість ґуф та позбавлені Хохми, – вони постраждали внаслідок свого виходу і стали властивістю ВАК, якому бракує рош. І називаються вони «закрита мем ם», оскільки охоплюють лише чотири сфіри ТАНГІ Аба ве-Іми, які вдягають там[3].
І цей поділ Біни на «самех ס» і «мем ם» відбувся в Біні Аріх Анпіну, яка вийшла назовні з рош Аріх Анпіну та поширилася в його ХАҐАТ до нижньої третини Тіферет в ньому. І вони є такими, що передають усі мохін Зеір Анпіну та Нукві (ЗОН).
Але не всі часи є рівнозначними. Адже в той час, коли нижні покращують свої діяння і підіймають МАН в ЗОН, а ЗОН – в Аба ве-Іму, стають Аба ве-Іма та ІШСУТ одним парцуфом і піднімаються в Аріх Анпін. І мохін, що сповнені досконалістю світіння Хохми, вони передають від Аріх Анпіну до Зеір Анпіну, а Зеір Анпін передає їх Нукві у вигляді ста благословень. Бо (60) «самех ס», тобто вищі Аба ве-Іма, стала одним цілим з (40) «мем ם», тобто ІШСУТ, і разом вони піднімаються до числа «сто».
Однак в той час, коли нижні знову погіршують свої діяння, мохін виходять з ЗОН, і вони повертаються до стану «ВАК (шість закінчень) й точка». І також Аба ве-Іма та ІШСУТ відокремлюються один від одного. Вищі Аба ве-Іма стають знову властивістю «самех ס», – тобто шістьма сфірот ХАБАД ХАҐАТ, кожна з яких складається з десяти, а ІШСУТ знову стає «закритою мем ם», тобто – лише ТАНГІ Аба ве-Іми.
А в той час, коли ЗОН знаходяться в цьому стані катнуту, – ВАК і точки, – є небезпека домішування кліпот, оскільки в такому випадкові вони будуть змушені впасти з Ацилуту в світи БЄА розділення. Тому вищі Аба ве-Іма передають їм (світла) від своєї властивості «самех ס», і хоча ці світла є всього лише світлом хасадім, все ж вони вважаються властивістю «чисте повітря (авіра дахья)» та властивістю рош. І тому будь-яка кліпа не може примішатися до ЗОН також і в стані катнуту, – адже світла, що приходять від «самех ס», захищають їх. І тому світла ці називаються по імені «самех ס», оскільки вони підтримують (сомхім) ЗОН, щоб ті не впали з Ацилуту, коли знаходяться в стані катнуту, – ВАК без рош.
І тому сказано, що буква «самех ס» звернулася до Нього: «Бо є в мені підтримка для падаючих, як сказано: “Підтримує Творець усіх падаючих”», – оскільки вона вважала себе найдостойнішою від всіх букв, що передували їй. Адже світла «самех ס» можуть світити ЗОН також і під час їхнього катнуту, будучи всього лише світлом хасадім, і в цьому світлі хасадім у кліпот немає навіть найменшої можливості примішатися, оскільки зовнішні властивості тікають при появі світел ҐАР Біни.
Тому вона вважала свою властивість найбільш гідною для створення нею світу, оскільки вона може захистити мешканців світу навіть коли вони викривляють свої дії, і при цьому не буде домішування кліпот.
Відповів їй Творець: «Саме тому ти й потрібна на своєму місці, і не сходи з нього», – тобто оскільки твоє місце необхідне для підтримки падаючих, щоб захистити їх в той час, коли мешканці світу понівечені, ти повинна бути тільки на цьому місці і не сходити з нього. Бо якщо світ буде створений тобою, і твоя властивість буде постійно мати достатню владу, то ці падаючі, тобто ЗОН, залишаться назавжди в малому стані (катнут), і нижні не пробудяться для підйому МАН, та не розкриються всі великі мохін, що покликані принести остаточне виправлення. Але ти повинна знаходитися тільки на своєму місці, будучи лише місцем виправлення в той час, коли нижні не є гідними; але коли вони удостояться, – вони зможуть притягнути великі мохін від усього ступеня у вигляді «ста благословень».
І відповів їй Творець: «Бо якщо ти підеш зі свого місця в слові “підтримує (сомех סומך) “, – що буде з тими падаючими, які спираються на тебе?», – адже тоді вони назавжди залишаться у властивості «падаючі», котрі потребують твоєї підтримки. І через те, що вони всього лише спираються на тебе, у ЗОН не буде досконалості для їхнього власного становлення. Тому не є достойною ти для створення тобою світу.
Буква «нун נ»
29) Увійшла буква «нун נ». Звернулася до Нього: «Владика світу! Нехай буде бажанням Твоїм створити мною світ. Адже з мене починається сказане: “Величний (нора נורא) у вихваляннях”[4] і, також, вихваляння праведників: “Личить (наве נאוה) вихваляння”[5]». Відповів їй: «”Нун נ”, повернися на своє місце, – бо для тебе повернулася буква “самех ס” на місце своє, – та спирайся на неї». «Нун נ» записана в слові «падіння (нефіла נפילה)», тоді як «самех ס», що є властивістю «підтримує Творець всіх падаючих», повернулася заради них на своє місце аби підтримувати їх. Негайно повернулася буква «нун נ» на своє місце, вийшовши від Нього.
Пояснення. Після того, як побачила «нун נ», що букві «самех ס» було відмовлено з тієї причини, що вона застосовується лише в стані катнуту, – тобто тільки для підтримки, – подумала «нун נ» про себе, що вона, безсумнівно, заслуговує на створення нею світу, оскільки в ній є всі достоїнства «самех ס» і, на додаток, вона ще призначена для мохін стану ґадлуту, і тому немає в ній недоліку, через який відмовлено «самех ס».
І саме це означають слова: «Адже з мене починається сказане: “Величний (нора נורא) у вихваляннях”». Справа в тому, що Ґвура Зеір Анпіну називається «нун נ», оскільки вся вона підсолоджена мірою милосердя Біни, званої «п’ятдесят (нун) воріт Біни». І в силу цієї Ґвури називається Зеір Анпін «величний у вихваляннях». Бо вища Іма зветься «вихваляння», і оскільки його Ґвура сходить від Біни, він називається «величний у вихваляннях». І ця «нун נ» Зеір Анпіну використовується в Єсоді стану ґадлут Зеір Анпіну, в момент його зівуґу (злиття) зі своєю Нуквою, – при цьому і сама Нуква завдяки йому називається вихвалянням, як і вища Іма. Таким чином, Зеір Анпін включає в себе вище й нижнє вихваляння як одне ціле.
Увійшла буква «нун נ» і звернулася до Нього: «З мене починається сказане: “Величний (нора נורא) у вихваляннях”, – оскільки перебуваючи в Зеір Анпіні як властивість Ґвури та лівої лінії, я тим самим притягую хасадім, які виходять від букви “самех ס”, а це – вище вихваляння. Таким чином, я є причиною того, що Зеір Анпін називається “величний у вихваляннях”. І тому є в мені всі достойності “самех ס”», – бо хасадім, що притягуються з її допомогою, – це ҐАР, і вони остаточно віддаляють зовнішні властивості від будь-якого виду утримання, – тобто всі ті ж переваги, що й у «самех ס». «Але у мене є ще додаткова достойність та вихваляння праведників, про які сказано: “Личить вихваляння”, адже я застосовуюся, також, у властивості Єсод Зеір Анпіну в стані ґадлуту».
І сказано вище[6], що вона «була у формі “нун נ”, і з’явилася буква “йуд י”, що є союзом святості, та сівши на неї верхи, об’єдналася з нею. І вона стала “цаді צ”». Тобто ця «нун נ» вважається «вихвалянням праведників», бо навіть в момент ґадлуту, коли ЗОН піднімаються в Аба ве-Іму, ця «нун נ» і тоді застосовується у властивості Єсод Зеір Анпіну в стані ахор бе-ахор, але притягує лише «чисте повітря» від вищих Аба ве-Іми, званих «самех ס». І тоді називається «нун נ» «вихваляння праведників», тому що «йуд י», звана «праведник – основа (Єсод) світу», розташувалася зверху неї. І тоді вона називається «личить вихваляння», оскільки притягує мохін де-ґадлут в Малхут. Таким чином, вся краса Малхут отримана від цієї «нун נ», що знаходиться в Єсоді Зеір Анпіну. І тому стверджувала «нун נ», що вона є гідною створення нею світу, оскільки завдяки її світінню додалися також мохін де-ґадлут, що дають ЗОН можливість їхнього власного становлення та існування, а не лише підтримку, як у «самех ס».
Відповів їй Творець: «”Нун נ”, повернися на своє місце, бо для тебе повернулася буква “самех ס” на місце своє». Інакше кажучи, сказав їй: «Тобі здається, що твоєї властивості достатньо для повного виправлення тому, що в кліпот немає можливості пристати до неї. Але це не так, адже і твоя властивість потребує підтримки від “самех ס”, – саме тому ти ще перебуваєш у властивості ахор бе-ахор, і світла “самех ס” видні зовні аби уберегти тебе від зовнішніх властивостей. Таким чином, також і заради тебе буква “самех ס” повернулася на своє місце, щоби підтримувати тебе, – і це ще не є повним виправленням. І тому, не створю Я тобою світ». Тому сказано: «І спирайся на неї (на самех)», – тобто і твоя властивість є всього лише опорою (сміха).
[1] Писання, Псалми, 145:14.
[2] Пророки, Міха, 7:18.
[3] Див. статтю «Троянда», огляд Сулам, п. 2.
[4] Тора, Шмот, 15:11.
[5] Писання, Псалми, 33:1.
[6] Див. п.26.